Вода у пляшці: як читати етикетку і вибрати ту, що підходить на щодень

Мінеральна, лікувальна чи столова?

Перше, що варто подивитися на етикетці, — тип води. Там може бути написано: питна, мінеральна, столова, лікувально-столова або лікувальна. Від цього залежить, чи можна пити її щодня.

Питна вода — це вода для звичайного щоденного вживання. Вона може бути газованою або негазованою, природною або підготовленою, мінералізованою або майже без мінералів. Її головне завдання — втамовувати спрагу.

Мінеральна вода — це вода з певним мінеральним складом. За стандартом Codex Alimentarius, природна мінеральна вода відрізняється від звичайної питної саме вмістом мінеральних солей, їхнім співвідношенням, наявністю мікроелементів та походженням із природного або пробуреного підземного джерела.

У мінеральній воді можуть бути кальцій, магній, натрій, калій, гідрокарбонати, сульфати, хлориди, фториди та інші речовини. Саме вони впливають на смак: вода може здаватися м’якою, солонуватою, гіркуватою, важкою або майже нейтральною.

Але слово «мінеральна» не означає автоматично, що така вода краща за звичайну питну. Це лише підказка: подивись, скільки саме мінералів у ній є і які це мінерали.

Зазвичай правило таке: що нижча мінералізація, то легше вода сприймається на смак. Якщо вона м’яка, нейтральна, без солоного чи різко мінерального присмаку, її зазвичай комфортно пити щодня. 

Лікувальна або лікувально-столова вода — це вже не просто вода для спраги. Вона має виражений мінеральний склад і може впливати на роботу травної системи, обмін речовин або інші процеси в організмі. Таку воду краще не пити постійно лише тому, що вона здається «кориснішою». Її варто вживати після поради лікаря.

З газом чи без?

Газована чи негазована вода — це насамперед питання смаку й самопочуття. Якщо це звичайна вода без цукру, сиропів, ароматизаторів і кислотних добавок, самі «газики» не роблять її шкідливою.

Негазована вода — найуніверсальніший варіант на щодень. Вона зазвичай м’якше сприймається. Газована вода так само тамує спрагу, але підходить не всім. UChicago Medicine зазначає, що людям із кислотним рефлюксом, ГЕРХ або схильністю до газоутворення краще вибирати негазовану воду.

Вміст натрію

Далі починаються маленькі цифри на етикетці. Їх не треба боятися: достатньо знати кілька базових показників, які впливають на смак і комфорт.

Натрій — один з мінералів у складі води. Якщо його багато, вода може здаватися солонуватою.

Для щоденного пиття краще вибирати воду з низьким умістом натрію. Хороший орієнтир — до 20 мг/л: у європейській практиці його використовують на позначення води, що підходить для раціону з низьким умістом натрію.

Якщо натрію близько 200 мг/л і більше, вода може мати виразніший солонуватий присмак. Людям, які контролюють споживання солі, краще уважніше дивитися на цей показник і за потреби вибирати воду з нижчим умістом натрію.

Фториди

Фториди — це сполуки фтору, які в невеликих кількостях можуть бути частиною природного складу води. Але з ними важлива міра: фтор ми також отримуємо із зубної пасти, їжі або фторованої солі.

ВООЗ встановлює орієнтир для фторидів у питній воді на рівні 1,5 мг/л; концентрації вище цього значення пов’язані зі зростанням ризику флюорозу зубів, а значно вищі — з ризиками для кісток.

У стандарті Codex для природних мінеральних вод також зазначено: якщо вода містить понад 1 мг/л фторидів, це має бути винесено на етикетку, а якщо понад 1,5 мг/л — має бути попередження, що продукт не підходить немовлятам і дітям до семи років.

Тому для води на щодень краще вибирати варіант без високого вмісту фторидів, особливо якщо воду регулярно п’ють діти.

pH

pH — це показник кислотності або лужності води. pH 7 означає нейтральну воду. Якщо pH нижчий, вода може відчуватися трохи кислуватою; якщо вищий — більш лужною, іноді з характерним присмаком.

ВООЗ зазначає, що більшість питної води має pH у межах 6,5–8,5. Для щоденного пиття найзручніше шукати воду приблизно в цьому діапазоні.

Не варто вибирати воду лише тому, що на пляшці написано «лужна» або «особлива»: сама по собі цифра pH не робить воду автоматично кориснішою.

Мінералізація, сухий залишок або TDS

Мінералізація, сухий залишок і TDS — близькі показники, які допомагають зрозуміти, наскільки вода насичена розчиненими мінеральними речовинами.

Що нижчий показник, то легшою і нейтральнішою зазвичай відчувається вода. Якщо шукаєш м’який смак на щодень, звертай увагу на воду з невисокою мінералізацією.

Як орієнтир для легкої води можна дивитися на показник до 100 мг/л, але важливо не сприймати це як універсальну медичну норму. Це лише орієнтовна підказка.

Якщо мінералізація висока, вода може мати більш виражений смак: солонуватий, гіркуватий, «лікувальний» або просто насиченіший. Така вода може подобатися, але не завжди є найкращим варіантом на кожен день.

Раніше ми детально писали про те, як визначити якість питної води. 

Приклад води на щодень: читаємо і розшифровуємо склад

Щоб зрозуміти, як це працює на практиці, подивімося на конкретний приклад — негазовану воду S.Bernardo. Це вода з дуже низькою мінералізацією, нейтральним pH і мінімальним умістом натрію.

На офіційному сайті S.Bernardo вказано: pH — 7, сухий залишок — 34,9 мг/л, нітрати — 1,4 мг/л, нітрити — менш як 0,002 мг/л, натрій — 0,8 мг/л. Сам виробник описує її як легко мінералізовану воду з низьким умістом натрію, калію, магнію і низьким сухим залишком.

Сухий залишок 34,9 мг/л — це дуже низька мінералізація. У такій воді мало розчинених солей, тому вона зазвичай має легкий, нейтральний смак, не відчувається «важкою». Для щоденного пиття це зручний варіант, особливо якщо хочеться води без виразного присмаку.

pH 7 означає, що вода нейтральна. Це також добре вписується у формат води на щодень: без виразної кислотності чи лужного присмаку.

Ще один важливий показник — натрій. У S.Bernardo його 0,8 мг/л, тобто дуже мало. Для води на щодень це плюс: такий показник не додає помітної кількості натрію до раціону і не дає солонуватого присмаку. Нагадаємо, орієнтир для води з низьким умістом натрію — менш як 20 мг/л.

У складі також низький рівень нітратів — 1,4 мг/л, а нітритів — менш як 0,002 мг/л. Для порівняння: Codex для природних мінеральних вод вказує граничні значення 50 мг/л для нітратів і 0,1 мг/л для нітритів.

Отже, за своїми показниками S.Bernardo — приклад легкої негазованої води, яку можна розглядати для регулярного пиття: вона нейтральна за pH, має дуже низьку мінералізацію і мінімальний уміст натрію. Вона не замінює мінерали з їжі й не має сприйматися як «лікувальна», але добре показує, якою буває вода з прозорим і зрозумілим складом.

Читайте також: Все, що вам потрібно знати про воду: 5 міфів, у які вірять всі

Якщо коротко

Найкраща вода на щодень — не та, що обіцяє особливу користь, а та, яку тобі безпечно й приємно пити регулярно. Дивись на тип води, мінералізацію, натрій, pH, фториди й термін придатності. А ще — на власні відчуття: хороша вода не має бути «модною» чи складною. Вона просто має нормально втамовувати спрагу, не мати різкого присмаку і не викликати дискомфорту.