Як привчити дітей економити та берегти довкілля — інтерв’ю з експертом Богданом Красавцевим

Про те, хто головний «еколог» в родині: чоловік чи дружина

Головний рушій екозмін у родині — ініціативний партнер. У нашій родині таким спершу став я. Дружина врешті поділила мої погляди, хоча попервах не надто підтримувала мене в тому, щоб почати сортувати сміття.

Їй складно було розібратися, що куди йде. Довелося не один раз терпіти, коли я буду все це перекладати-складати, а потім виносити надвір і сортувати сміття біля контейнерів.

Тобто другий партнер, який приймає екозвички першого партнера, має бути терплячим і сильним. Якби моя дружина не прийняла б мене, то нам складно було б ділити побут. Моя родина не стала б такою екологічною, як нині.

З часом дружина стала ще вигадливішою за мене. Ми починали із сортування сміття та біозасобів для миття посуду, а потім вона першою помітила, що на ринку є люфи (натуральний аналог звичайним мочалкам). Так почалося знайомство з цим чудовим замінником поліпропіленовим губкам. Люфи ми використовуємо вже понад 2 роки.

Пізніше додалися натуральні засоби для прибирання кухні, бамбукові зубні щітки й навіть тверді шампуні (якщо говорити про засоби догляду).

Це цікаво: Килимки для випікання: наскільки вони безпечні та чи справді допомагають заощаджувати

Чи легко привчити родину до більш екологічного побуту

Багато залежить від загальних трендів. Коли 2021 року заборонили поліетиленові пакети, то інтернет вибухнув варіантами: шопери, торбинки для зважування овочів і фруктів, мішечки-сіточки, авоськи… Люди масово замовляли ці товари.

Якби зараз, умовно, заборонили б усі мочалки, переконаний, що люди почали б масово купувати люфи, губки з джуту та конопель. Коли є необхідність, то людина швидко адаптується.

Набагато складніше, коли немає зовнішнього запиту і підтримки родини. Тут вирішує час — якщо ви будете робити те, що любите, і не станете нав’язувати навмисне, ваші дії привернуть увагу. Головне — не лайте, не засуджуйте. Може пройти чимало часу, та найважливіше для нас — щоб людина сама дійшла до цих думок, тоді це буде природно й від душі, а не з примусу.

Можу навести приклад з моїм другом. Коли я заснував громадську організацію «Еконація», то він мені сказав — «Богдане, та хіба потрібно берегти природу? З нею все й так добре». Я ніколи не критикував його за протилежну позицію, а працював прикладами: приходимо ми, наприклад, у кафе — я даю баристі екочашку, в яку замовляю чай, або якось подарував другові шопер та екогорнятко. Так поступово, день за днем, рік за роком, друг теж почав діяти за збереження довкілля й уже не проти якось влаштувати прибирання парку від сміття.

Може, у вас у родині хтось уже робить щось «еко» несвідомо. Знайдіть цю рису й похваліть людину за це. Наприклад, скажіть: «Як чудово, що ти не взяв пакет для бананів, а просто зважив їх на вагах». Головне, щоб комплімент не нагадував репліку з кінофільму. Тільки щирість — тоді точно спрацює!

Це варто знати: Що за пакети тепер в супермаркетах та із чого їх виготовляють

Про неекологічні дитячі святкування

Повітряні кульки — це справжня біда, як і одноразовий пластиковий посуд. Я дуже радий, що останніми роками українці стали більше дізнаватися про шкоду пластику (це особливо сталося після рішення про заборону пакетів у 2021 р.). Водночас у супермаркетах ще можна побачити у достатньо великій кількості й пластикові одноразові тарілки, виделки, ножі та стаканчики.

Те саме щодо кульок. Мене найбільше турбує, коли ці кульки випускають у небо. І от що далі — чи багато людей замислювалося над цим?

Куди вони летять і що з ними відбувається потім? Вони ж не зникають десь в атмосфері. Вони лопаються і потім просто подають на землю деінде. Виходить, що повітряна кулька — найабсурдніша річ, яка тільки може бути.

Тому переконувати треба просто: закликати відмовитися від повітряних кульок, бо діти не заслуговують на те, щоб жити в умовах, коли всюди буде сміття. Якщо світ за еко, то Україна не повинна пасти задніх, а ми як суспільство маємо показати, що ми справжні європейці, а тому проти сміття — такий аргумент має подіяти на вчителів та батьків.

Щодо пластикового посуду, то потрібно обирати альтернативні варіанти: так, вони дорожчі, але їх зараз дуже багато в магазинах: з паперу, кукурудзи, сої, бамбука.

