Які страви асоціюються з домом — згадуємо до Дня Незалежності

Василіса — про піратські скарби та як заховати їх у страву  

Василіса Йилмаз — гастро- та винна експертка родом з Криму:

Мені дуже цікаво, звідки бабуся цей рецепт узагалі взяла. Бо, крім нашого дому, більше він мені ніде не траплявся. Точно памʼятаю, що навпроти дому, де минуло моє дитинство в Сімферополі, стояв величезний волоський горіх, який рясно родив щороку. Може, це він і надихнув?

Рибні котлети по-піратськи бабуся готувала на мій день народження кожен рік. Не лише я, а і вся наша дитяча «дворова команда» з нетерпінням чекала на мій день народження і можливість знайти скарб. А коли я подорослішала і переїхала до Києва, то бабуся готувала її кожного мого приїзду. І це був справжній скарб — обід, приготовлений з любовʼю.

Звичайно, вихідний на День Незалежності для мене був нагодою на декілька днів завітати додому. Тому ця страва, що традиційно готувалася під мій приїзд, стала для мене традиційною і на це свято.

Рибні котлети по-піратськи, або Острів Скарбів

Інгредієнти:

• 1 кг рибного філе — пеламіда (паламут) ідеально, але скумбрія, філе білої риби без кісток теж підійде. Можна змішувати різну рибу, додати консервованого тунця.
• 2-3 ялтинські цибулі або альтернативна фіолетова, солодка цибуля
• 2-3 скибочки хліба або 0,5 склянки панірувальних сухарів
• 0,5 склянки волоського горіха, подрібненого в ступці чи кавомолці
• 2-3 цілі очищені волоські горішки 
• 1 яйце
• кріп
• петрушка
• 2 ст. л. оливкової олії
• 2 ст. л. молока
• сіль
• чорний перець

Приготування:

1. Рибне філе нарізаємо кубиками. Цибулю ріжемо на маленькі шматочки або за допомогою блендера. Додаємо яйце, молоко, олію, зелень, прянощі та подрібнений волоський горіх.

2. Перемішуємо і додаємо хлібну крихту, щоб маса отримала консистенцію фаршу. Фарш буде ніжнішим, ніж мʼясний, але завдяки яйцю та хлібу котлетки триматимуть форму. Вимішуємо рукою обережно, залишаємо на 15 хвилин в холодильнику. 

3. Формуємо круглі котлетки і в декілька з них ховаємо половинки волоських горішків. Але нікому не кажемо, скільки саме скарбів заховали (усміхається). 

4. Котлетки готуємо в режимі гриль або обсмажуємо на сковороді з невеликою кількістю олії (якщо смажити — обвалюємо в кукурудзяному борошні).

5. Для подачі — картопляне пюре. Відварену картоплю давимо з вершковим маслом і додаємо зовсім трошки молока, щоб з пюре вийшло сформувати  картопляний пагорб — острів на тарелі.

6. На велике блюдо спочатку викладаємо пюре — формуємо купку-пагорб. Знизу по периметру тарелі оточуємо острів котлетками.

7. На верхівку острова ставимо пальму — з гілочок петрушки й кропу.

Отримуємо дітей, які радісно їдять рибні котлети й навіть просять добавки, сподіваючись знайти скарб — горішок усередині.

І, звичайно, усі хочуть отримати гілочку пальми, бо бабуся каже, що треба загадати бажання, поки їстимеш піратську пальму — і воно обовʼязково збудеться. 

Цього року я обовʼязково приготую котлети по-піратськи в Стамбулі. З фіолетової цибулі додатково зроблю цибулевий мармеладний соус — це буде мій внесок до піратської скарбниці на тарелі (усміхається). Також планую з'їсти всю пальму із зелені, щоб одне-єдине моє бажання точно збулося.

Софія — про страву, яку готує кожне покоління в сім'ї

Софія — блогерка з Кременчука на Полтавщині, амбасадорка всього українського:

Страва, яка в мене найбільше асоціюється з домом, — це, напевно, вареники. Моя мама з Миргородщини, де вареники роблять на парі, такого розміру, як долоня. Мене колись навіть моя прабаба Галька вчила такі робити. Вони готували їх із капустою, з картоплею, кропом, ягодами: вишнею, полуницею.

Моя мама загалом багато чого перейняла від свого роду, але вона перша в нашому роді, хто вміє дуже класно готувати. Тож вона, навпаки, завжди робить невеликі вареники з дуже тонкого тіста на воді. Я таких вареників реально ніде не їла, окрім того, як у мами, і вони дуже смачні. В принципі вона робить їх завжди, особливо на свята, такі як Різдво.

На Маланку вона завжди робить дуже багато вареників і вгощає ними всіх, хто приходить до нас: і друзів моєї сестри, і гостей, які в нас є. У дитинстві я особливо любила ці варенички від мами з тушкованою капустою в томаті. Ще була цибулева засмажка — просто гастрономічний оргазм.

Юлія — про рецепт, який залишився таємницею

Юлія — нутриціологиня з Одеси, авторка рецептів:

Коли я була зовсім маленькою, до нас у гості приходила моя прабабуся — завжди в довгій спідниці і м'якенькій хустинці. Від неї постійно пахло випічкою. Вона була добра й любила пестити своїх онуків.

Щоразу, коли вона приходила, прабабуся приносила вареники. Начинки були різні, залежало від сезону. Але більше запам'яталися вареники з вишнями або вареники з солодким сиром. Її давно вже немає, але коли на столі вареники, ми завжди згадуємо мою прабабусю. Рецепта, на жаль, не збереглося. Ці вареники були особливі, таких я вже ніде не їла.

Єлизавета — про страву, яка не всім сподобається

Єлизавета — менеджерка освітніх проєктів з Львівщини:

Моя мама зі Сходу України. Тому стравою, яка нагадує мені дитинство, був холодник або окрошка. Холодник відрізнявся тим, що його робили з додаванням буряка. Мені подобалися ці холодні супи: мама робила їх без мʼяса, у дитинстві я його не їла.

Зараз мені подобається, що в Києві в останній рік в багатьох закладах зʼявилися холодник і окрошка. Завжди замовляю, тільки шкода, що з мʼясом. Це досить дивні страви, які не всім подобаються, але для мене щось із дитинства.

Як приготувати:

1. Зварити почищені буряки. Вони мають бути темними й солодкими.

2. Зварити яйця, картоплю в кожушках.

3. Редиску, огірки, картоплю і яйця порізати кубиками, а буряки натерти.

4. Додати зелень: кріп, петрушку, зелену цибульку (теж усе порізати).

5. Основою супу будуть кипʼячена охолоджена вода, кефір, сметана. Усе це замішати , посолити і, якщо не вистачає кислинки, то додати або кефір, або лимонну кислоту.

6. Сіль і кислоту додавати до свого смаку.

А яка страва асоціюється з домом у тебе? Можливо, саме час її приготувати?