Комфортна їжа — це смачні, душевні й прості в приготуванні страви. Зазвичай вони мають присмак ностальгії: комфортна їжа дарує приємні спогади й миттєво покращує настрій. Холодної днини комфортна їжа — це саме те, що треба для душевної рівноваги.
SHUBA попросила українських шефинь, рестораторок і кулінарок розповісти про комфортні, на їхню, думку страви. Вийшло так душевно й по-домашньому — ніби ми опинилися в улюбленому Криму (українському, звісна річ), і з нього зовсім не хочеться їхати геть.
Цей рецепт я підгледіла в Йотама Оттоленгі. Напевно, це мій улюблений шеф із тих, хто готує комфортну авторську їжу, що базується на національних кухнях його родини.
Оттоленгі — бог поєднання смаків, текстур і спецій. Його їжа — це щастя щоразу. Мені пощастило їсти в його ресторанах у Лондоні, і зараз, якби приїхала, певно, в першу чергу пішла б туди за цим святом у тарілці. Його рецепти — бездоганні.
Знаю, що деякі українські блоґерки заробили собі ім’я копіпастом його ідей. Але тут, мабуть, варто їм за це подякувати, бо вони хоч у такий спосіб донесли домогосподаркам ці прості, але водночас геніальні ідеї, змусивши українських господинь на деякий час припинити робити засмажку, а натомість засолити лимони.
Йотам Оттоленгі — британський шеф-кухар, ресторатор і письменник ізраїльського походження. Співвласник семи гастрономів і ресторанів у Лондоні й автор кількох кулінарних бестселерів, зокрема «Ottolenghi: The Cookbook», «Plenty», «Jerusalem» та «Simple».
Вам знадобляться
-
5 зубчиків часнику, дрібно нарізаних
-
2 м’яких червоних чилі, дрібно нарізаних разом із насінням
-
1 ст. л. насіння коріандру (подрібнити у ступці)
-
3 солених лимона (80 г), внутрішні частини викинути, а шкірку дрібно нарізати
-
1,5 ст. л. крупно нарізаного листя чебрецю
-
4 гілочки розмарину
-
1 ст. л. томатної пасти
-
170 мл оливкової олії
-
1 банка білої консервованої квасолі (700 г)
-
2 великих помідори, грубо натерті й очищені від шкірки
-
сіль
Як приготувати солені лимони
Готуємо
-
Помістіть часник, перець чилі, коріандр, солені лимони, чебрець, розмарин, томатне пюре, оливкову олію й трохи солі в середню сковороду на середній вогонь і перемішайте. Обережно нагрівайте протягом 25 хвилин або до появи сильного аромату. Зменште вогонь до мінімуму.
-
Додайте квасолю, потім збільште вогонь до середнього й варіть 10 хвилин. Зніміть з вогню й залиште настоюватися не менше години (а краще довше).
-
Тим часом змішайте натертий помідор з 1/3 ч. л. морської солі та великою кількістю чорного перцю.
-
Ложкою викладіть квасолю в неглибоку миску і додайте ложкою тертий помідор, місцями перемішавши його. Потім подавайте з хрустким хлібом або теплими коржиками.
Я приготувала цей рецепт тому, що абсолютно всі інгредієнти в мене були під рукою. Хоча ні, лимонів не було, але я замінила їх на солені мандарини, і теж вийшло добре. А ще я додала варене на м’яко яйце, бо то був сніданок. Вийшло ду-у-у-уже затишно. Квартира одразу наповнилася просто божественним ароматом.
Моя комфортна їжа — це борщ. Бо він про смаки, що асоціюються з дитинством, і про родину за великим столом. Я маю українсько-польське коріння: батько з Харкова, а по мамі — усі поляки, яких свого часу вислали до Сибіру, звідки вони потім переїхали до Криму. Варити борщ нас усіх навчила бабуся-полячка, яка готувала його тільки з квашеною капустою. Жодного оцту чи лимонного соку, тільки хрустка квашена капуста, яка надає страві цього кислуватого, квасного присмаку.
