Що та як їдять діти в Японії? Маленька екскурсія до дитсадка й школи в Токіо

Мандрівна їдальня та малолітні офіціанти

Коли журналісти попросилися до кухні, щоби поглянути, як готується шкільний обід, кухарі їх не пустили.

У японській шкільній їдальні дуже високі вимоги до гігієни — майже як в операційній! Працівники кухонного блоку носять маски та вдягнені в ідеально білий робочий одяг. Рівень забрудненості постійно контролюють спеціальними аналізаторами.

Не діти відвідують їдальню — навпаки, їдальня відвідує дітей. Обід привозять просто до класу. Учні накривають парти тканинними серветками, які щодня приносять із собою до школи.

Для роздавання порцій призначають кількох чергових. Їхнє завдання — самостійно розподілити їжу між усіма учнями. Чергові вдягають ідеально білі костюми, подібні до тих, що їх носять працівники шкільної кухні.

На обід подають місо-суп, рибу та рис. Учні підходять до чергових, отримують свою порцію та повертаються за свою парту. Під час обіду парти стоять так, щоб за один імпровізований столик могло сісти четверо дітей.

Учителі впевнені: участь у спільній трапезі — це також частина виховання. Діти та підлітки вчаться самостійності, охайності, уваги одне до одного, а це допоможе їм легше інтегруватися в доросле суспільство.

Це цікаво: Як заохотити дитину їсти з апетитом — поради бувалої мами

Обід — особливий урок

Початок шкільної трапези — подяка та легкий уклін, адресований тим, хто готував цю їжу, і тим, хто подавав її. Цю подяку біля дошки складають двоє учнів-модераторів, решта долучається до їхніх слів та вклоняється не підводячись.

Під час обіду в класі можуть бути присутні кухарі. Вони розповідають дітям про користь від тих чи тих продуктів, заохочують їсти немотивованих учнів.

Важливо, щоб дитина знала, що це за страва, звідки походить. Це допоможе їм у майбутньому відповідальніше підходити до здорового харчування.

куховарка

Після їди школярі мусять обов’язково почистити зуби, для чого кожен щодня носить із собою торбинку, де, крім серветки для парти, лежать також зубна щітка і паста.

Вчитель лише спостерігає за процесом — діти дають раду з роздаванням їжі самостійно. Адже цього їх навчили ще в дитсадочку.

Курси ланчбоксингу?

Мами дошкільнят у Токіо проходять спеціальні курси, щоб навчитися готувати, оформлювати й упаковувати обіди для своїх дітей.

«Що тут складного?» — запитаєте ви. Ті, хто бачив матеріали SHUBA про креативні перекуси, пам’ятає, як легко і швидко можна створити гарні та смачні роли, канапки та фігурки з овочів і фруктів.

Виявляється, японський тормозок для садочка, який правильно називати бенто або о-бенто, — це окремий вид мистецтва. Подібні шедеври в Європі ви могли бачити в ресторанах на свята, в магазинах солодощів або на сайтах кондитерів, які створюють торти на замовлення.

Так, із рису та водоростей норі тут вчаться створювати фігурку панди.

Щоби приготувати дитині обід із собою, мені потрібно витратити годину чи дві. Але коли діти приносять додому порожні контейнери, я розумію, що це того варте.

учасниця курсу зі складання бенто-боксів

Майстрині охоче беруть участь у конкурсі на найкращий бенто-бокс. А вартість уроку, де можна навчитися створювати панду як у європейському ресторані, становить 12 євро. Цікаво, чи міряються самі діти вмістом своїх бенто-боксів? Чи вони такі зголоднілі на момент початку обідньої перерви, що їм не до змагань?..

І дисципліна, і свобода

Навіщо в токійських дитсадках перед їдою грають лагідну мелодію на фортепіано?

Вихователі переконані: спочатку діти повинні заспокоїтися. Інакше всі ті неймовірно красиві наїдки, над якими мама трудилася цілу ніч або весь ранок, верткі малюки за лічені хвилини витрусять на підлогу, а самі лишаться голодні.

Діти відчиняють свої ланчбокси після спеціального музичного сигналу — і починають роздивлятися, що всередині. Їдять малюки в різний спосіб. Хтось у 3-4 роки вже чудово орудує паличками, комусь дають виделку, але нічого страшного нема і в тому, щоби брати їжу руками. У більшості дітей в ланчбоксах рис, сосиски, трохи овочів і щось солоденьке.

Обід скінчився? Час чистити зуби! Накривають на столи та прибирають діти самостійно. Адже їм уже хочеться стати дорослими, вміти робити все, що й мама з татом.

Японські педагоги стверджують: ми маємо дивитися в майбутнє. А майбутнє, доросле життя — це справедливість, емпатія, працьовитість та організованість.