Чому ми це їмо? Як на наші звички впливає історія нашої родини
- Рубрика
- Розмови про їжу
- Автор
- Марія Брилковська
Не хочеться їсти, але доїдаєш через силу, бо так навчили батьки? Чи боїшся покласти на тарілку зайвий шматочок, бо саме так чинили мама й тато… Це — харчовий спадок і він впливає на наші відносини з їжею. Нутриціологиня Марія Брилковська розповідає, як зламати цю систему та допомогти собі та своїм дітям створити хороші харчові звички.
Що таке харчовий спадок
У моїй сімʼї було прийнято багато їсти, коли хворієш, бо їжа лікує. Мама або бабуся готували мені бульйон і смажену картоплю. Я вірила, що їжа і справді мене лікує. Будучи вже дорослою, я вже за власним бажанням готую смажену картоплю. І так, вона лікує, але не фізично.
У сімʼї мого чоловіка було навпаки: якщо хворієш, то краще не їсти багато, бо організм витрачає енергію на травлення. Ця думка з ним досі.
Коли нещодавно наша донька Діанка захворіла, я приготувала їй бульйон. Але я не лікую її бульйоном. Для мене це просто знайоме відчуття турботи та безпеки під час хвороби. І тому поговоримо не про харчування хворих дітей, а про дещо ширше та глобальніше. Про те, який харчовий спадок лишили нам сім’ї, у яких ми виросли.
Що таке харчовий спадок? Наприклад, ваші бабусі та дідусі не люблять, коли ви не доїдаєте їжу на своїй тарілці. А це тому, виросли в час, коли їжа була в дефіциті. У їхньому дитинстві викидати їжу було гріхом, тому й зараз вони вважають, що треба доїдати все, навіть якщо ти не голодний. Вони передали це переконання вашим батькам, а ваші батьки, можливо, і вам.
Якщо тато й мама часто проводили «виховну годину» за столом, ви можете теж почати так робити. І часто — неусвідомлено. Так працює наш мозок: він тягнеться до того, що знайоме. Бо знайоме асоціює з безпекою. Це не ваш вибір, він є первинним та еволюційним.
Однак наш вибір — усвідомити, що саме ми повторюємо за старшими поколіннями. І поставити собі питання: а чи варто це наслідувати?
Чому харчові звички родини важливі
Розуміння свого харчового спадку — це дуже важливо, оскільки воно допомагає побачити суть ваших стосунків з їжею. А ваші стосунки з їжею — це стосунки з їжею вашої дитини.
Нерозв’язані проблеми з їжею переходять від бабусь і дідусів до батьків, а від них — до дітей. Лише той, хто пропрацює стосунки з їжею, передає дітям та онукам здоровий досвід.
Буває, що хтось із батьків, коли був дитиною, отримував їжу в надлишку, а інший постійно недоїдав. Такі різні бекграунди впливатимуть і на стосунки, і на підхід до годування дітей. Тому важливо розуміти ці відмінності та пропрацювати їх разом. Не бійтеся консультуватись у фахівця — нутриціолога, педіатра, сімейного лікаря чи сімейного психотерапевта.
Як дослідити свій харчовий спадок
Щоб зрозуміти, як налагодити харчові звички своїх дітей, потрібно зрозуміти, яку модель поведінки закладали в дитинстві вам. Для цього варто поміркувати над кількома важливими питаннями, що стосуються вашого ставлення до їжі.
- Чи доводилося вам доїдати все, що було на тарілці, незалежно від того, були ви голодні чи ні?
- Чи достатньо вам було їжі в дитинстві?
- Ваш прийом їжі був напруженим і стресовим чи спокійним та щасливим?
- Якими були відносини ваших батьків із власним тілом, з їжею?
- Чи робили батьки зауваження щодо вашої зовнішності чи зовнішності інших людей?
- Чи їли ви всією сім’єю?
- Чи спілкувалися ви за столом?
- Які переконання щодо їжі були у ваших батьків?
Відповіді на ці запитання допоможуть побачити, над чим треба працювати, щоб скоригувати харчовий спадок. Наприклад, відігнати від себе підсвідомий страх, що їжа закінчиться. Чи знайти час, щоб зібратися за столом усією родиною. Або домовитися про правило: під час їди — лише про позитивне!
І пам’ятайте: ви можете не тільки наслідувати, а й самі задавати тренд і створювати ритуали. Передавайте дітям у спадок радість від добрих харчових звичок, щоб діти за 20-30 років могли сказати своїм нащадкам: «Цього ми навчились у мами й тата!»
