«Інфлюенсерка спокійного життя» — блогерка Марійка про свій раціон і slow living

Як почала вести власний блог

Тоді я була ще підліткою! Правду кажучи, я вже й не пригадаю точного віку, коли почала вести більш «медійне» життя. Першою платформою був YouTube. Його вела зі своєю тодішньою подружкою. Гадаю, це був рік 2015. А на той період були популярні всілякі челенджі, питання-відповідь, влоги. Ми багато дуркували.

З часом я завела власний YouTube. Там також була збірна солянка з рубрик. Я навіть кавери знімала. На той момент я намацувала ґрунт, відкидала те, що не подобається, думала над тим, що моє. Власне, я досі на цьому шляху. Бо це радше процес, аніж кінцева точка.

Далі були спроби вести блог в Instagram. Тематик було теж сила-силенна: починаючи з експертного про просування в соцмережах, завершуючи хелсі та власне тим, що є зараз.

Якщо на цьому моменті ви остаточно не заплуталися та не подумали, чому так багато всього і звідки в неї стільки часу та ресурсу все то вести, я додам, що в мене ще і TikTok поміж усім цим був і є. Про здоровий підхід до життя, харчування, спорт, карʼєрний шлях. Ба більше, так само в різні періоди життя: що боліло або чим горіла — те й транслювала.

Зараз мій блог — про спокійне, буденне життя, де є місце власним роздумам, рефлексіям, історіям на різноманітні теми, які мене турбують та які я досліджую. Я не можу окреслити конкретну тематику блогу, та те, що можу сказати точно — він про мене справжню. Ту, яка вивчає життя, не боїться бути вразливою, бачить красу в буденності та приймає її.

Як я сама себе називаю, інфлюенсерка спокійного життя.

Чи одразу я зрозуміла, що хочу вести блог саме на цю тему, — точно ні. Бо в різні етапи життя, у різний вік Марійка також була різною. І я цього не соромлюся. Просто радію, що зараз прийшла до того стилю життя, який мене наповнює, підтримує та дає той внутрішній спокій.

Що таке slow living

Кожен інтерпретує цю філософію по-своєму, адаптує під свій стиль і ритм життя. Як на мене, не існує сталого визначення й формату, яке пасуватиме під кожного. Бо всі ми живемо різне життя: у когось воно більш насичене та хаотичне, у деяких — розмірене, спокійне та стале. І в цьому вся краса, бо slow living може адаптуватися під будь-кого.

Для мене slow living — це насамперед про прийняття та любов до свого ритму й темпу життя. Це про помічати, відчувати, досліджувати і не ігнорувати. Це про любов до звичайних буднів і вдячність за насичені. Це про життя «тут і зараз».

Гадаю, все більше і більше людей починають глибше знайомитися та вивчати цей принцип життя. І це прекрасно, що ми підходимо більш усвідомлено до нього: не пливемо за течією, не рівняємося на інших, живемо своє життя. Власне, це і дає мені slow living. Любити та приймати свій темп і не соромитися його. Не бігти за примарними цілями. Не стрибати вище десяти голів водночас. Іти до своєї мети, можливо, повільніше, але стабільно та з турботою про себе.

Буду нечесною, якщо скажу, що цілком і повністю слідую цьому концепту і що в мене не буває хаотичних, незрозумілих, заплутаних і важких днів. Коли нічого не хочеться, коли все несеться, коли немає хвилини видихнути. Життя — не пряма лінія, де є тільки спокій, комфорт та легкість. Зовсім навпаки. Це заплутана лінійчаста діаграма, де є місце хаосу. І в цьому й суть — мати стабільний фундамент у вигляді своєї філософії, яка завжди тебе повертатиме до себе. За це я і люблю slow living.

Як slow living впливає на харчування

Правду кажучи, ніколи не повʼязувала ці два контексти. Гадаю, я завжди мала свідомий підхід до харчування.

Єдине, що знаю про себе точно, — я обожнюю свою ранкову рутину, і це чи не найстабільніше в моєму житті. Була ранкова рутина — значить, день за замовчуванням буде хороший. Сніданок — тут також є. І він обовʼязково має робитися усвідомлено. Бажано, щоб я нікуди не поспішала (хоча такі дні, звісно ж, бувають), щоб могла без поспіху подумати і обрати, що я хочу сьогодні зʼїсти.

Для їжі в мене завжди гарний посуд. Я просто люблю бачити і дивитися на красиве. Їжа також бажано має бути привабливою, яскравою і різноманітною. Мій сніданок частіше за все нагадує шведський стіл, бо так легше збирати всі важливі нутрієнти. Я розумію, що від якості їжі залежить і моє самопочуття. Тому харчуюся різноманітно, але важливо — без жодних заборон.

