Що любив їсти Іван Франко — риба, лісові гриби та іменинний пиріг до свята

Знав назви риб латиною

З розповідей Франкових родичів ми дізнаємося, що він любив рибалити та збирати гриби. Діти згадують, що улюбленою стравою тата була присмажена картопля з грибами.

На грибах письменник знався добре. Дочка Гандзя — Ганна Іванівна Франко-Ключко — розповідає, що й дітей він радо навчав цієї науки.

Ми повертались додому й тут же засідали до чищення під уважним оком тата. Він іще раз переглядав усі гриби, частину тут же варила мама на вечерю.

Ганна Франко-Ключко

Іван Франко навіть якось провів майстерклас для гуцулів у селі Криворівня. Виявилося, що грибів, які він назбирав у лісі, місцеві мешканці не їдять: не впевнені, чи ці гриби їстівні. Коли письменник гостював у священника Олекси Волянського, той відраджував Франка, щоб теж не вживав: раптом отруїться?! Але Іван Якович наполягав, щоб йому їх таки приготували. Побачивши, що з Франком нічого після тих грибів не сталося, криворівненці й собі почали збирати та готувати гриби.

Іван Франко полюбляв сушену рибу. І навіть їв її в борщі! Рибальство добряче покращувало йому настрій. Він знав назви риб латиною і якось на виставці у Львові навіть виграв плакати із їх зображеннями, назвавши всі латинські найменування правильно.

«Погана господиня» привчила родину до чаю

Ні для кого не секрет, що з усіх напоїв у Львові найбільше шанували каву. І сам Франко полюбляв каву з вершками (тут її називали «триповерховою»). А ще — чай із листям смородини.

Чай, треба сказати, не був популярним напоєм у підавстрійській Україні. Проте дружина Івана Франка, Ольга Хоружинська, родом була з України підросійської, де чай пили охоче. Пані Ольга заварювала смородинове листя, і чай виходив просто божественним!

У Галичині Ольгу Хоружинську-Франко вважали «поганою господинею», бо вона готувала все не так, як тут було заведено, а по-своєму — так, як навчили її вдома. А проте чайна традиція в родині Франків прижилася. І друзі часто приходили сюди саме на чай. А щоб пити його було солодко, Франки насадили коло хати різні кущі — смородинові, аґрусові, малинові, — щоб заготовляти на зиму варення та джеми.

Іменинний пиріг

У часи, коли жив Іван Франко, не було заведено святкувати дні народження. Натомість відзначали іменини — день святого, на честь якого назвали людину. Це те, що в наш час зветься «день янгола».

День Івана церква відзначає багато разів на рік, але найімовірніше, що іменини Івана Франка відзначали 29 серпня, через два дні після дня його народження.

До свята іменин дружина письменника готувала особливий пиріг. Донька Ганна у своїх спогадах від 1958 р. пише, як любила спостерігати за мамою, коли та напередодні свята чаклувала на кухні:

Отой Іменинний пиріг пам’ятаю я ще з зовсім малих літ. Я була тоді ще зовсім малий карапуз і щоб бачити, що мама робить на столі, я присувала до стола малий стільчик. На столі була велика стільниця. Тут же горнятко з мукою, а у великій, дерев’яній мисці з Косова пухке тісто, поки що накрите чистою стиркою. Мама миє старанно руки, приготовляє бляху, мастить її розтопленим маслом і посипає мукою. За цим усім слідять мої очі. Нетерпляче переступаю з ноги на ногу — тяжко дочекатись найцікавішого.

Доня радо допомагала мамі. Можливо, саме Гандзі згодом випадало почесне завдання — виліпити з тіста слово «ТАТО», яким прикрашали іменинний пиріг.

Скільки таких пирогів пекла моя матуся і скільки то імен вона виписувала на них! Цей звичай вона перебрала від своєї бабуні (Агафїї Семенівни Таманової — SHUBA), а я навчилась від неї, і мені здається, що іменини без нього не іменини. Щось їм бракувало б…

А ще на цьому пирогові була чудова оздобра, яка потребувала фантазії й розвиненої дрібної моторики:

Кусник його (тіста — SHUBA) мама витягає і викочує в довгий, тоненький валочок. Перерізавши по половині, плете плетінку та й укладає його краєчком пирога при самій блясі. Знов бере кусник тіста і з нього викочує довгу смужку. А з неї викручує маленькі троянди і пташки. А пташки дістають дзьобики і очка з перцю. Яка розкіш!

Спробуйте й ви приготувати таку смакоту — це досить легко!

Джерела

• Анна Франко-Ключко. Іван Франко та його родина. Торонто: Ліга визволення України, 1958.
• Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника.
• Олена Брайченко. Кулінарні традиції родини Івана Франка: трьоповерхова кава та дактилевий корж. Суспільне Культура.
  
• Пиріг для тата. Франко: Наживо. авторський проєкт Наталі і Богдана Тихолозів.