Зливана каша — кулінарний феномен Дніпропетровщини

Зливана каша
Фото: Depositphotos

Приготування цієї унікальної страви — це швидше обряд єднання між людьми, ніж кулінарний процес, тому рецепт тут відходить на другий план. Зливана каша — це справжній кулінарний феномен Дніпровщини. Розповідаємо, чим вона особлива та чому потрапила у до переліку нематеріальної культурної спадщини України.

Каша-перформанс

Чого ви очікуєте від хорошого рецепта? Наприклад, такого, як ми публікуємо тут, на сайті «Шуба». Певно, детального списку інгредієнтів, в ідеалі — з альтернативними варіантами, а також зрозумілого покрокового опису процесу приготування.

Але існують рецепти, для яких не існує чіткого переліку продуктів. Щобільше, готовий результат залежить не тільки від майстерності кухаря, а ще й від кількості тих, хто прийде страву готувати.

Саме така традиційна страва 2023 року потрапила у Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. Вона походить зі смт Каранаухівка поблизу Кам’янського в Дніпропетровській області. А її приготування — це, по суті, колективний обряд, а не лише кулінарний процес. Називається цей національний скарб зливаною кашею.

Власне, з назви й можна зрозуміти принцип, за яким її готували. Коли весняні польові роботи добігали кінця, мешканці Карнаухівки вбирались у святковий одяг, сходилися на якесь знакове місце просто неба і зносили з собою, чим були багаті. Хтось приносив крупу — пшоно чи рис, хтось брав із собою картоплю, від когось було сало, масло, яйця чи курячий гуляш або й цибуля.

Усе принесене добро разом зі спеціями в процесі приготування зливалось у готовий наїдок, який споживали також гуртом.

Отож, жодного рецепта, адже зливана каша — це скоріше кулінарний перформанс з потужною традицією «народного» тімбілдингу.

Народний тімбілдинг

Суть приготування зливаної каші полягає навіть не в тому, щоби всіх ситно нагодувати. А в тому, зріднити людей між собою, перетворити сусідів на справжню громаду. Бо хоча під час приготування страви й була господиня, відповідальна за весь процес, долучитись до нього випадало кожному та кожній, хто тільки побажав. І це насправді єднало і навіть ріднило людей.

Етнографи припускають, що подібні кулінарні сходини були поширені не тільки в Карнаухівці, але й у інших регіонах України. До речі, у селищі, на гербі якого зображений козак із казаном каші, практикують спільне її приготування і досі.

Однією з хранительниць рецепта є місцева жителька Тамара Морозенко. Вона розповіла «Суспільному», що зберігає у себе вдома казан на 75 літрів, старовинну копистку, що отримала у спадок, і велетенську сковорідку спеціально для обряду зливаної каші.

За технологією господині, у казані спочатку кип’ятиться вода, до неї додають картоплю. Поки вариться бульба, готується засмажка — на витопленому салі смажиться цибуля, до неї додається порізане м’ясо, а для аромату ще й тушкованка. Після того, як все це звариться з крупами, жінка приправляє кашу вершковим маслом та яйцями.

Каша повинна варитися з добротою, з любов’ю… І якщо людина з любов’ю і добротою варить, каша насичується енергією і виходить тоді зовсім смачна.

Тамара Морозенко

Місцеві мешканці згадують, як ще в дитинстві любили збиратися на приготування зливаної каші. Кажуть, що у Карнаухівці так повелося ще з часів заснування селища козаком Семеном Карнаухом у 1737 році. І досі свою версію рецепта кожна хранительниця передає дітям. Пані Тамара Морозенко, наприклад, планує із часом стати гостею на сходинах, де кашу готуватимуть її син та невістка.

Зараз зливана каша є неабиякою туристичною принадою в Карнаухівці. На обряд приготування страви приїздять з інших міст та сіл. Причому люди прагнуть не тільки подивитися на процес та пригоститись, але й долучитись до місцевої громади, стати безпосередньою частиною старовинної традиції.

Коментарі

Наступна публікація

Ми використовуємо cookie

Cookie допомагають нам аналізувати трафік, персоналізувати контент та надавати функції соціальних мереж. Продовжуючи користуватися нашим сайтом, ви погоджуєтеся на використання cookie.