Як заохотити дитину їсти з апетитом — поради бувалої мами

«Може, вони просто не голодні?» — змахував рукою мій дід, який прожив на світі 94 роки. Може, нервуються? Буває ж, що в дорослих зникає апетит через стрес… І десять років потому я дещо зрозуміла. Поділюся тепер і з вами — раптом мій досвід буде комусь цінний?

І ти, тату, теж їж!

Якось я проводила майстерклас для дітей 5-6 років. Ми щось вирізали, ліпили, скручували — і час від часу хтось заводив невеличку таку розмову.

Я вирішила запитати:

Ось я серед вас, доросла людина — що б ви хотіли знати про дорослих, але боїтеся їх питати?

І одна дівчинка відповіла: «От мама каже, що суп корисний, там багато вітамінів. А сама ніколи його не їсть. А мене силує». — «А що їсть твоя мама?» — стало цікаво мені. «Ну-у-у… булочки з паштетом, консерву, цукерки»…

Я вирішила придивитися й до своєї поведінки. Упс, моє харчування також не назвеш здоровим! Тільки уявіть: я заварила собі кави, підсунула тарілочку з печивком, а дітей дістаю з тією гарбузовою кашею.

Було вирішено: відсьогодні в нас не існує окремо дитячого й окремо дорослого сніданку. І мама, і тато їдять ті самі страви. Діти, якщо забіжать на кухню, мають бачити, що батьки (або бабуся й дідусь) радісно доїдають свою порцію.

Тому їж, мамо, те, що пропонуєш дитині. І ти, тату, їж — особливо якщо в родині ти для дітей більший авторитет, ніж мама.

Більше довіри!

Усі ми вийшли з дикої природи. І в стресових ситуаціях можемо повертатися до тієї поведінки, яка властива нашим далеким предкам.

Як би повівся умовний неандерталець, якби побачив якусь незнайому ягоду чи бадилинку? Чи одразу б її з’їв, чи, може, придивився б, чи їдять її інші люди? А якщо їдять, то чи з ними все добре? І лише коли б упевнився в тому, що «це» вживати безпечно, тоді наважився б і сам.

У дітей також може спрацьовувати сумнів і страх. Усе нове — стрес, а в стані стресу починаєш сумніватися все більше. Мої малюки ніколи нічого не куштували перші. Потрібно було показати їм, що це пюре, цю кашу, цей пиріг можна їсти.

Показати — це не просто відкусити крихітний шматочок, а вмаламурити цілу порцію! І мама з татом мусили їсти — лише за таких умов діти погоджувалися до нас доєднатися.

Це, до речі, одне з пояснень тої дивини, що в садочку або таборі дітлахи починають їсти ті страви, якими гидували вдома. Наскільки ж я була шокована, коли моя доня одного дня прийшла і заявила, що компот смачний і вона його питиме. А до того саботувала будь-які напої, крім води.

А може, таки не голодні?

Чи бачили ви колись, щоб мати-пташка годувала пташенят у гнізді силоміць? Навряд. А знаєте, чому? Бо поки матуся добуде для них їжу, спливе стільки часу, що пташки вже встигають виголодатися.

І коли я зрозуміла, що мої діти, замість поїсти супу разом з усіма, нишпорять то в холодильнику, де лежить сир, то на поличках, де є солодкі рогалики, — чи варто було дивуватися, що на час обіду дітлахам було вже не до супу?

Поспостерігайте за дітьми: скільки відсотків їхнього денного раціону становить їжа з «порожніми» калоріями, з високим вмістом цукру, жиру, солі? Якщо її забагато, варто пошукати не лише корисні замінники (це може забрати багато часу й не принести результатів; мій син так і не погодився на вівсяне печиво без борошна), а й подумати над тим, як витратити цю зайву енергію.

Прогулянки на свіжому повітрі? Спорт? Участь у гуртках? Допомога по господарству? І заодно поміркувати, як зробити так, щоби на нишпорення по шафках лишалося замало часу і дитина встигала лише на сніданок, обід і вечерю. Ми з моїми дітьми організували кількакілометрову прогулянку з фотографуванням, після якої вдома було з’їдено все з каструлі. А про соломку вже й забули…

Чи таки обстежити?..

Консультація лікаря, якому ви довіряєте, ніколи зайвою не буде. Але коли ми вперше прийшли до педіатра зі скаргами на поганий апетит, почули: «І це все, що вас цікавить?».

Така фраза лікаря мене здивувала й образила, але потім педіатр розшифрував, що вона означає: крім власне небажання їсти, батьків мають насторожити й інші речі. Наприклад, те, що дитина стала дратівливою, погіршився сон, знизилася активність.

Це не означає, що батьки мають ігнорувати поганий апетит дитини — це означає, що їм варто, з одного боку, придивлятися до інших симптомів, а з другого — не вимагати якихось специфічних обстежень, якщо лікар скаже: «З вашим сином/вашою донькою все добре, просто частіше бувайте на свіжому повітрі».

Вивчайте їжу!

Частіше говоріть із дітьми про те, з чого складається та чи та страва. Читайте більше віршів і казок про овочі та фрукти, переглядайте мультфільми, де герої їдять корисні страви.

У «Пригодах Котигорошка та його друзів» моїй доні дуже подобалася пісня, якої співали головний герой і його побратими, доки варили кашу. Після того дитина бігла на кухню і просила каші — такої, «як у Котигорошка».

Не забувайте, що «казкотерапія» може мати й зворотний ефект: після поеми «Кавун, зелене покотило» Віталія Близнюка моя донька відмовилася їсти кавун. Адже як його, живого, можна вбивати?..

Не тільки їсти

Я помітила, що коли не зациклюєшся на їжі, а заповнюєш день цікавими справами, апетит у дітей набагато кращий. Щонайменше зникає почуття провини за те, що ти не поїв і цим засмутив маму з татом.

Наш син нещодавно зізнався: «Коли ви мене не силували обідати, я дивувався: невже про мене забули? І починав щось хряцати — навіть той самий борщ — просто щоби перевірити вашу реакцію». Реакція була, звичайно, позитивною.

І наостанок: не вважайте себе поганими батьками, якщо ваші діти кепсько їдять. Ви чудові тата й мами, якщо вам не байдужий раціон вашої малечі. Просто в житті не завжди все буває так, як хочеться саме вам. І якщо ваша боротьба за їжу вже перейшла в боротьбу з дитиною — можливо, справа зовсім і не в їжі? А в тому, щоб приймати й любити ваше дитя таким, яким воно є, з його небажанням куштувати той буряковий салат?..