Чайна кімната чи простір свободи та спокою: розмова з Ігорем Кантором

Ігор Кантор — ветеран із Надвірної, який служив у морській піхоті, зокрема у 126-й (згодом 39-й) бригаді. Брав участь у боях на Миколаївщині та Херсонщині. У серпні 2023 року отримав важке поранення, втратив половину ключиці, пережив тривале лікування та рік реабілітації.

Про відновлення

Я стараюся відповідально ставитися до реабілітації. Оскільки я виконую вправи вдома самостійно, то плюс-мінус все окей. Відкатів немає. Єдине, що на погоду з’являються болі. І зараз трохи складно психологічно, бо це якраз тиждень, коли у нас важкі втрати. І в нас фактично поминальний тиждень. Добре, що приїхали побратими, і ми разом відвідуємо ці заходи.

Про зміни після звільнення

Перший рік у мене був рік стагнації, депресії. Я взагалі з хати не виходив. Потім почав займатися з психологом. Завів песика — треба було гуляти постійно. Це вже була така реабілітація. Ну і плюс почав ходити в центр реабілітаційний. І тоді трохи пішло на покращення. А зараз голова забита роботою — нема коли страждати.

Про адаптацію

Не адаптовувався взагалі ніяк. Просто робив те, що мені подобається. Це постійні контакти з побратимами. Найгірше було — брак потрібного спілкування. Добре, що тут знайшов ще одного військового, який звільнений, ми зблизилися і постійно підтримуємо контакт. Це, мабуть, допомогло найбільше.

Про страву, яка нагадує дім

У нас це називають кнедлі. Це варена картопля, з якої роблять тісто. Усередині може бути начинка: кисломолочний сир або навіть роблять солодкі сливи. Це робила моя бабуся, прабабуся і мама.

Про чай на фронті

Перш за все — це було поповнення енергії. Дуже часто треба було не спати вночі і мати сили. Спочатку всі пили енергетики, але від них почались якісь проблеми. Я повернувся до чаю. Чай містить більше кофеїну, ніж кава, але діє інакше — завдяки Л-теаніну. Це дає тонус на 4–6 годин.

Ми запарювали пуери в термосі. А коли була вільна хвилина, виїжджали в тил, десь на курган посеред поля і чаювали. Це заспокоювало хлопців і мене.

Сам процес доволі цікавий і ритуалізований, медитативний, особливо якщо в тиші це робити. Ось тому тут, мабуть, є відновлювальний складник.

Про відкриття чайної кімнати

Не було якогось переломного моменту. Це було плавне рішення. Ще до повномасштабної війни, дорогою на службу, я пообіцяв собі: якщо вийде повернутись — відкрию чайну. І треба було дотриматися слова перед самим собою. Маленькими кроками: щось замовляв, щось робив сам. Так воно й вийшло.

Про мету «Листя»

Дві речі. Перше — безперечно чай, бо в нас більше кавова культура, а чайна культура на Галичині досить слабо розвинена.

Другий момент він, можливо, навіть важливіший — це бажання створити якийсь такий простір, маленький осередок спокою, де можна було б прийти попити чаю, усамітнитися або з друзями. І в цей складний час трошки зупинитися, сповільнитися.

Про ідеальне чаювання

Кожне чаювання — про щось нове. Це залежить від запиту людини. Для мене ранкові чаювання — це практика.

Я п’ю чай і намагаюся ні про що не думати, просто концентрувати увагу на самому чаї. Загалом — це про спокій і плавність. Ідеальне чаювання — у горах, на полонині, на заході сонця або світанку, це, мабуть, ідеальний момент.

Як обрати чай новачку

Я б запропонував понюхати кілька варіантів — червоний або зелений чай. Людина обирає те, що їй ближче. Бо наше суспільство досить консервативне і боїться експериментів. Тому почати краще з простого, зрозумілого чаю.

Зелений — це як раз звичний для нас зелений чай. Ми оцінюємо за кольором самого листя, а на Сході оцінюють за кольором настою. Відповідно, якщо із зеленим тут відповідність, то червоний — це для нас, європейців, чорний чай. Але настій має червонуватий колір.

Для нас це доволі знайомі смакові патерни, і людина не буде відштовхувати цей чай. Тому, щоб не злякати, так би мовити, я пропоную такі варіанти.

Про День Незалежності

Ми з побратимами переглядаємо фільм «Пропала грамота». А сам День Незалежності — це велика відповідальність. Насправді я вважаю, що справжню незалежність ми ще не здобули. Ми якраз в процесі. Це нам, можна сказати, впало з неба, і люди не зрозуміли, що з цим робити. Зараз ми по трохи пробуємо зрозуміти, що це таке.

Про відчуття свободи

Жодні речі, окрім нас самих, не дають свободи. Людина вирішує, бути їй ув’язненою чи вільною. Надзвичайно багато зараз військовополонених, які можуть це продемонструвати своїм прикладом. Це якесь внутрішнє відчуття.

Знову ж таки, це про відповідальність. Я завжди наголошую на тому, що свобода та незалежність — це дуже велика відповідальність. Важливо також не зазіхати на свободу інших людей.

Про підтримку ветеранів

Якщо є змога — донатьте. Долучайтеся до Збройних Сил, волонтерських ініціатив. Підтримуйте ветеранські бізнеси, які для ветеранів або військових. І просто ставтесь по-людськи, не знецінюйте роботу інших. З повагою ставтеся до всіх. Не обов’язково до ветеранів, а загалом до всіх.