Що привезти з Туреччини замість магніту. Ідеї смачних сувенірів

Дитяча письменниця, гастрожурналістка та авторка кулінарного блогу «Котлетка» Маша Сердюк розповідає, що привезти з сонячної Туреччини замість банальних магнітів на холодильник.

Кава та чай

Банально, але факт: з Туреччини треба везти каву та чай. Пристойну каву можна придбати в будь-якому супермаркеті, найвідоміша та найпопулярніша марка тут — Mehmet Efendi дрібного помолу, яка продається в пачках та красивих баночках (ідеально на сувенір!). Якщо хочеться автентичності, раджу відвідати фірмові магазини Mehmet Efendi (адресу можна спитати в гугла) — тут каву продають на вагу, а вправні продавці швиденько загорнуть її вам у красивий крафтовий папір.

Щодо чаю, то турки зазвичай п’ють чорний чай дрібного помелу. На ринках можна знайти трав’яні суміші або сушені квіти для чаю, а в супермакетах на полицях із чаєм зверніть увагу на пачки з надписом Zeytin Yaprağı Çayı — це чай з листя оливкового дерева. Турки кажуть, що він має майже магічні властивості: покращує роботу шлунку, нормалізує тиск і запобігає хворобам серця і судин.

Разом із чаєм та кавою можна привезти з Туреччини скляночки для чаю, крихітні чашки для кави по-турецьки та джезви для заварювання кави.

Солодощі

Ще одна банальна порада: купуйте солодкі сувеніри в Туреччині. Окрім очевидного лукума та пахлави (пахлава, до речі, ніколи не буває медовою, її завжди готують тільки з додаванням сиропу), купуйте халву, яку турки роблять з кунжуту: як чисту, так і з додаванням какао або горішків.

З неочевидних солодощів раджу звернути увагу на джезер’є, нугу та пішманіє. Джезер’є — турецька пастила, яку роблять із граната або моркви з додаванням горішків і кокосової стружки (такий собі аналог грузинської чурчхели). Нуга буває м’якою (у формі рулетів), яку часто плутають з лукумом, а також щільною, у формі брикетів або квадратиків. На вигляд нуга буває білого або шоколадного кольору, до неї часто додають горішки та спеції.

Що стосується пішманіє, то цей десерт на смак нагадує солодку вату. Десерт готують із суміші цукрового сиропу та підсмаженого борошна. Цю суміш розтягують у найтонші волокна, з яких формують клубочки або кубики, які можуть прикрашати горішками або какао.

Варення, мед, пекмез

Окрім солодощів раджу везти з Туреччини також варення, мед і пекмез. Варення беріть із троянди, шовковиці, ожини та зі шкірок бергамоту (бо з вишень і полуниці можете і вдома поїсти), а щодо меду, то найпопулярніший мед у Туреччині — квітковий, сосновий і цитрусовий. Якщо з квітковим медом (Çiçek Balı) все більш-менш зрозуміло (він дуже подібний до українського), то сосновий (Çam Balı) — більш темний і не такий солодкий, а цитрусовий (Narenciye Balı) має яскраво виражену нотку лимонів, апельсинів і грейпфрутів (залежить від того, з яких квіток збирався мед).

Також у супермаркетах можна знайти мед у сотах — сміливо беріть, якщо побачите. Його можна їсти замість цукерок та жувальної гумки: відріжте невеличкий шматочок, покладіть у рот і почніть повільно жувати. Після того, як ви перестанете відчувати солодкий смак, можна ще трохи пожувати соти (тобто віск) наче жуйку: там є сила-силенна корисних речовин, які, зокрема, виводять токсини з організму.

А от пекмез (або як її називають у нас, патока чи меляса) — це окрема історія. Багато хто думає, що пекмез — це сироп, але це зовсім не так. Пекмез, по суті, є фруктовим або ягідним соком, увареним на повільному вогні до консистенції меду. На відміну від сиропів, пекмез готується без додавання цукру. У турецьких магазинах можна зустріти пекмез із винограду, шовковиці, плодів ріжкового дерева (кероба), з ягід ялівцю, персиків, фініків, абрикосів, хурми та дині.

Пекмез їдять у чистому вигляді як мед, замінюють ним цукор у випічці та кулінарних виробах, а також подають як варення до оладок, млинців, йогурту, поливають ним морозиво або домашні десерти, а ще кладуть у чай. У Туреччині пекмез також змішують з кунжутною пастою тахіні й таким чином виходить «домашня рідка халва».

Оливки та оливкову олію

Турецькі оливки можна віднести до окремого виду мистецтва. Чорні (тобто стиглі) беріть в’ялені — можна сухі, можна в олії з додаванням духмяних трав і запашних спецій. Зелені (тобто недозрілі) зазвичай продають у розсолі або в олії. Раджу звернути увагу на смажені оливки: їх спочатку припалюють на грилі, а потім заливають олією та додають різноманітні спеції.