Думаю, slow living несвідомо, але вплинув на моє бачення приготування та сервірування їжі. Я в цьому далеко не експертка, та головне, що від результату кайфую і я, і мої близькі, яким також люблю готувати сніданки.

Як плануєш власний раціон

Різноманітність, простота, поживність і смачненьке — це та база, якої дотримуюсь у своєму харчуванні. І головне, вона працює на мене, вона мені подобається, і ніколи не втомлює.

Я майже ніколи не планую завчасно свій раціон. От те, що в моменті захотілося, те й приготую.

Але я все ж маю декілька принципів свого харчування:

• жодних заборон — завдяки періоду РХП я це зрозуміла повністю;
• достатньо їжі і порції дорослої людини — звісно ж, для кожного вони будуть різними, та я досить довго їх урізала; зараз розумію, скільки мені потрібно, щоб мати ситість на 4+ годин і не переїдати;
• різноманіття — хоч я іноді і не встигаю скласти ту саму яскраву, привабливу тарілку, але в будь-якому разі намагаюся слідувати принципу Гарвардської тарілки;
• смаколики — це те, без чого я не можу і не хочу бути: батончики, шоколад, іноді випічка, морозиво — це все є в моєму раціоні.

Я люблю їжу, та вважаю, що це не найкращий спосіб відчути себе щасливою. Для цього є купа інших занять та справ (усміхається).

Їжа як ритуал

Я люблю красиво сервірувати стіл і готуватися до прийому їжі, але тоді, коли в мене є на це час. Зазвичай це буває саме зранку, коли я рідко куди можу поспішати, поки не горять робочі чати і всі тільки прокидаються. Я люблю ввімкнути якусь приємну мелодію на фоні, щось типу lofi або якесь ненавʼязливе, спокійне відео на YouTube. А якщо це вихідний — то взагалі люкс! Можемо ввімкнути з хлопцем якийсь мультфільм.

Але є і інша сторона Марійки, яка готує в абсолютній тиші. Такі дні в мене також бувають, і це значить, що навіть спокійна музика мене буде дратувати й відволікати. Гарний посуд для їжі. Люблю ще окремо класти в посудину якісь ягідки. Готувати каву. І ось цим усім я оточую себе. Ще квіточки мають стояти обовʼязково у вазі, і сиджу-насолоджуюся сніданком: або в тиші, або під якесь відео.

Натомість обіди та вечори в мене абсолютно інакші. Обід нашвидкуруч, бо робота несеться. Вечеря, щоб було швидко і не запаристо. Бо тоді зазвичай я втомлена і просто хочу відпочити (вихідних це не стосується). Словом, у цьому має бути баланс.

Що допомагає найбільше в моменти стресу й перевтоми

Мої рідні — це моя найбільша беззаперечна і щира підтримка. Без винятку допомагає і завжди працює прибирання або будь-яка інша фізична активність.

Проговорення своїх думок, переживань уголос або про себе — так стає куди легше і ясніше, ніби відпускаєш цю тяжкість усередині. Прогулянка на свіжому повітрі, бажано в парку чи лісі — на цьому моменті хочу подякувати Ірпеню та нашому рішенню сюди перебратися. Для контексту: тут, якщо не помиляюся, понад 7 парків, 3 з яких — поряд із нами, та й фактично навколо міста ліс.

Читання теж заспокоює, особливо щось легке, ненавʼязливе або, навпаки, те, що триматиме в напрузі, і я зможу відключитися від зовнішнього світу. Про достатню кількість сну говорити не буду, бо, на жаль, в наших українських реаліях це не база, а радше розкіш.

З чого почати сповільнене життя

Досліджувати, не гнатися за всім і одразу, дати собі час зрозуміти: «А який, власне, мій темп?». Усі відповіді не приходять одномоментно. Так би, по-перше, було нецікаво жити. А, по-друге, це ж про процес, твій шлях дослідження, а не кінцева мета, якої треба швиденько досягти.

Я б радила в принципі проаналізувати свій стиль життя: як зазвичай проходять твої будні, а як — вихідні, чи комфортно тобі в тій рутині, яка є зараз, що змушує почуватися радісними, а що пригнічує, набридає, злить, що б хотілося додати в будні, чого, можливо, в них не вистачає. І так маленькими кроками точно можна прийти до свого комфортного темпу.

Головне — не порівнювати своє життя з життям інших людей (особливо в інтернеті), довіряти та приймати. І полюбити той стан дослідження, перевідкриття себе самих.