Готувати борщ у нашій родині було справжнім сімейним ритуалом. Спочатку ми з дідусем ходили на базар, обирали правильну капусту, яку потім бабуся квасила в невеличкій діжечці, а вже потім з тією капустою варили борщ. Немає квашеної капусти — немає борщу.
Бабусин борщ був веганський. Не тому, що в нашій родині не їли м’яса, а тому, що овочі за часів мого дитинства були найдешевшим продуктом. Тому борщ виходив дуже бюджетним. Але при цьому був дуже й дуже смачним. Коли я скуштувала автентичний український борщ на буряковому квасі, то своїм ферментованим смаком він нагадав мені той самий борщ із мого дитинства. А коли я вперше опинилася в Польщі й скуштувала місцеві борщі — а вони всі квасні — я наче потрапила в теплі обійми бабусі, яка зберегла той польський рецепт і пронесла автентичний смак через десятки років і крізь кілька поколінь. І зараз, коли я вчергове готую цю страву, розумію, наскільки ця пам’ять і ці родинні смаки гучніші й сильніші за нас.
Цей борщ готується на овочевому бульйоні. Проте ви можете спокійно використовувати курячий або будь-який інший бульйон, який вам до вподоби.
Для квашеної капусти
-
1 невеликий качан капусти
-
3 морквини
-
2 зелених яблука (симиренка або гренні сміт)
-
сіль кам’яна
Для борщу
-
1 ріпчаста цибуля
-
1 велика морква
-
1 зелений болгарський перець (або білозірка)
-
1 середній бурячок
-
1 невелика картоплина
-
2 зубчики часнику
-
50 г сушених грибів
-
1 ст. л. томатної пасти
-
1 лавровий листочок
-
3 горошини духмяного перцю
-
сіль, перець
-
олія для смаження
-
свіжий кріп
-
овочевий бульйон
-
квашена капуста
Як приготувати солені лимони
Готуємо
-
Спочатку квасимо капусту. Капусту шаткуємо, моркву чистимо й тремо на тертку. Яблука ріжемо скибочками. Усе складаємо у велику каструлю чи миску, додаємо сіль, перемішуємо й залишаємо при кімнатній температурі на три дні. Щодня перемішуємо. На третій день щільно втрамбовуємо все по баночках і ставимо в холодильник. Усе, із цієї капусти вже можна варити борщ.
-
Перець чистимо від кісточок і нарізаємо тонкою соломкою. Цибулю, моркву й буряк чистимо й так само ріжемо тонкою соломкою.
-
На великій сковороді розігріваємо олію, ділимо пательню на чотири частини й обсмажуємо всі овочі одночасно, але при цьому окремо, не змішуючи їх між собою.
-
Коли овочі стануть м’якими, додаємо один подрібнений зубчик часнику й одну столову ложку томатної пасти, перемішуємо, перекладаємо в каструлю, заливаємо бульйоном. Додаємо лавровий листочок, кілька горошин духмяного перцю й доводимо до кипіння.
-
Поки закипає, чистимо одну невеличку картоплину, ріжемо шматочками. Додаємо картоплю в борщ після того, як він закипить. Варимо з картоплею 7-10 хвилин. Тим часом в окремій каструлі відварюємо сушені гриби.
-
Коли овочі стануть м’якими, додаємо один подрібнений зубчик часнику й одну столову ложку томатної пасти, перемішуємо, перекладаємо в каструлю, заливаємо бульйоном. Додаємо лавровий листочок, кілька горошин духмяного перцю й доводимо до кипіння.
-
Додаємо цілий зубчик часнику і трошки свіжого подрібненого кропу. Накриваємо кришкою й даємо мінімум годинку настоятися перед подачею. Наступного дня, звісна річ, борщ іще смачніший.
Моя бабуся Люба дуже любила смажити пляцочки. Вона їх вміла зробити миттєво і «з нічого», а вже як на господарці було щось, то робилися і «яблучка в шляфрочках», і цибулячки, і з кабачків чи гарбуза, і вівсянички, і от, наприклад, фучки.
