Як я навчилася їсти устриці

Перший досвід з устрицями у мене був, чесно кажучи, сумний. Я була в Тель-Авіві, надворі був січень. А взимку в Ізраїлі прохолодно, вітряно і дощить. Як ви розумієте, за такої погоди більше нічого не залишалося, крім того, як нескінченно зігрівати себе алкоголем і якоюсь калорійною їжею.

І ось одного такого вечора моя подруга, до якої я, власне, приїхала в гості, вирішила пригостити мене устрицями.

— Де, як не в Ізраїлі, куштувати устриці? — казала вона, затягуючи мене до якогось рибного ресторану. — Вони ж тут свіжесенькі, прямо сьогодні із Середземного моря виловлені, розумієш?

Я розуміла. І була готова до будь-яких кулінарних експериментів.

ДІЗНАЙТЕСЯ: Які бувають устриці

Аж раптом подругу понесло.

— Тільки май на увазі, що це гидота рідкісна.

— Чого це? — здивовано поворушила бровами я.

Нам якраз принесли дві устриці: жирненькі, схожі на безбарвне желе, що віддавало запахом морських водоростей. На підносі поруч стояли скибки лимона і дрібно рубана синя цибуля у калюжі бальзамічного оцту.

— Ну, вони такі противні на смак, фе! Слизькі такі, наче шмарклі. Загалом, якщо тебе знудить прямо на мене, я зрозумію і взагалі не ображусь!

Самі розумієте, після такої «промоції» куштувати устриці я не мала жодного бажання. Я з огидою відсунула від себе тацю.

— Що ти кривишся? Давай, їж! Просто ковтни і все, — подруга дбайливо вклала мені в руку більш жирненьку устрицю і почала вичавлювати на неї лимонний сік. — Ти маєш їх зʼїсти. Адже ти фуді!

А й справді. Остання репліка видалася мені найвагомішим аргументом. Я прикрила очі й шумно всмоктала устрицю. І… Мене й справді ледве не знудило. Устриця була величезною, і вона просто застрягла у мене в горлі. Добра подруга чомусь забула попередити, що її можна пожувати.

Тоді я запила устрицю двома келихами шампанського, щоб хоч якось проштовхнути її в горлі, і відтоді вирішила, що то не моє.

ЦЕ ЦІКАВО: Улюблені страви монархів усіх часів — від устриць до гамбургерів

А потім я пішла з приятелем в ресторан і за порцією котлети по-київськи розповіла йому цю історію. Приятель похитав головою, поцокав співчутливо язиком і попросив офіціанта принести устриць.

— Я просто ніколи не їв устриць, — пояснив він, дивлячись у мої витріщені очі. — Судячи з твого досвіду, ти теж.

Офіціант саме пояснював, що потрібно полити устрицю лимонним соком, підчепити виделкою і з’їсти вприкуску з цибулею у винному оцті. І не відразу ковтати, а потримати в роті, пожувати трохи, відчувши її смак.

— А у них хіба буває смак, крім морських водоростей? — здивувалася я.

— Звісно, — усміхнувся він. — Усе залежить від регіону, де було вирощено устрицю. І від того, наскільки була солоною морська вода, де вона жила. І від пори року, коли ви її їсте. І від ступеня свіжості устриць. Не кажучи вже про те, що українська устриця та французька «Фін де Клер» — це дві великі різниці.

— Вважай, що ти теж ніколи не їла устриць, — штовхнув мене в бік приятель. — Спробуймо разом? Наче вперше. Нормально спробуємо, без розмов про гидоту, але з лимоном і цибулею з оцтом.

Спробували ми і…

Зрозуміла я цих усіх людей, які божеволіють від устриць. Тому що в устрицях, як і в будь-якій іншій їжі, головне — це подача. І твій настрій. І соуси. Тому що з лимоном — це, звичайно, добре, а з гостреньким табаско чи з кисло-солодким гранатовим соусом — взагалі чудово.

ПРИГОТУЙТЕ: Класичний соус міньйонет до устриць

Як їсти устриці

Традиційно купується дюжина устриць — 12 штук. Більше купувати не радять, оскільки шлунок може збунтуватися через таку незвичну їжу. Самі ж правила вживання устриць досить прості.

1. Устрицю відокремлюють від мушлі спеціальною виделкою з трьома зубчиками.
2. М’ясо устриці поливається лимоном або соусом.
3. Після цього мушлю підносять до губ як тарілочку. Вміст висмоктують, саму устрицю ковтають, майже не пережовуючи (хіба що трошки).
4. Вміст, що залишився в раковині, випивають.

Варто зазначити, що свіжа устриця відреагує на лимонний сік. Вона від нього починає трохи морщитись. І це буде ще один тест на свіжість.

Смачні рецепти з устрицями

Смачного!