- Рейтинг
- 1
- Коментарі
- 1
- Час приготування
- 45 хв
- Складність приготування
- Легкий
Гарбузовий пиріг — простий рецепт на вівсяній основі
- Автор
-
Якщо весь світ за екологію, то Україна не повинна пасти задніх, каже Богдан Красавцев, голова ГО «Екологічна нація», дитячий письменник і журналіст, який розробляє і втілює освітні проєкти для дітей на теми екології. Але як виховати в дітях свідоме ставлення до довкілля та привчити родину до розумного споживання? Експерт поділився із SHUBA своїм досвідом.
Головний рушій екозмін у родині — ініціативний партнер. У нашій родині таким спершу став я. Дружина врешті поділила мої погляди, хоча попервах не надто підтримувала мене в тому, щоб почати сортувати сміття.
Їй складно було розібратися, що куди йде. Довелося не один раз терпіти, коли я буду все це перекладати-складати, а потім виносити надвір і сортувати сміття біля контейнерів.
Тобто другий партнер, який приймає екозвички першого партнера, має бути терплячим і сильним. Якби моя дружина не прийняла б мене, то нам складно було б ділити побут. Моя родина не стала б такою екологічною, як нині.
З часом дружина стала ще вигадливішою за мене. Ми починали із сортування сміття та біозасобів для миття посуду, а потім вона першою помітила, що на ринку є люфи (натуральний аналог звичайним мочалкам). Так почалося знайомство з цим чудовим замінником поліпропіленовим губкам. Люфи ми використовуємо вже понад 2 роки.
Пізніше додалися натуральні засоби для прибирання кухні, бамбукові зубні щітки й навіть тверді шампуні (якщо говорити про засоби догляду).
Це цікаво: Килимки для випікання: наскільки вони безпечні та чи справді допомагають заощаджувати
Багато залежить від загальних трендів. Коли 2021 року заборонили поліетиленові пакети, то інтернет вибухнув варіантами: шопери, торбинки для зважування овочів і фруктів, мішечки-сіточки, авоськи… Люди масово замовляли ці товари.
Якби зараз, умовно, заборонили б усі мочалки, переконаний, що люди почали б масово купувати люфи, губки з джуту та конопель. Коли є необхідність, то людина швидко адаптується.
Набагато складніше, коли немає зовнішнього запиту і підтримки родини. Тут вирішує час — якщо ви будете робити те, що любите, і не станете нав’язувати навмисне, ваші дії привернуть увагу. Головне — не лайте, не засуджуйте. Може пройти чимало часу, та найважливіше для нас — щоб людина сама дійшла до цих думок, тоді це буде природно й від душі, а не з примусу.
Можу навести приклад з моїм другом. Коли я заснував громадську організацію «Еконація», то він мені сказав — «Богдане, та хіба потрібно берегти природу? З нею все й так добре». Я ніколи не критикував його за протилежну позицію, а працював прикладами: приходимо ми, наприклад, у кафе — я даю баристі екочашку, в яку замовляю чай, або якось подарував другові шопер та екогорнятко. Так поступово, день за днем, рік за роком, друг теж почав діяти за збереження довкілля й уже не проти якось влаштувати прибирання парку від сміття.
Може, у вас у родині хтось уже робить щось «еко» несвідомо. Знайдіть цю рису й похваліть людину за це. Наприклад, скажіть: «Як чудово, що ти не взяв пакет для бананів, а просто зважив їх на вагах». Головне, щоб комплімент не нагадував репліку з кінофільму. Тільки щирість — тоді точно спрацює!
Це варто знати: Що за пакети тепер в супермаркетах та із чого їх виготовляють
Повітряні кульки — це справжня біда, як і одноразовий пластиковий посуд. Я дуже радий, що останніми роками українці стали більше дізнаватися про шкоду пластику (це особливо сталося після рішення про заборону пакетів у 2021 р.). Водночас у супермаркетах ще можна побачити у достатньо великій кількості й пластикові одноразові тарілки, виделки, ножі та стаканчики.
Те саме щодо кульок. Мене найбільше турбує, коли ці кульки випускають у небо. І от що далі — чи багато людей замислювалося над цим?
Куди вони летять і що з ними відбувається потім? Вони ж не зникають десь в атмосфері. Вони лопаються і потім просто подають на землю деінде. Виходить, що повітряна кулька — найабсурдніша річ, яка тільки може бути.
Тому переконувати треба просто: закликати відмовитися від повітряних кульок, бо діти не заслуговують на те, щоб жити в умовах, коли всюди буде сміття. Якщо світ за еко, то Україна не повинна пасти задніх, а ми як суспільство маємо показати, що ми справжні європейці, а тому проти сміття — такий аргумент має подіяти на вчителів та батьків.
Щодо пластикового посуду, то потрібно обирати альтернативні варіанти: так, вони дорожчі, але їх зараз дуже багато в магазинах: з паперу, кукурудзи, сої, бамбука.
