«Інфлюенсерка спокійного життя» — блогерка Марійка про свій раціон і slow living

Блогерка Марійка

Затишні сніданки, повільне приготування кави та прогулянки в парку — це все про блог Марійки. У тіктоці вона показує сповільнене, усвідомлене життя та розповідає, чому спокійна рутина — це радість, а не недолік. Ми запитали її про те, що таке slow living, як він допомагає жити якісніше і як впливає на харчування.

Як почала вести власний блог

Тоді я була ще підліткою! Правду кажучи, я вже й не пригадаю точного віку, коли почала вести більш «медійне» життя. Першою платформою був YouTube. Його вела зі своєю тодішньою подружкою. Гадаю, це був рік 2015. А на той період були популярні всілякі челенджі, питання-відповідь, влоги. Ми багато дуркували.

З часом я завела власний YouTube. Там також була збірна солянка з рубрик. Я навіть кавери знімала. На той момент я намацувала ґрунт, відкидала те, що не подобається, думала над тим, що моє. Власне, я досі на цьому шляху. Бо це радше процес, аніж кінцева точка.

Далі були спроби вести блог в Instagram. Тематик було теж сила-силенна: починаючи з експертного про просування в соцмережах, завершуючи хелсі та власне тим, що є зараз.

Що боліло або чим горіла — те й транслювала. Відео: Марійка

Якщо на цьому моменті ви остаточно не заплуталися та не подумали, чому так багато всього і звідки в неї стільки часу та ресурсу все то вести, я додам, що в мене ще і TikTok поміж усім цим був і є. Про здоровий підхід до життя, харчування, спорт, карʼєрний шлях. Ба більше, так само в різні періоди життя: що боліло або чим горіла — те й транслювала.

Зараз мій блог — про спокійне, буденне життя, де є місце власним роздумам, рефлексіям, історіям на різноманітні теми, які мене турбують та які я досліджую. Я не можу окреслити конкретну тематику блогу, та те, що можу сказати точно — він про мене справжню. Ту, яка вивчає життя, не боїться бути вразливою, бачить красу в буденності та приймає її.

Як я сама себе називаю, інфлюенсерка спокійного життя.

Чи одразу я зрозуміла, що хочу вести блог саме на цю тему, — точно ні. Бо в різні етапи життя, у різний вік Марійка також була різною. І я цього не соромлюся. Просто радію, що зараз прийшла до того стилю життя, який мене наповнює, підтримує та дає той внутрішній спокій.

Інфлюенсерка спокійного життя. Відео: Марійка

Що таке slow living

Кожен інтерпретує цю філософію по-своєму, адаптує під свій стиль і ритм життя. Як на мене, не існує сталого визначення й формату, яке пасуватиме під кожного. Бо всі ми живемо різне життя: у когось воно більш насичене та хаотичне, у деяких — розмірене, спокійне та стале. І в цьому вся краса, бо slow living може адаптуватися під будь-кого.

Для мене slow living — це насамперед про прийняття та любов до свого ритму й темпу життя. Це про помічати, відчувати, досліджувати і не ігнорувати. Це про любов до звичайних буднів і вдячність за насичені. Це про життя «тут і зараз».

Гадаю, все більше і більше людей починають глибше знайомитися та вивчати цей принцип життя. І це прекрасно, що ми підходимо більш усвідомлено до нього: не пливемо за течією, не рівняємося на інших, живемо своє життя. Власне, це і дає мені slow living. Любити та приймати свій темп і не соромитися його. Не бігти за примарними цілями. Не стрибати вище десяти голів водночас. Іти до своєї мети, можливо, повільніше, але стабільно та з турботою про себе.

Буду нечесною, якщо скажу, що цілком і повністю слідую цьому концепту і що в мене не буває хаотичних, незрозумілих, заплутаних і важких днів. Коли нічого не хочеться, коли все несеться, коли немає хвилини видихнути. Життя — не пряма лінія, де є тільки спокій, комфорт та легкість. Зовсім навпаки. Це заплутана лінійчаста діаграма, де є місце хаосу. І в цьому й суть — мати стабільний фундамент у вигляді своєї філософії, яка завжди тебе повертатиме до себе. За це я і люблю slow living.

Як slow living впливає на харчування

Правду кажучи, ніколи не повʼязувала ці два контексти. Гадаю, я завжди мала свідомий підхід до харчування.

Єдине, що знаю про себе точно, — я обожнюю свою ранкову рутину, і це чи не найстабільніше в моєму житті. Була ранкова рутина — значить, день за замовчуванням буде хороший. Сніданок — тут також є. І він обовʼязково має робитися усвідомлено. Бажано, щоб я нікуди не поспішала (хоча такі дні, звісно ж, бувають), щоб могла без поспіху подумати і обрати, що я хочу сьогодні зʼїсти.

Для їжі в мене завжди гарний посуд. Я просто люблю бачити і дивитися на красиве. Їжа також бажано має бути привабливою, яскравою і різноманітною. Мій сніданок частіше за все нагадує шведський стіл, бо так легше збирати всі важливі нутрієнти. Я розумію, що від якості їжі залежить і моє самопочуття. Тому харчуюся різноманітно, але важливо — без жодних заборон.