Що стосується оливкової олії — то її в Туреччині безліч. Технології виробництва не гірші за європейські, тому за якістю турецька олія не поступається італійським, іспанським або грецьким аналогам. Якусь конкретну олію радити не буду, все залежить від розміру вашого гаманця. Хочете дешевшу — беріть у пластикових пляшках. Більш якісна олія розлита в скляну тару. Шукаєте олію Extra Virgin? Тоді шукайте позначку Natürel sızma на етикетці.

Консервовані штучки

Цей пункт на перший погляд може здатися дивним (бо українці ж королі консервації!), однак в Туреччині можна знайти безліч смачних штук, яких в українських магазинах або немає, або є «за всі гроші світу». Наприклад, мариновані артишоки — в Туреччині вони коштують дуже недорого і можуть стати чудовою закускою або основою для салату. Те ж саме стосується маринованої бамії — овоча, який схожий на дуже маленький кабачок.

Ще беріть зелені пекучі міні-перчики, в’ялені томати та всілякі намазки з них, пасту з солодкого перцю, а також чорний ферментований часник — солодкий на смак і без їдкого часникового запаху. У супермаркетах ферментований часник можна знайти в холодильнику у відділі з овочами.

Алкоголь

З алкоголю везіть анісову горілку раки (пити її треба під добру закуску та обов’язково розводячи або запиваючи водою), а також вино. Так, турецьке вино не таке популярне й відоме, як приміром, італійське, французьке або грузинське, проте виноробство на території, яку зараз займає Туреччина, має дуже давню історію й налічує понад шість тисяч років історії. Археологи кажуть, що Анатолія (тобто Центральна Туреччина) взагалі була одним із перших місць, де почало розвиватися виноробство.

А ще Туреччина має безліч власних сортів винограду, вино з яких дуже смачне та незвичне на смак нам, розбещеним піно гріджіо та піно нуаром. Якщо любите біле, зверніть увагу на вино з сортів емір (Emir), наріндже (Narince), васілакі (Vasilaki) або япинджак (Yapıncak). Прихильникам червоного раджу скуштувати вино з винограду каледжік караси (Kalecik Karası), боазкере (Boğazkere), окюзгюзе (Öküzgözü), а також папазкараси (Papazkarası), карасакіз (Karasakiz), чалкараси (Çal Karası) й адакараси (Adakaras).

Соуси та спеції

Із соусів зверніть увагу на Nar Ekşisi Sosu — гранатовий соус, кислувато-солодкий смак якого чудово поєднується з рибою та будь-яким м’ясом: як з відвареним, так і смаженим, запеченим у духовці або на вугіллі. Крім того, гранатовим соусом можна замінити оцет чи лимон у салатах і маринадах.

Також везіть із Туреччини тахін — пасту з кунжутного насіння. Її можна додавати в салати, поливати нею печені або відварені овочі (наприклад, запечені баклажани або смажений батат) або, як я вже казала, змішати тахін із пекмезом та отримати «швидку халву» на десерт.

Спеції також везіть з Туреччини, купуйте їх на ринках або в супермаркетах. Окрім очевидних спецій на кшталт чорного та солодкого перцю (Toz Karabiber і Tatlı Toz Biber, кумину (Kimyon) та сушеного чабрецю (Kekik), раджу звернути на декілька спецій:

• Чьорек оту (Çörek otu) — чорний кумин, семена якого використовують у несолодкій випічці. Також ці маленькі чорні зернятка можна додавати в каву для пряної нотки.
• Сумах (Sumak) — червоно-бордова суміш з кислуватим смаком. Добре смакує зі стравами з птиці та риби. Також сумахом можна посипати салати зі свіжих овочів.
• Шафран (Safran) — одна з найдорожчих спецій у світі. У турецькій кухні шафран з давніх-давен використовувався у десертах, а також для надання стравам красивого жовтого відтінку й тонкого аромату.
• Антеп пул бібер (Antep Pul biber) — гострий перець в пластівцях, що росте в провінції Газіантеп. Дуже пекучий. Якщо любите «вогонь у роті», можете сміливо додавати його в будь-яку страву.
• Ісот бібер або Урфа бібер (İsot/Urfa biber) — ще один гострий перець, цього разу з регіону Урфа. При висиханні на сонці набуває темно-темно-бордового, майже чорного кольору та димчастого, родзинкового смаку. Прекрасна альтернатива звичайному чилі.

Фісташки

Тут немає сенсу писати довгий текст — просто купуйте фісташки. Собі або друзям замість магнітику. Повірте, вони неодноразово скажуть вам за це спасибі.