Чебрець і орегано містять протиракову сполуку, яка може допомогти зупинити розвиток пухлин
За словами вчених з Університету Пердью, трави також мають антибактеріальну, протизапальну дію та містять антиоксиданти.
Відомо, що інгредієнти, які ви щодня додаєте до улюблених страв, лікують недуги. Наприклад, куркума допомагає при висипах та опіках, гвоздика — від зубного болю. Але такі трави, як чебрець та орегано, здатні на більше! Згідно з новим дослідженням, опублікованим в Proceedings of the National Academy of Sciences, обидві ці трави містять протиракову сполуку, яка може боротися з розвитком пухлин. Проте просто витягувати сполуки з трав недостатньо, тож вчені намагаються зрозуміти, як саме вони утворюються в рослинах. Потім вони планують повторити цей процес у лабораторних умовах.
Справді, зараз настав дивовижний час для науки про рослини. Дослідники тепер володіють інструментами, котрі допомагають зазирнути ніби всередину клітини та набагато краще розуміти усі процеси. Тимол, карвакрол і тимогідрохінон з сімейства Lamiaceae також мають антибактеріальну, протизапальну дію і наповнені антиоксидантами. Тимогідрохінон, що міститься в чорному чебреці, зокрема, має протиракові властивості — відзначили дослідники Університету Пердью.
Крім того, команда працювала з науковцями Університету Мартіна Лютера Галле-Віттенберг і Мічиганського державного університету, які розщеплювали компоненти тимогідрохінону. За словами вчених, результати змінюють попередні погляди на утворення цього класу сполук, які називаються фенольними або ароматичними монотерпенами, для яких в інших рослинах було відкрито лише кілька шляхів біосинтезу. Ці результати дають нові цілі для розробки високоцінних сполук у рослинах та інших організмах. Не тільки багато рослин мають лікувальні властивості, але й сполуки, що містяться в їх складі, використовують як харчові добавки та для парфумерії, косметики та інших продуктів.
Після скринінгу понад 80 000 генів із рослинних тканин і виявлення генів, необхідних для виробництва тимогідрохінону, учені тепер мають розуміння молекулярного складу. До того ж, з’являється більше шляхів завдяки можливості використовувати секвенування РНК для виконання високопродуктивного аналізу експресії генів. Результати цього дослідження також будуть корисні для біохімії та наукових досліджень інших видів рослин.