Мінералізація, pH і жорсткість: як визначити якість питної води

У фахівців є безліч параметрів, якими вони оперують, оцінюючи стан та тип води. Та, що з’являється у вигляді опадів (дощ, сніг, роса), це атмосферна. В землі знаходимо запаси підземної води, зокрема джерельну, мінеральну, артезіанську. У природних водоймах маємо прісну річкову і солону морську. За ступенем очищення та безпеки ділимо на питну і технічну. Але зі споживацького погляду нас найбільше цікавлять такі чинники, як кислотно-лужний баланс води (вимірюється показником pH), її мінералізація, жорсткість і забрудненість бактеріями.

Кислотно-лужний баланс води

Будь-яка вода, яку ми споживаємо, навіть суперочищена, містить у собі багато різних хімічних речовин. І це плюс, адже допомагає наситити організм необхідними елементами. Ми ще називаємо їх електролітами. Ба більше, абсолютно вільну від будь-яких домішок дистильовану воду пити не рекомендується. Постійне її вживання може порушити водно-сольовий баланс організму і навіть стати (сюрприз-сюрприз) причиною зневоднення.

А от що у воді точно має бути нейтральним, так це її pH — показник активності іонів водню, а якщо простими словами — кислотності або лужності. Рівень pH вимірюється спеціальними лабораторними тестами і оцінюється показником від 0 до 14. Середнє значення, тобто 7, вважається нейтральним. Все, що вище, це лужна реакція, нижче — кислотна.

У питної води, за рекомендаціями ВООЗ, рівень pH має бути в межах 6,5-8,5. Тобто наближеним до нейтрального. Така вода має оптимальні смакові властивості, безпечна для людського організму, її легко дезінфікувати і вона не спричиняє корозію водопровідних труб, що теж може стати джерелом забруднення, в першу чергу важкими металами, такими як свинець і мідь.

На смак вода з кислотним pH матиме кислий або металічний присмак, а з лужним — гіркий, «шипучий». Підвищити цей показник можна, наприклад, розчинивши у воді харчову соду, а знизити — додавши до неї лимонну кислоту або оцет.

Цікаво, що звичні напої, які ми вживаємо, частіше мають низькі, кислотні показники pH. Газівки та енергетики — десь між 2,5 та 3,5, соки — 3-4,5, чорна кава — 4,8-5,2, чай — від 5,5 до нейтрального 7, молоко теж нейтральне — 6,5-7. У пива pH знаходиться у межах 4-5, а у вина — коливається між 3 та 4.

• Зауваж: напої з pH нижче 4,0 вважаються висококислотними і можуть руйнувати емаль зубів при частому вживанні!

Мінералізація води

Під мінералізацією ми розуміємо загальний вміст у воді мінеральних речовин (TDS) — солей, мікроелементів, іонів. Простіше кажучи, це концентрація всіх розчинених у воді речовин, які не випаровуються. Так у питній воді хімічний аналіз знайде солі натрію, калію, магнію, кальцію, хлору, а також інші мікроелементи та їхні сполуки. При помірному вмісті вони допомагають наситити організм цими речовинами, що важливо для підтримання його життєдіяльності. Мінералізацію води вимірюють у міліграмах на літр (мг/л) або у грамах на літр (г/л).

Мінералізація впливає на смак води, її фізіологічну цінність для організму, а також на придатність для певних цілей. Так для пиття підходить вода з низьким, але не нульовим рівнем мінералізації. Оптимальний показник TDS становить 200-500 мг/л, але може варіюватися залежно від конкретної ситуації та потреб організму.

Якщо показники вищі, таку воду можна використовувати лише як технічну. І то не всюди. Для поливання рослин вона уже, наприклад, не підійде. Але і вода із TDS менш як 100 може вимивати з організму солі, викликати зневоднення. Через її споживання може розвиватись слабкість, з’являтись проблеми зі шкірою тощо.

Звісно, від рівня TDS залежить і тип такого напою, як мінеральна вода. Її можна класифікувати за кількістю розчинених у ній солей і типом елементів, які у ній містяться.