І от сьогодні, у пам’ять про бабусю Любу і з нагоди її іменин, на кухні ностальгійно пахне смаженими пляцками, бо я смажу фучки. Вони родом з лемківської кухні, яка є дуже простою й ужитковою, а її страви — поживні й не клопітні. Колись я напишу про неї більше, але наразі вернімося до фучків.
Робляться фучки до непристойного просто.
Фучки — страва лемківської кухні, яка є чимось середнім між млинцями та оладками.
Вам знадобляться
-
1 частина* квасної капусти
-
1 частина молока
-
1 частина борошна
-
1 велика цибуля
-
3 яйця
-
кмин
-
пучка солі
-
пів чайної ложечки цукру
-
соди на кінчику ножа
*під 1 частиною тут я маю на увазі приблизно однакову кількість по об’єму ~ горнятко на 250 мл
На бажання крім кмину можна додати приправок до смаку – наприклад перцю, меленого коріандру, паприки тощо.
Готуємо
-
Квашену капусту відтиснути (якщо вона мокра), порізати дрібненько.
-
Цибулю дрібно посікти.
-
У мисці змішати молоко, борошно, соду, сіль і яйця, щоб вийшло тісто, трохи густіше, ніж як на налисники.
-
Додати капусту, цибулю і кмин, добре вимішати. Густина тіста має бути як густа сметана. Якщо трохи загусте – додати молока, а як трохи зарідке — борошна.
-
Смажити на олії з обох боків до рум’яності.
Готові фучки дуже смакують із сметанкою, грибним соусом, або просто притрушені бринзою і з горнятком кисляку.
Ці млинці я називаю покровські. Покрова — день народження моєї прабабці Юстини, монументальної жінки з роду Адамів, у шлюбі — Андрієвської. А ще Покрова — це свято, яке в моїй родині поважали найбільше.
«Покрий мою головоньку від самого чола», — казала бабуся Зінаїда, встаючи у свято рано-раненько. Молилася, читаючи «Отче наш», слідом молитву до Богородиці і бралася до млинців. Цими смачними символами сонця, смаку й достатку запікали господині кутки хати, щоб достаток, тепло та затишок не покидали родини взимку. Адже перезимувати ті холодні й часто-густо голодні зими було геть не просто.
Із чим лише не робили млинців! Були і солодкі, і з грибами, і з м’ясом, і з тушеною капустою, і з маком, і з вишнями! А коли пахощі ставали нестерпними, накривали святковий стіл, поминали прабабцю, раділи живим, наминали млинці.
Отож, коли дуже хочеться тепла й сонця, робимо млинці. Рецепт простий та багатоваріантний. Головне — настрій.
Цей борщ готується на овочевому бульйоні. Проте ви можете спокійно використовувати курячий або будь-який інший бульйон, який вам до вподоби.
Для тіста
-
4 яйця
-
1 л молока (теплого, це важливо!)
-
600 г борошна
-
10 столових ложок олії
-
сіль і цукор за смаком
Начинка
-
500 г філе (індик, качка, курка або телятина)
-
500 г свіжих грибів
-
петрушка
-
2 цибулини
-
олія
Можна додати сухих трав у тісто
Як приготувати покровські млинці
-
Готуємо тісто. Тепле молоко змішуємо з яйцями, дрібкою солі й цукром (за бажанням). Потім порціями додаємо борошно, постійно помішуючи, аби не взялося грудочками. Смажимо тоненькі млинці на змащеній тонким шаром жиру сковороді.
-
М’ясо дрібнимо (ножем чи м’ясорубкою), гриби тонко ріжемо, обсмажуємо в невеликій кількості олії. Цибулю дрібно шаткуємо, смажимо в окремій сковорідці.
-
Змішуємо фарш, гриби й цибулю, додаємо сіль і спеції до смаку. Якщо маса занадто суха, можна додати трохи бульону. Усе добре вимішуємо.