Як виховати покоління, які дбатимуть про довкілля

Перше — це родина, а далі садочок і школа. Звісно, щоб виховати екопоління в цілому, потрібна державна програма з екологічної просвіти дітей — саме задля цього я утворив «Екологічну націю», видав книжку «Екоісторії для моїх маленьких друзів» і навіть записав пісню «Збережи довкілля».

Питання з екопросвітою має вирішуватися в комплексі. Треба долучати також бібліотекарів та освітян — це взагалі мої найкращі партнери в тому, щоб доносити екологічні знання.

Я не лякаю, однак хочу сказати, що без чистого довкілля нас немає: планета залишиться, але не буде нас, людей. Тому нам так потрібен сталий розвиток — це відмова від споживацької моделі поведінки, себто, ми не забираємо ресурси у майбутніх поколінь і раціонально використовуємо те, що дає нам сьогодні природа.

Це геніально: Як використати бананову шкірку, яєчну шкаралупу та насіння кавуна на кухні

Про те, як можна достукатися до дітей

На мою думку, найдієвішою є творчість. Знання, які діти отримують зі шкільних підручників, абстрактні. Вони не дають простору фантазіям. Натомість потрібна «кухня», в якій дитина зможе уявити світ без води або світ, в якому постійні засухи.

Тобто дитині потрібно ввімкнути критичне мислення, і тоді вона збагне: «О, то я зараз папірець кину, і далі так зробить іще сотня людей — і тоді тут буде справжній смітник» або: «Куди ж дівається все оте сміття, яке забирає сміттєвоз?» або «Чому ж у Тихому океані плаває острів зі сміття площею як дві України?».

І водночас потрібні позитивні фантазії про цілі, до яких треба йти людству: світ, в якому чисте повітря, у містах їздить тільки електричний транспорт, тварин не ображають, немає голоду і дефіциту питної води тощо.

Дуже цінними є дитячі екокнижки. Людей, які пишуть на цю тему, в Україні багато: Галина Ткачук, Катерина Єгорушкіна, Ірина Білик, Тетяна Руменко й не лише.

Далі мультфільми. На жаль, в українськомовному ютубі не так багато варіантів, але маю відзначити серію мультиків ЕКОПЛЮПЛЮС. Також звернув увагу, що є екомультфільми без озвучки, які створюють аматори й вони теж цікаві для перегляду.

Далі документальні фільми. Це більше для підлітків і дорослих. Раджу переглянути родиною таку стрічку, як «ДІМ» — переконаний, ви будете вражені.

Однозначно в школі та садочках потрібно запровадити позакласні додаткові уроки з екологічної просвіти. Це дало б можливість виховати екологічно-свідоме суспільство уже за лічені роки — діти дуже швидко підхоплюють нову інформацію, а якщо еко стане трендом, то вони неодмінно захочуть бути першими в цьому. Як і дорослі, власне.

Це цікаво: Екологічна кулінарія: що це таке і як її практикувати вдома

Про діяльність ГО «Екологічна нація»

Найважливіше, що робить «Екологічна нація» — популяризує екологічне мислення серед дітей та всіх громадян України. Наприклад, записуємо ЕКОПОДКАСТ, в якому спілкуємося з експертами, посадовцями, підприємцями та артистами на екологічні теми.

Мене часто питають — хіба може бути цікаво говорити про довкілля? Я відповідаю — авжеж, бо еко в широкому сенсі це все: енергетика, політика, освіта, культура — не тільки чисті вулиці, а й перероблення сміття, не лише сонячні панелі, а й енергія з біовідходів, не просто протидія змінам клімату, а сталий розвиток, який означає меншу купівлю зайвих речей і так далі.

Ми публікуємо цікаві новини та аналітичні матеріали, які створюють наші журналістки, даємо корисні поради та час від часу проводимо розіграші екоподарунків — ми хочемо нести радість усім прихильникам екоруху, незалежно від місця їхнього проживання.

«Екологічна нація» долучає волонтерів з різних регіонів України, ми проводимо еколекції зі школярами.

Це цікаво: Екологічне пакування: українці навчилися робити бумагу з опалого листя

Про країни, з яких можна брати приклад

Якщо говорити за ефективні впроваджені стратегії із сортування та перероблення сміття, то маю відзначити такі країни, як Швеція, Норвегія та Швейцарія.

У Європейському Союзі загалом дуже багато успішних прикладів. Наприклад, штрафи за те, що викинув сміття в неналежному місці або неправильно його відсортував. Або гідні грошові бонуси, якщо здаєш старі пляшки в магазинах.

Крім того, у західних країнах ЄС дуже багато уваги приділяється популяризації екознань — цього навчають дітей змалечку.

Це цікаво: Науковці назвали три найбрудніші предмети на кухні