• Столова мінеральна вода містить до 500 мг мінералів на літр. Це легка вода, яку можна споживати щоденно без обмежень для втамування спраги і приготування їжі.

• Лікувально-столова вода має мінералізацію від 500 до 1000 мг/л. Вона вже може мати певний фізіологічний ефект, який залежатиме від хімічного складу мінералів. Таку воду варто вживати курсами або за конкретною потребою, наприклад, для поліпшення травлення, підтримки печінки чи зменшення кислотності шлунку.

• Лікувальна мінеральна вода — це вода з високим вмістом мінералів, понад 1000 мг/л. Її споживання може суттєво впливати на обмін речовин, роботу шлунку, печінки, нирок, кишечника, серця, тому її можна використовувати лише під наглядом лікаря. Неправильне або надмірне вживання лікувальної мінералки може завдати значної шкоди.

Окрім мінералізації, велике значення має іонний склад води. Саме він визначає, який вплив на організм вона буде справляти.

• Гідрокарбонатна вода корисна при підвищеній кислотності шлунку, гастритах, печії, а також допомагає виводити молочну кислоту після фізичних навантажень — саме тому її часто п’ють спортсмени.

• Сульфатна вода має жовчогінну дію, покращує роботу печінки та кишечника, має легкий послаблюючий ефект. Але її не рекомендують дітям, бо сульфати можуть перешкоджати засвоєнню кальцію. Така вода підходить, наприклад, при схильності до закрепів або проблемах із жовчним міхуром.

• Хлоридна вода стимулює травлення, посилює виділення жовчі та шлункового соку, часто призначається при зниженому апетиті, адже може його стимулювати. Проте її варто уникати людям із підвищеним тиском або схильністю до набряків, бо хлориди затримують рідину в організмі.

Є також змішані типи вод, які містять кілька активних іонів — наприклад, гідрокарбонатно-хлоридні. Вони можуть мати більш широкий або комбінований ефект. Такі води часто мають лікувальну дію, тож їх вживають обережно.

Жорсткість води

Вміст у воді конкретно солей кальцію та магнію визначають її жорсткість. Чим їх більше, тим вода жорсткіша. Цей параметр можна визначити самостійно, крапнувши трошки на якусь поверхню і давши краплям висохнути. Якщо після цього на поверхні залишився білуватий наліт, значить вода жорстка. А от якщо ти помиєш руки з милом і у тебе виникне відчуття, що ти ніяк не можеш його змити — це ознака м’якої води.

М’яка вода не буде залишати накипу у побутовій техніці (чайниках, пральних та посудомийних машинах, водонагрівачах). Вона корисніша для шкіри та волосся — не викликає відчуття стягнутості та сухості. Але споживання такої води може призвести до дефіциту мінералів в організмі. Оптимальним рівнем вмісту солей кальцію та магнію у питній воді становить приблизно 100-200 мг/л.

Бактеріологічне забруднення води

Не всі бактерії, які містяться у воді, є небезпечними. Наприклад, річки та моря, в яких ми із задоволенням купаємось, добряче контаміновані різними мікроорганізмами. Але в нормі вони не становлять для людини небезпеки.

А от питна вода не повинна містити жодних мікроорганізмів взагалі. Там, де за якість питної води відповідають комунальні підприємства, такі як водоканали, саме на них покладають проведення регулярних аналізів на вміст бактерій. Так само на це повинні звертати увагу виробники бутельованої питної води. Людям, які використовують колодязну або артезіанську воду, радять хоча б раз на рік проводити її мікробіологічний аналіз. І знезаражувати джерело за потреби.

Якщо ж ти хочеш переконатись, що вода, яку ти споживаєш, вільна від бактерій, її не потрібно щоразу обробляти спеціальними речовинами. Найпростіший спосіб знезараження — це просте кип’ятіння. Водопровідну воду достатньо просто довести до кипіння, а воду із менш надійного джерела варто залишити на вогні на 5-20 хвилин. За цей час більшість бактерій у ній загинуть.

• Важливо: токсини чи шкідливі хімічні речовини кип’ятіння з води не прибирає. А кожне повторне доведення води до кипіння навіть збільшує їхню концентрацію. Для таких типів забруднення потрібні інші методи очищення.