Їж, дивись, смакуй: найкращі фільми про їжу
Фільми про їжу, або, як їх ще називають, гастрострічки — це особливий жанр кіно. Бо він надихає. Надихає піти на кухню, увімкнути улюблену музику та почати щось апетитно нарізати на кулінарній дошці, смажити на сковороді чи запікати в духовці.
А ще таке кіно пробуджує смак до життя. Бо просто неможливо залишатися у нудному спліні, дивлячись, як на екрані герої життєрадісно відкорковують вино та чаклують над створенням смачної вечері.
Ми відібрали для вас найкращі стрічки про готування, після яких ви й самі на кілька годин захочете перетворитися на вмілого шеф-кухаря!
«Хліб на радість», 2012
Японська стрічка «Хліб на радість» — це як французька «Амелі», тільки ще й про те, як готування виліковує спустошені душі. Неймовірно дивна та чарівна стрічка про подружню пару, яка втомилася від життя у великому місті, перебралася в якийсь глухий ведмежий кут та почала там... випікати найкращий у світі хліб! І коли герої посипають стіл білим борошном, то здається, що в цілому світі раптом почався якийсь фантастичний снігопад. Це так гарно та зворушливо...
«Кухар на колесах», 2014
Відомий ресторанний критик виставив низьку оцінку стравам, які приготував кухар Карл Каспер (кухаря грає Джон Фавро, який значно відоміший як режисер — на його рахунку «Залізна людина» та «Месники»). Розлючений Каспер знайшов критика і красномовно пояснив останньому, куди саме він може запхати свою оцінку. Після цього Карла з ганьбою звільнили з ресторану.
Розуміючи, що тепер йому буде важкувато знайти собі нове місце роботи, Карл вирішує реалізувати свою давню мрію: готувати смачні кубинські бургери та салати. Він купує та обладнує невеличкий фургон, у якому й розпочинає своє нове кулінарне життя на колесах.
Чудова стрічка про те, що ніколи не пізно почати все з початку. І що навіть фастфуд можна готувати шедеврально (як же ж апетитно Каспер «чаклує» над своїми сендвічами!), якщо тебе ніхто не обмежує у фантазії, і ти вільно можеш експериментувати зі смаками, соусами та інгредієнтами.
«Прянощі та пристрасті», 2014
Родина емігрантів з Індії відкрила кафе східної кухні. І це дуже не сподобалося їхній сусідці та власниці ресторану «Плакуча верба», мадам Меллорі (неймовірна та чудова Гелен Міррен). Намагаючись позбутися цього «карі-жахіття» (один з висловів мадам Меллорі), вона розпочинає з ними справжню війну.
Насправді, все буде добре. Адже це кіно не про бійку, а про те, що дві різні гастрокультури спокійно можуть не лише співіснувати, а ще й збагачувати одна одну. Не дарма продюсером цієї чарівної картини виступив сам Стівен Спілберг, який робити погане кіно, здається, просто фізично неспроможний.
«Шеф», 2012
Жакі Боно — аж занадто креативний кухар. Коли в нього замовляють звичайну котлету, він замість неї готує якусь складну та, звісно, шедевральну страву, а потім ображається, що клієнт все одно продовжує вимагати свою кляту котлетку. Улюблена фраза Жакі Боно: «Вони ще не доросли до мого мистецтва».
А от у кухаря Олександра (Жан Рено) інші проблеми: його звинувачують у ретроградстві — неприйнятті всього нового... Зрозумівши, що їм не обійтися один без одного, шефи об’єднують свої вміння.
По-французьки легка та «шампаниста» комедія, що віддає належну шану класичній гастрономії та влучно іронізує над молекулярною (це коли вам на тарілку замість соковитого біфштексу кладуть купку якоїсь пінки). Одна з найкращих ролей Рено останнього часу — кухарський фартух йому ну дуже личить!
«Смак життя», 2007
Кейт Армстронг (Кетрін Зета-Джонс) — суворий шеф-кухар, яка живе лише своєю роботою — днює й ночує у ресторані. Якось сталося страшне: раптово загинула сестра Кейт, лишивши Армстронг маленьку доньку. Саме ця дівчинка та новий кухар, якого власник ресторану найняв, не порадившись із Кейт, змінять її життя, наповнивши його новими, яскравими фарбами.
Якщо ви гадаєте, що «Смак життя» — це така собі легковажна кіношка про кохання на тлі каструль, то ви помиляєтеся. Це серйозне кіно про те, як легко ми можемо все втратити (і навіть не помітити цього!) А також про те, що навіть найстійкішим з нас час від часу необхідна допомога, щоб відшукати себе справжнього, щоб пригадати (через тепле слово, смачну їжу та ніжні дотики), що то є — смак до життя.
«Джулі та Джулія», 2009
Коли у фільмі готують професійні кухарі — це чудово. А коли звичайні люди — навіть цікавіше!
Як зрозуміло з назви стрічки, «Джулі та Джулія», у фільмі дві головні героїні (та дві сюжетні лінії). Перша — екстравагантна дружина дипломата Джулія Чайлд (Меріл Стріп), яка одного дня вирішує стати справжнім кухарем, для чого записується на кулінарні курси. Дія цієї сюжетної лінії відбувається у 40-ві роки минулого століття.
Друга — дівчина Джулі (Емі Адамс), яка працює оператором у кол-центрі. Вона вирішує приготувати 524 страви за 365 днів (рецепти бере з книги... Джулії Чайлд). Результати свого кулінарного «божевілля» Джулі описує у блогу, який швидко набирає популярності. Дія відбувається на початку 2000-х.
Цей фільм — суцільне зізнання в коханні гастрономії. Він кумедний (одна з найкращих сцен, у якій героїня Стріп вчиться правильно нарізати овочі) і серйозний водночас. Легкий та мудрий. А ще дуже мотивуючий — після нього як ніколи хочеться бігти на кухню і створювати щось дуже смачне та гарне.