Піца «Маргарита» — яка вона має бути насправді та чому її так назвали
Неаполітанська піца з помідорами й сиром.
Що таке піца «Маргарита»?
Існує неймовірно багато класичних італійських різновидів піци, проте жодна з них не відома так, як «Маргарита».
Славетне поєднання помідорів, моцарели й свіжого базиліку, присмачене сіллю й духмяною оливковою олією, на розкішному тісті з бортиками, на якому видно підпалини від випікання у печі — це один із гастрономічних символів Неаполя та й усієї Італії.
Піца «Маргарита», як і неаполітанська піца загалом, внесена до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Читайте також: Секрет розгадано: ідеальне тісто для піци
Історія піци «Маргарита»
Згідно з популярною легендою, піцу «Маргарита» винайшли 1889 року, коли Королівський палац Каподімонте в Неаполі замовив неаполітанському піцайоло Раффаеле Еспозіто створити піцу на честь візиту італійської королеви Маргарити Савойської (1851-1926).
З трьох різних піц, які він створив, королева віддала перевагу піці в кольорах італійського прапора: це поєднання червоного (помідор), зеленого (базилік) і білого (моцарела). Мовляв, цей вид піци назвали на честь королеви. У Неаполі навіть зберігається лист подяки до піцайоло від «керівника служби» королеви.
Пізніші дослідження поставили під сумнів цю легенду, а лист було названо підробкою. Вважають, що історію про піцу для королеви вигадали в маркетингових цілях, а популяризація цієї легенди припадає на 1930-1940 роки.
Класичне поєднання характерних для «Маргарити» інгредієнтів в Італії відоме з XVIII століття.
Як готують піцу «Маргарита»?
Тісто для піци замішують з води, борошна, солі й дріжджів. Після бродіння його формують руками, натискаючи й розтягуючи від центру, намагаючись сформувати бортики.
На основу наносять томатний соус, оливкову олію, шматочки моцарели й випікають у дуже сильно розігрітій духовці (до 250 °C) 5-7 хвилин.
Готову піцу присипають цілим листям базиліку.
Власний Рахунок