-
Викладаємо на млинець начинку, згортаємо ковбаскою. У посуд для запікання трамбуємо млинці і ставимо на годину в духовку при 180°C.
Перший млинець обносимо кутками домівки, припрошуючи, щоб хата залишалася такою ж щедрою і ситою, щоб зиму пережили всі без втрат, щоб доля не оминала домівки. Бабуся лише після цього ділила перший млинець між мною і братом, щоб не сварилися.
Мій дідусь родом із Кодими, що на українсько-молдавському кордоні. Тому в нашій родині фірмовою стравою була мамалига, яку завжди готував тільки дідусь.
Дідусь завжди варив мамалигу у величезному казані, після чого дуже гарно її подавав. Вивалював на блюдо й до неї подавав сковорідку піджарки зі свіжини, свіжий сир, бочкову капусту, багато овочів і зелені та піалу вичавленого часнику із сіллю й ароматною олією.
Їли ми все це так: відламували шматочок мамалиги руками, наче окраєць хліба, й умочували в усі додатки по черзі — як, приміром, їдять рис в Індії. Усі додатки були за бажанням, але в часник треба було вмочити обов’язково. Сказати, що то було смачно, — не сказати нічого. Зупинитися було просто неможливо, і до завтрашнього дня взагалі можна було вже нічого не їсти.
Мамалига — родичка українського баноша. Різниця між цими стравами полягає в тому, що банош вариться на вершках чи сметані, а мамалига — на воді. Банош має густу, кремову консистенцію і подається як каша, натомість мамалига більше схожа на пиріг, який ріжуть порційними шматками.
Вам знадобляться
-
700 г кукурудзяного борошна
-
2 л води
-
сіль
На бажання крім кмину можна додати приправок до смаку – наприклад перцю, меленого коріандру, паприки тощо.
Готуємо
-
Налийте воду в каструлю, підсоліть та доведіть до кипіння. Після закипання води засипайте кукурудзяне борошно невеликими порціями, постійно помішуючи, щоб не було грудочок.
-
Варіть і мішайте доти, доки не утвориться в’язка консистенція. Тоді зніміть мамалигу з вогню, накрийте каструлю кришкою, щоб страва застигла.
-
Наріжте мамалигу на шматки або викладіть цілою на тарілку й подавайте.
Ні для кого не секрет, що в моїх батьків був ресторан. І він був досить великим, напевно, на 100 посадкових місць. І кухня там була величезна, така як усе наше кафе «Єрусалим». Посередині тієї кухні стояла потужна газова плита, із чавунними плитами зверху і дверцятами по боках, її запалювали спеціальним сірником, і вогонь пробивався крізь отвори в трубах завдовжки понад три метри, це була цілковита магія.
Готували в тому закладі багато смачних страв, але в таку дощову погоду, згадалася мені одна, яка ідеально пасує і до сезону, і до погоди — печеня по-київськи.
Мамалига — родичка українського баноша. Різниця між цими стравами полягає в тому, що банош вариться на вершках чи сметані, а мамалига — на воді. Банош має густу, кремову консистенцію і подається як каша, натомість мамалига більше схожа на пиріг, який ріжуть порційними шматками.
Вам знадобляться
-
500 г свинячої шиї
-
1 ріпчаста цибуля (велика)
-
6-8 картоплин
-
3-4 білі гриби
-
0,5 л сухої білої квасолі (можна навіть літр)
-
2 зубчики часнику
-
1 літр бульйону
-
100 г сметани
-
1 ст. л. борошна
-
сіль, чорний перець за смаком
-
олія, вершкове масло для смаження
До речі, в оригіналі в цю печеню ніколи не давали квасолі, але коли я почала жити з моїм чоловіком, то квасоля почала з’являтися майже у всіх моїх стравах.
Готуємо
-
Квасолю ставимо варити (якщо суха, попередньо замочуємо).
