Страви, які розповідають нашу історію: діліться рецептами, що наближають перемогу
Їжа — одна з небагатьох речей, необхідних для виживання людини за будь-яких умов. Ми із жахом спостерігаємо за тим, як нашим співгромадянам в окупованих містах критично бракує навіть базових продуктів для виживання.
Водночас ми віримо, що дуже важливо не забувати й про те, що їжа — це один з наріжних каменів української культури. І зараз вона змінюється, як і все та всі у нашій країні.
Кожна каструля борщу, зварена у Сумах, Тернополі чи Полтаві, кожна миска вареників з Дніпра чи Охтирки, кожна хлібина, випечена у звільненій Бучі чи у середмісті Києва — це частина нашої кулінарної культурної спадщини, така ж, як кожен із десятків діалектів, кожен із сотень тисяч віршів і мільйонів картин.
Тому ми віримо, що важливо документувати цю спадщину. Саме для цього ми відкриваємо розділ з рецептами, які можуть додавати читачі нашого сайту.
Для того, щоб додати власний рецепт вам потрібно:
- Зайти на головну сторінку сайту shuba.life і натиснути символ + (додати рецепт)
- Заповнити поле «Назва», обрати категорію страви та завантажити зображення
- Вказати складність, час приготування та кількість порцій
- Додати опис рецепту — історію страви або ваші враження про неї
- Заповнити список інгредієнтів, додати відео (якщо є)
- Детально розписати кожен крок та натиснути кнопку «запропонувати рецепт»
- Знайти свій перепис на сайті SHUBA та насолодитися променями кулінарної слави!
Ми знаємо, що кожен із вас зараз готовий поділитися найменшою крихтою хліба. Але не менш важливо ділитися рецептами та порадами, триматися свого смачного простору, занотовувати і передавати досвід наступним поколінням. Це буде бозбаш з окупованих міст чи сирник з умовно мирного Львова — не важливо. Головне — продовжувати творити єдину культуру, навіть там, де це здається зовсім неважливим. Адже їжа — це теж історії. І коли ми переможемо, а ми обов’язково переможемо, то захочемо згадати про те, як йшли до цього у найдрібніших деталях.
Врешті, їжа — це чудовий спосіб не лише нагодувати голодного (що, безумовно, важливо, тим паче зараз), а й найкраща медитація для того, хто її готує. Та сама проста робота з передбачуваними витратами ресурсів і осяжним результатом, яка заспокоює більше за все. Яка допомагає тим, хто потребує — як насичення, так і спокою. Тож гайда готувати, ділитися рецептами, дбати про своє здоров’я та ресурси, садити сади перемоги. Адже ми цього варті!