Для їжі в мене завжди гарний посуд. Фото: Марійка
Для їжі в мене завжди гарний посуд. Фото: Марійка

Думаю, slow living несвідомо, але вплинув на моє бачення приготування та сервірування їжі. Я в цьому далеко не експертка, та головне, що від результату кайфую і я, і мої близькі, яким також люблю готувати сніданки.

Як плануєш власний раціон

Різноманітність, простота, поживність і смачненьке — це та база, якої дотримуюсь у своєму харчуванні. І головне, вона працює на мене, вона мені подобається, і ніколи не втомлює.

Я майже ніколи не планую завчасно свій раціон. От те, що в моменті захотілося, те й приготую.

Але я все ж маю декілька принципів свого харчування:

  • жодних заборон — завдяки періоду РХП я це зрозуміла повністю;
  • достатньо їжі і порції дорослої людини — звісно ж, для кожного вони будуть різними, та я досить довго їх урізала; зараз розумію, скільки мені потрібно, щоб мати ситість на 4+ годин і не переїдати;
  • різноманіття — хоч я іноді і не встигаю скласти ту саму яскраву, привабливу тарілку, але в будь-якому разі намагаюся слідувати принципу Гарвардської тарілки;
  • смаколики — це те, без чого я не можу і не хочу бути: батончики, шоколад, іноді випічка, морозиво — це все є в моєму раціоні.

Я люблю їжу, та вважаю, що це не найкращий спосіб відчути себе щасливою. Для цього є купа інших занять та справ (усміхається).

Їжа — не єдиний спосіб почуватися щасливою. Фото: Марійка
Їжа — не єдиний спосіб почуватися щасливою. Фото: Марійка

Їжа як ритуал

Я люблю красиво сервірувати стіл і готуватися до прийому їжі, але тоді, коли в мене є на це час. Зазвичай це буває саме зранку, коли я рідко куди можу поспішати, поки не горять робочі чати і всі тільки прокидаються. Я люблю ввімкнути якусь приємну мелодію на фоні, щось типу lofi або якесь ненавʼязливе, спокійне відео на YouTube. А якщо це вихідний — то взагалі люкс! Можемо ввімкнути з хлопцем якийсь мультфільм.

Але є і інша сторона Марійки, яка готує в абсолютній тиші. Такі дні в мене також бувають, і це значить, що навіть спокійна музика мене буде дратувати й відволікати. Гарний посуд для їжі. Люблю ще окремо класти в посудину якісь ягідки. Готувати каву. І ось цим усім я оточую себе. Ще квіточки мають стояти обовʼязково у вазі, і сиджу-насолоджуюся сніданком: або в тиші, або під якесь відео.

Що в моменті захотілося, те й приготую. Фото: Марійка
Що в моменті захотілося, те й приготую. Фото: Марійка

Натомість обіди та вечори в мене абсолютно інакші. Обід нашвидкуруч, бо робота несеться. Вечеря, щоб було швидко і не запаристо. Бо тоді зазвичай я втомлена і просто хочу відпочити (вихідних це не стосується). Словом, у цьому має бути баланс.

Що допомагає найбільше в моменти стресу й перевтоми

Мої рідні — це моя найбільша беззаперечна і щира підтримка. Без винятку допомагає і завжди працює прибирання або будь-яка інша фізична активність.

Проговорення своїх думок, переживань уголос або про себе — так стає куди легше і ясніше, ніби відпускаєш цю тяжкість усередині. Прогулянка на свіжому повітрі, бажано в парку чи лісі — на цьому моменті хочу подякувати Ірпеню та нашому рішенню сюди перебратися. Для контексту: тут, якщо не помиляюся, понад 7 парків, 3 з яких — поряд із нами, та й фактично навколо міста ліс.

Читання теж заспокоює, особливо щось легке, ненавʼязливе або, навпаки, те, що триматиме в напрузі, і я зможу відключитися від зовнішнього світу. Про достатню кількість сну говорити не буду, бо, на жаль, в наших українських реаліях це не база, а радше розкіш.

З чого почати сповільнене життя

Досліджувати, не гнатися за всім і одразу, дати собі час зрозуміти: «А який, власне, мій темп?». Усі відповіді не приходять одномоментно. Так би, по-перше, було нецікаво жити. А, по-друге, це ж про процес, твій шлях дослідження, а не кінцева мета, якої треба швиденько досягти.

Читання теж заспокоює. Фото: Марійка
Читання теж заспокоює. Фото: Марійка

Я б радила в принципі проаналізувати свій стиль життя: як зазвичай проходять твої будні, а як — вихідні, чи комфортно тобі в тій рутині, яка є зараз, що змушує почуватися радісними, а що пригнічує, набридає, злить, що б хотілося додати в будні, чого, можливо, в них не вистачає. І так маленькими кроками точно можна прийти до свого комфортного темпу.

Головне — не порівнювати своє життя з життям інших людей (особливо в інтернеті), довіряти та приймати. І полюбити той стан дослідження, перевідкриття себе самих.

Важливо!

Ця стаття — наше бажання ділитися інформацією. Вона не містить медичних порад чи вказівок. Якщо ти хочеш дослідити тему з медичного погляду, то звернися, будь ласка, по консультацію до лікаря.

Коментарі

Наступна публікація

Ми використовуємо cookie

Cookie допомагають нам аналізувати трафік, персоналізувати контент та надавати функції соціальних мереж. Продовжуючи користуватися нашим сайтом, ви погоджуєтеся на використання cookie.