«Переглянув свій стан здоров’я». Це трансгендерний чоловік Леон, який пройшов гормонотерапію
- Рубрика
- Лайфстайл
- Автор
- Олена Худенко

Сьогодні кожен має право бути тим, ким він хоче бути. Леон — трансгендерний чоловік. Він народився у жіночому тілі, але завжди відчував себе хлопцем. Ми поговорили з ним про шлях трансгендерного переходу, підтримку рідних і про те, що допомагає йому не зламатися під тиском суспільства.

Про шлях прийняття себе і перехід
Мій шлях прийняття себе почався, коли мені було три роки. Тоді думав, що я звичайний хлопчик. Відчував себе таким, поки не почався гендерний поділ у дитсадку.
Було дивно, чому мене називали дівчинкою і відправляли в групу до дівчаток, оскільки я відчував себе хлопчиком. Потім у підлітковому віці, коли почався пубертатний період, — усе погіршилось у сто разів: тіло набувало жіночих форм, мене накрила гендерна дисфорія, і на цьому тлі почалась депресія. Вона була затяжною: приблизно з 13 до 18 років.
Це були найгірші роки нерозуміння, неприйняття і жахливого болю.
Коли мені виповнилось десь 20-21 рік, то почав більше цікавитися своїм станом, аби зрозуміти, що відчуваю і що відбувається. Почалося все з пошуку інформації про операцію з видалення грудей, аби її зробили офіційно й без онкодіагнозу. Я натрапив на статтю про мастектомію і звідти дізнався, що таку операцію роблять трансгендерні чоловіки.

Далі досліджував, що таке трансгендерність і хто такі трансгендерні чоловіки. Прочитавши достатньо інформації і подивившись багато відео, я зрозумів, що це резонує з моїм станом і відчуттями. У той момент пазлик, якого так не вистачало все життя, зайняв своє місце. Моє життя розділилось на «до» і «після». Я нарешті зрозумів, хто я, що мені потрібно робити, щоб стати собою і щасливим.
Так і почався мій шлях прийняття та початку переходу в нове життя. Я був тоді достатньо закритим і ніколи ні з ким не розмовляв на цю тему, бо було страшно. Особливо я боявся, що за такі думки і слова (про те, що відчуваю себе хлопцем) мене запхнуть у психлікарню і навіть не стануть слухати.
Уперше я про це розповів колишній партнерці. Спочатку вона дуже важко це сприйняла. Кілька днів були сварки, сльози, непорозуміння, але зрештою після довгих розмов вона прийняла й підтримувала мене на початку.
Потім я одразу розповів про це своєму батькові. Він мене уважно вислухав, прийняв і підтримав без усіляких «але». Для нього було важливо, аби я був щасливим і здоровим. Далі поділився зі своїм найкращим другом (ми з ним знайомі з дитинства). Він теж без питань мене прийняв і підтримав.
Ну і зрештою після цього я зробив публічний камінг-аут в Instagram (тоді в мене було 200-300 підписників). Я був здивований, адже дуже багато знайомих і друзів підтримали мене, почали писати особисто. Були й ті, хто відписалися, не прийняли: хтось робив це мовчки, інші — не дуже.

