Хліб Вінниччини — культурна спадщина України

У кожному регіоні є свої кулінарні традиції. Білий борщ із Житомирщини не переплутаєш ні з чим, так само як і галицький борщ, що має свої особливості.

Наприкінці грудня минулого року Міністерство культури та інформаційної політики визнало вінницьку обрядову випічку нематеріальною культурною спадщиною, про що повідомив голова обласної адміністрації Сергій Борзов.

Як розповіли в Українському центрі культурних досліджень, на Вінниччині є понад 100 унікальних видів обрядової випічки. У кожної своя особливість і сакральна цінність.

У Літинському районі печуть родові пироги з гречаною кашею та сиром. Це багато пиріжків, зліплених в один пиріг. Він символізує тісні родинні стосунки, дружний рід.

Щодо весільної обрядової випічки, то вона також широко представлена. У давнину весілля грали влітку, тому брали гілку плодового дерева, обкручували тістом й випікали. Такий хліб називали «дівоцтвом» та розплітали тісто після того, як розплететься коса молодої.

На Спас були спасівчані треби. Це пухкі солодкі пампушки, які зазвичай випікають із борошна нового урожаю. Їх несуть на посвяту до храму та на кладовище, де роздають дітям та людям похилого віку.

Сончата — солодкі коржики у вигляді сонечка випікали на Гайсинщині для дітей навесні та влітку. Деякі прикрашали маком, що робило їх схожими до квітки соняшника.

Книш обов’язково випікався на Різдво, на Зелені свята, в деяких селах — на поминки.

Особливим було й куштування хліба. Обрядовий хліб розламувався на частини й роздавався всім, хто сидить за столом. Що більше людей з’їдять його, то більше щастя буде в родині.

Якщо шукаєте давню українську страву з м’яса, не пропустіть рецепт душенини зі свининою.