Банош

Що таке банош

Банош, або бануш — це густа, в’язка каша з кукурудзяної крупи, що готується на вершках або сметані, а подається зі шкварками або грибами та розсипчастою овечою бринзою.

Це традиційна страва Гуцульщини, обов’язковий пункт у меню більшості ресторанів Прикарпаття й Закарпаття.

Назва, як вважають, походить через румунську мову з турецької й означає «перемішувати». Слово дуже точно описує класичне приготування баношу — кашу невпинно мішають, доки на поверхні не виступить масло. Це може тривати до 30 хвилин.

Історія баношу

Банош був стравою карпатських пастухів і первісно варився на вогнищі в казані. Виник і поширився після розповсюдження в регіоні кукурудзи у XVIII столітті.

Іще сто років тому банош вважався святковою стравою. Так його описує кулінарка Ольга Франко, невістка письменника Івана Франка, у книжці «Практична кухня».

«Пастуша» історія баношу зумовила появу повір’я, що таку страву має готувати лише чоловік, і що мішати банош треба тільки дерев’яною ложкою за годинниковою стрілкою.

Нині на Гуцульщині страву частіше готують господині. Роблять це на плиті, використовуючи сучасне кухонне начиння.

Як готувати банош

На Гуцульщині існує типовий варіант повсякденного баношу. З прокислого коров’ячого молока збирають вершок (сметанку), що зібрався на поверхні. Доводять до кипіння, всипають крупу й помішують до загустіння й виступання масла на поверхні. Подають таку страву зазвичай з гуслянкою (карпатська версія йогурту), сметаною чи кисляком.

В адаптованій професійними кухарями версії кашу варять на рідких вершках або сметані, а подають з овечою бринзою та асорті з додатків (тушковані в сметані чи вершках білі гриби, смажений бекон, цибулева засмажка, інколи — шматочки обсмаженої курятини тощо).