Про раціон під час гормонотерапії й зараз
Я все життя сидів на дієтах, аби схуднути. Віднайти свій раціон не виходило. Коли почав гормонотерапію, одразу переглянув свій стан здоровʼя, харчування, фізичну форму. Я кинув палити, пити (хоч я і не пив часто, але відмовився навіть від просто «баночки пива»), почав правильно харчуватись, обраховувати КБЖВ (калорії, білки, жири, вуглеводи) і пішов у зал. Звісно, були зриви, бо завжди мав проблемні стосунки з їжею, але щоразу усвідомлював, що хочу навчитись харчуватись збалансовано і перетворити це на звичку.
Зараз я також продовжую збалансовано харчуватися. Особливу увагу приділяю наявності різноманітного білка в раціоні. Останнім часом зацікавився азійською кухнею. Загалом я дуже люблю готувати й постійно пробую щось нове й цікаве. Сильно з підрахунком КБЖВ не заморочуюся.
У раціоні зараз в основному яйця, нежирний кисломолочний сир (максимум 5%), білий або грецький йогурт малої жирності (намагаюся обирати безлактозні молочні продукти), тофу, яєчний або сироватковий протеїн (як замінник цукру, коли хочеться чогось солоденького), багато різних овочів, зелені, фруктів. З вуглеводів — це рис, гречка, дуже рідко картопля або цілозернові макарони. Інколи можу перекусити горішками.
Утім, не виключаю якісь смаколики. Наприклад, дуже люблю морозиво й дозволяю собі час від часу його їсти, аби не зірватись, як не раз траплялося. Я ласун, і мені важко повністю відмовитись від нього.
До речі, не зриватися мені допомагає те, що я самостійно готую за ПП-рецептами. Виходить дуже смачно, збалансовано і не так калорійно. Зараз до цього спокійніше ставлюсь. Якщо раз на тиждень захотілося солодке, можу купити. Але враховую два моменти: перший, якщо дійсно хочеться, а другий, якщо це імпульсивне рішення на тлі стресу.
Грін і ред флеги в їжі
Зараз ред флеги в їжі для мене це:
- У чистому вигляді цукор. Давно його не купую, обмежую навіть цукрозамінник та мед. За роки відсутності цукру в раціоні звикаєш до смаків. Зараз мені достатньо додати просто банан, яблуко, фінік чи протеїн — і буде солодко.
- Свинина. Мені й раніше не подобався ні її смак, ні її запах, а потім, як більше дізнався, то взагалі відмовився. До того ж вона жирна. Якщо хочеться м’яса, краще з’їсти курку. З роками помітив, що почав менше споживати м’яса. Навіть курку замінюю іншим білком. Мені цього вистачає. Не відкидаю, що через декілька років стану веганом. Багато про це думав.
- Випічка. Хоч я і дуже її люблю й мені складно пройти повз «булочну», адже всі рецептори потребують тіста, відмовився. Інколи можу собі дозволити, але це буває рідко. Намагаюсь не споживати куповані хлібобулочні вироби. Краще спекти їх вдома з корисних інгредієнтів, які не зашкодять КБЖВ та харчуванню.
- Готові соуси/майонез. Майонез я взагалі не люблю на смак, а не тому, що він шкідливий або жирний. Соуси краще готувати самому, бо в готових дуже багато цукру і склад не дуже.
- Алкоголь.
- Соки/газовані напої. Соки я вже дуже давно перестав пити, бо там немає нічого натурального й багато цукру. Щодо газованих напоїв — аналогічно. Коли дуже хочеться, то можу випити напій, у складі якого немає цукру.
- Усілякі снеки (чипси/сухарики/горішки зі спеціями). Усе це джерело величезної кількості зайвих калорій. Коли хочу, то готую сухарики з житнього хліба. Горішки беру без спецій, а чипси, наприклад, можуть бути яблучними.
Грін флеги:
- яйця, особливо білок — основа мого раціону;
- нежирний кисломолочний м’який сир (до 5%);
- фрукти: банани, яблука, апельсин, ягоди, сезонні;
- овочі: гарбуз, морква, огірок, помідор, зелень, кабачок, броколі, стручкова квасоля, гриби, картопля;
- безлактозні нежирні молочні продукти (дуже рідко молоко);
- натуральні жири: горіхи, авокадо, риба (скумбрія, оселедець, сьомга/лосось/форель), оливки, іноді вершкове масло;
- рис, гречка, сочевиця, цілозернові макарони (але дуже рідко), рисова/гречана локшина, вівсянка. Повільні вуглеводи дуже важливі;
- зефір, чорний шоколад, сирки (але зроблені самостійно), дитячі фруктові пюрешки.

Звичка, без якої не починається день
Мій день не починається без ранкових вправ, душу й сніданку. Це обовʼязкова ранкова рутина! Вправи на прес/плечі, віджимання, присідання допомагають запустити організм на продуктивну роботу. Душ (холодний) допомагає остаточно прокинутись і теж активувати організм. Ну й, звісно, смачний сніданок, щоб набратись сил і бути продуктивним.
Яке місце займає спорт у житті
Спорт завжди займав друге, а, можливо, і перше місце в моєму житті, починаючи з самого дитинства! Я вже не можу жити без фізичних навантажень. Одразу починаю чахнути і впадати в якусь апатію та депресію. Спорт допомагає мені існувати, бадьоро жити.
Я багато чим займався: у підлітковому віці — чотири роки професійним волейболом, потім два-три роки хіп-хопом, далі фітнесом, тайським боксом, відвідував тренажерний зал. Зараз щодня їжджу на роботу на велосипеді (в одну сторону — 40-50 хвилин). Поки не мав велосипеда, пішки ходив (це займало до 2 годин в одну сторону. Загалом нараховував 25 тисяч кроків на день). Я відмовився від громадського транспорту. Лише в екстрених випадках.
Зранку обов’язково роблю вправи. У планах відновити заняття в тренажерному залі.
Що допомагає не втратити любов і бережне ставлення до себе
Любов до себе я нарешті віднайшов, коли почав цікавитися своїм ментальним і фізичним здоровʼям. З гормонотерапією розпочався мій шлях до себе. Я почав жити своє життя у своєму тілі.
Тепер я навряд чи втрачу цю любов і таке бережне ставлення до себе, адже підтримую цей вогник, паливо всередині.
Я бачу результати, які не дають мені здаватися та опускати руки. Інколи бувають важкі моменти. Тоді даю собі просто час на те, аби побути в цьому стані, пережити ці емоції і йти знову далі.
Стільки сил, старань, нервів коштувало, щоб побудувати себе такого, яким зараз є. Втратити це — буде неповагою до себе й знеціненням своїх зусиль. Шлях, який подолав, не дає мені здаватись. Він — мотивація, аби йти далі.
Що таке «бути у здорових стосунках із собою і щасливим»
Мати здорові стосунки із собою — це насамперед вміти чути себе. Це найголовніше. Хоча дехто і забуває про це. Лише прислухаючись до себе і своїх потреб, можна побудувати здорові стосунки з собою. Робити, що тобі хочеться і що потрібно для твого щастя, попри те, що кажуть і думають інші.
Це ваше життя, вам його жити і звинувачувати не буде кого, адже лише ви — творці свого життя, дій, думок. Усе геніальне — просте: будьте собою, робіть те, що хочете (у межах закону), проявляйте себе, творіть, любіть, даруйте добро — і буде вам щастя.
Важливо!
Ця стаття — наше бажання ділитися інформацією. Вона не містить медичних порад чи вказівок. Якщо ти хочеш дослідити тему з медичного погляду, то звернися, будь ласка, по консультацію до лікаря.
Коментарі