Перше — це родина, а далі садочок і школа. Звісно, щоб виховати екопоління в цілому, потрібна державна програма з екологічної просвіти дітей — саме задля цього я утворив «Екологічну націю», видав книжку «Екоісторії для моїх маленьких друзів» і навіть записав пісню «Збережи довкілля».
Питання з екопросвітою має вирішуватися в комплексі. Треба долучати також бібліотекарів та освітян — це взагалі мої найкращі партнери в тому, щоб доносити екологічні знання.
Я не лякаю, однак хочу сказати, що без чистого довкілля нас немає: планета залишиться, але не буде нас, людей. Тому нам так потрібен сталий розвиток — це відмова від споживацької моделі поведінки, себто, ми не забираємо ресурси у майбутніх поколінь і раціонально використовуємо те, що дає нам сьогодні природа.
Це геніально: Як використати бананову шкірку, яєчну шкаралупу та насіння кавуна на кухні
На мою думку, найдієвішою є творчість. Знання, які діти отримують зі шкільних підручників, абстрактні. Вони не дають простору фантазіям. Натомість потрібна «кухня», в якій дитина зможе уявити світ без води або світ, в якому постійні засухи.
Тобто дитині потрібно ввімкнути критичне мислення, і тоді вона збагне: «О, то я зараз папірець кину, і далі так зробить іще сотня людей — і тоді тут буде справжній смітник» або: «Куди ж дівається все оте сміття, яке забирає сміттєвоз?» або «Чому ж у Тихому океані плаває острів зі сміття площею як дві України?».
І водночас потрібні позитивні фантазії про цілі, до яких треба йти людству: світ, в якому чисте повітря, у містах їздить тільки електричний транспорт, тварин не ображають, немає голоду і дефіциту питної води тощо.
Дуже цінними є дитячі екокнижки. Людей, які пишуть на цю тему, в Україні багато: Галина Ткачук, Катерина Єгорушкіна, Ірина Білик, Тетяна Руменко й не лише.
Далі мультфільми. На жаль, в українськомовному ютубі не так багато варіантів, але маю відзначити серію мультиків ЕКОПЛЮПЛЮС. Також звернув увагу, що є екомультфільми без озвучки, які створюють аматори й вони теж цікаві для перегляду.
Далі документальні фільми. Це більше для підлітків і дорослих. Раджу переглянути родиною таку стрічку, як «ДІМ» — переконаний, ви будете вражені.
Однозначно в школі та садочках потрібно запровадити позакласні додаткові уроки з екологічної просвіти. Це дало б можливість виховати екологічно-свідоме суспільство уже за лічені роки — діти дуже швидко підхоплюють нову інформацію, а якщо еко стане трендом, то вони неодмінно захочуть бути першими в цьому. Як і дорослі, власне.
Це цікаво: Екологічна кулінарія: що це таке і як її практикувати вдома
Найважливіше, що робить «Екологічна нація» — популяризує екологічне мислення серед дітей та всіх громадян України. Наприклад, записуємо ЕКОПОДКАСТ, в якому спілкуємося з експертами, посадовцями, підприємцями та артистами на екологічні теми.
Мене часто питають — хіба може бути цікаво говорити про довкілля? Я відповідаю — авжеж, бо еко в широкому сенсі це все: енергетика, політика, освіта, культура — не тільки чисті вулиці, а й перероблення сміття, не лише сонячні панелі, а й енергія з біовідходів, не просто протидія змінам клімату, а сталий розвиток, який означає меншу купівлю зайвих речей і так далі.
Ми публікуємо цікаві новини та аналітичні матеріали, які створюють наші журналістки, даємо корисні поради та час від часу проводимо розіграші екоподарунків — ми хочемо нести радість усім прихильникам екоруху, незалежно від місця їхнього проживання.
«Екологічна нація» долучає волонтерів з різних регіонів України, ми проводимо еколекції зі школярами.
Це цікаво: Екологічне пакування: українці навчилися робити бумагу з опалого листя
Якщо говорити за ефективні впроваджені стратегії із сортування та перероблення сміття, то маю відзначити такі країни, як Швеція, Норвегія та Швейцарія.
У Європейському Союзі загалом дуже багато успішних прикладів. Наприклад, штрафи за те, що викинув сміття в неналежному місці або неправильно його відсортував. Або гідні грошові бонуси, якщо здаєш старі пляшки в магазинах.
Крім того, у західних країнах ЄС дуже багато уваги приділяється популяризації екознань — цього навчають дітей змалечку.
Це цікаво: Науковці назвали три найбрудніші предмети на кухні
Стань автором
У світі безмежних можливостей, ми віримо, що ваші рецепти — це справжні скарби, якими варто поділитися з іншими.
Було цікаво? Коментуйте
Bogdan Krasavtsev
рік томудякую за таке прекрасне інтерв'ю всій команді shuba!
shuba.life
рік тому@Bogdan Krasavtsev, дякуємо Вам! Сподіваємося на подальшу співпрацю!