-
М’ясо ріжемо невеликими шматочками, десь три на три сантиметри, цибулю — дрібним кубиком. Ставимо на великий вогонь у якусь глибоку посудину з грубим дном — таку, щоб потім можна було б поставити в духовку запікати.
-
Білі гриби ріжемо гарними плястерками. Якщо вам трапився хробачливий гриб, не варто його відкидати, бо, цитуючи мою добру коліжанку Маріанну Душар, «той хробак ніц не їв окрім того гриба»!
-
Смажимо гриби на вершковому маслі до золотавої скоринки, солимо, перчимо. Додаємо до грибів столову ложку борошна, перемішуємо та даємо йому злегка засмажитися, потім вливаємо сметану і приблизно літр бульйону (може бути курячий, яловичий, овочевий або ж просто вода). Усе, що на пательні, перемішуємо й даємо закипіти.
-
На м’ясі вже утворилась скоринка, і ми вливаємо до нього все, що було на пательні з грибами.
-
Прийшов час картоплі, яку потрібно порізати на дольки, кружальця чи кубики, та обсмажити на олії до хрусткої скоринки. Пам’ятайте, нам потрібно її лише зарум’янити, а не довести до готовності!
-
Коли картопля буде підсмажена, перекладаємо її до банячка з м’ясом та грибами, додаємо туди вже варену квасолю, добре перемішуємо, доводимо до смаку та ставимо вмлівати в духовку орієнтовно на годину, при температурі 150 градусів.
-
Витягаємо банячок з духової шафи, додаємо подрібнені два зубчики часнику, накриваємо кришкою і даємо постояти 10 хвилин.
-
Викладаємо в улюблену тарілку, прикрашаємо улюбленою зеленню та споживаємо із задоволенням!
Незважаючи на те, що цвітна капуста вважається дієтичною стравою (а тим паче варена, а не смажена), ця страва — зовсім не про дієту. Бо подається ця капуста зі смаженими у вершковому маслі панірувальними сухарями, через що страва виходить досить калорійною, але водночас дико смачною.
Ця страва — ідеальна комфортна їжа для мене, бо вона нагадує про те, що sharing is caring, тобто про радість від розділення їжі з кимось. Обирайте капусту побільше, готуйте цілою, а потім сідайте за стіл з найріднішими та їжте її руками, відламуючи шматочки капусти, або поріжте на шматочки наче торт. Звісна річ, наодинці її також можна їсти (ніхто не забороняє вам купити маленьку капусту і приготувати на одну порцію), але розділити емоції й враження від цієї смакоти з близькими — безцінно.
Цей борщ готується на овочевому бульйоні. Проте ви можете спокійно використовувати курячий або будь-який інший бульйон, який вам до вподоби.
Вам знадобляться
-
1 цвітна капуста
-
150 г вершкового масла
-
100 г панірувальних сухарів
-
сіль
-
улюблена зелень
Панірувальні сухарі можна зробити вдома власноруч. Для цього треба вчорашній білий хліб підсушити в духовці, а після подрібнити його блендером на крихту.
Готуємо
-
Цвітну капусту відварити цілою: занурити в підсолену киплячу воду та варити, залежно від розміру і вподобань щодо м’якості, від 5 до 15 хвилин. Перевіряти готовність можна виделкою або великою зубочисткою.
-
У пательні розтопити вершкове масло. Коли почне шкварчати, додати панірувальні сухарі й солі до смаку. Смажити на середньому вогні, постійно помішуючи, поки сухарі не почнуть рум’янитися, навіть трішки підгорати.
-
Цілу капусту викласти на таріль, щедро посипати цією мокрою, смачною, калорійною сумішшю сухарів і подавати на стіл. На бажання можна ще присипати дрібно нарізаною улюбленою зеленню.
Пам’ятайте, що найсмачніше в капусті — тверда частина всередині, тому не забувайте з’їсти також і качанчик.
Ціла цвітна капуста також чудово смакує з кунжутним соусом тахіні. Покроковий рецепт приготування тахіні дивіться тут.