Що таке солянка та звідки родом цей суп

Що таке солянка

Солянка — перша страва, зварена на насиченому м’ясному, рибному або грибному бульйоні. Найголовніше в цьому наїдкові — характерне поєднання гострого, солодкого та пряного смаків.

До складу класичної солянки, крім м’яса, входять також шинка та ковбаса, солоні огірки, томатна паста або томатний сік. У сучасну солянку для контрасту смаків додають також маслини, копчену курячу грудку, мисливські ковбаски, квасолю. Заправляють страву звичайно сметаною, прикрашають тонкими скибочками лимона.

Рибну солянку готують як із пісної, так і з доволі жирної риби. Наприклад, солянка за рецептом ресторану «Чорноморка» готується з лососем, судаком та осетром. У рибну солянку також кладуть морську капусту.

Грибну солянку варять зі свіжими та/або маринованими чи сушеними грибами.

Походження солянки

Захищаючи «російськість» солянки, посилаються зазвичай на згадку страви з цією назвою в «Енеїді» Ніколая Осіпова та Алєксандра Котєльніцкого в другій половині 17 — на початку 18 століття. Однак уважний читач побачить, що йдеться не про солянку, а про селянку.

Селянка за рецептурою більше нагадує тушковану капусту з м’ясом або польський бігос — тобто другу страву. А наша солянка — перша страва.

Інформація про те, як тушкована капуста стала «супом, що лікує від похмільного синдрому» (як люблять описувати його наші вороженьки), відсутня.

Існує, втім, припущення, що назва «солянка» спочатку звучала як «розсолянка» чи «росолянка»: росолом (розсолом) у західних регіонах України, а також у Польщі називали м’ясний бульйон.

Солянка у світі

Попри те, що батьківщина солянки — найімовірніше Київська Русь, страва популярна і в інших країнах, де має свою специфіку в плані приготування та вживання.

У Латвії солянку вважають «похмільним супом» та вживають на другий день після гучних вечірок, особливо весільних.

Грузинський варіант солянки — по-мегрельськи — готується з додаванням аджики, дрібно нарізаної свіжої кінзи та подається традиційно з хачапурі.

У Німеччині солянка набула популярності головно у східній частині — колишній НДР. У солянці на німецький лад рецептура фактично така сама, як у нас, хіба що для аромату використовують також дрібно нарізане стебло селери.