РХП, любов до тіла та нова книжка — розмова з учителькою руху Хельґі Палко 

Як почала працювати з тілом

Вхід у світ руху та вхід у світ ніжної роботи з тілом — це різні точки в моїй біографії. Різні види руху в моєму житті були присутні, скільки я себе памʼятаю. Коли мені було 6, мене віддали в ансамбль народних танців. У більш зрілому віці я захопилася сучаснішими видами танцю (хіп-хоп, модерн, хаус, контемп). Займалася в різні періоди життя капоейрою, фітнесом, плаванням, навіть трошки джиу-джитсу.

Коли мені було 18, я спробувала йогу й після тижня занять подумала: «Не знаю, куди мене занесе життя, і ким я стану, коли виросту, але це — точно на все життя». Власне, більше ніж половину свого життя я «на йозі».

Щодо точки входу в ніжні методи — це історія, яка розпочалася з мого рикавері від РХП. Коли я, під наглядом чуйної терапевтки, почала намацувати альтернативи до нескінченних дієт та голодування на фоні виснажливих тренувань. 

Учителька руху

Найкращий спосіб познайомитися з власним тілом та побудувати з ним добріші стосунки — це рух. Саме через нього ми набуваємо соматичного (або тілесного) інтелекту. Більшість з нас чула про IQ та емоційний інтелект, і це все важливі аспекти людської розумності. Проте мені найбільш цікаво працювати над нарощенням саме тілесної грамотності — тобто здатності відчувати власне тіло в просторі та вміння користуватися ним так, аби воно не боліло та рухалося, як нам загалом хочеться. Це про вміння напружувати та відпускати потрібні мʼязи в потрібний момент.

Можна подумати: «Тю, це що просто координація?» У певному сенсі так, тільки в максимально широкому розумінні. Це не лише про вміння зловити мʼячик та вправно стрибнути під музику. А й здатність розслабити власну щелепу під час сну й працювати з тулубом під час підйому важкої валізи. Саме цього — як користуватися власним тілом — я навчаю як учителька руху.

Зміни в тілі

Я пройшла шлях від моріння себе голодом (мій офіційний діагноз 7 років тому звучав як «очисна анорексія») та нерозважливими тренуваннями по 5-6 годин на день — до повноцінного харчування тричі на день і систематичного тренування для нарощення мʼязової маси та витривалості.

Мабуть, однією з ключових змін у тому, як я ставлюся до свого тіла, була відмова від ідеї бути худою, попри все, і прийняття того, що тіло — це процес, який постійно змінюється. Тіло може важити різну кількість кілограмів залежно від різних обставин. І якщо я щось знаю зараз точно, так це те, що важить не сама вага тіла, а те, як ця вага в тілі розподілена. Тому цифра на вагах — надто вузький і часто сильно обмежений показник того, що відбувається під шкірою. 

Щоденні практики для контакту з тілом

У мене доволі передбачуваний режим дня. Кожен свій день я починаю з пранаями — 5-10 хвилин поперемінного дихання правою-лівою ніздрями. Далі — прогулянка надворі (якої не уникнути навіть в дощ, бо в мене пес). Крім того, у більшості моїх днів присутній якийсь вид цільового тренування: або біг, або силова практика. Плюс, медитація.

Мій улюблений метод, який я викладаю сама, як учителька відпочинку, — йога-нідра: люблю цей вид медитації за те, що її традиційно практикують лежачи. До того ж, я велика фанатка активного розслаблення: у мене вдома багато мʼячиків і роликів різної форми та розміру. Це дозволяє мені мати такий-собі мобільний масажний кабінет у власній вітальні.

Ну й ніхто не відміняв гарячу ванну після тривалого дня. Усе це окремо, але особливо — разом у комплексі й систематично — допомагає мені бути в контакті з власним тілом.

Тіло й харчування

Людське тіло молекулярно на 100 % складається з їжі. Те, що ми кладемо собі на тарілку, у буквальному сенсі перетворюється на наші органи та тканини. Харчування — величезна частина взаємодії з тілом. Усі, хто хочуть добрих стосунків зі своїм тілом, мусять зважати на те, що, коли та скільки вони вживають у вигляді їжі та напоїв.

Продукти, які завжди є в холодильнику Хельґі 

Тут у мене цілий список! Мені простіше, мабуть, сказати, чого в мене ніколи немає — цибулі, часнику (особисте смакове вподобання) та цукру (бо його й так всюди незмірно багато). Але якщо напружитися й скласти приблизний список того, що в мене завжди або майже завжди є, то там точно будуть:

• ягоди (лохина — мій фаворит, але коли сезон полуниці, то полуниця; ну й коли сезон кавуна, то постійно є кавун, який, здається, формально, ягода, хоч і велика);

• банани (особливо протягом останнього тижня менструального циклу);

• авокадо (обожнюю комбінацію авокадо + грейпфрут);

• яйця (варені, смажені, скрембл, омлет, окремо й у різних стравах);

• оливкова олія (часто влітку роблю домашній песто без часника: будь-які горіхи, пармезан, олія, лимонний сік та базилік, який я в теплу пору року вирощую на балконі);

• масло (хлібчик з маслом — моя велика любов з дитинства);

• якийсь сир;

• солодкий перець (бо з усіх овочів мій чоловік, здається, по-справжньому любить тільки його);

• лимон;

• якесь джерело протеїну (мʼясо, курка, риба, кисломолочний сир, йогурт);

• зелень (люблю різну, особливо руколу та кріп);

• броколі (люблю додавати до смузі та скремблу).

Кулінарні ритуали

Я колись почула чудову настанову щодо позитивного контакту з тілом у контексті їжі:

«Можете їсти що завгодно та скільки завгодно за умови, що ви насолоджуєтеся кожним найменшим шматочком».

У цьому сенсі може стати помічною практика усвідомленості, у мене на каналі є її приклад — Родзинкова медитація. Сама намагаюся її практикувати: щонайменше не лазити під час їжі по інстаграмах, мінімізувати контакт з екранами й збільшити контакт із тим, що я їм. Їсти повільно, добре жувати, відчувати смаки й текстури. Зрештою, те, що я їм, стане моїми мʼязами, нирками, печінкою і мозком: принаймні через це є сенс зважати на те, як воно заходить, і чи не час, бува, зупинитися, бо тіло вже сите.

Сам факт готування їжі асоціюється в мене з турботою про себе. Це може бути гречка з куркою, сирники або запечені баклажани з тахіні. Або навіть просте смузі. Турбота залежить меншою мірою від конкретних продуктів, хоча, звісно, їхня якість важлива, і більшою мірою від наміру, з яким я підходжу до приготування їжі.

Турбота іноді може мати вигляд шматочка чорного шоколаду.

Автор

Книжка «Інструкція до тіла: ніжний метод»

Для мене вже багато років людське тіло — найцікавіший обʼєкт особистих досліджень. Усі мої курсові, дипломи й дисертація були про тілесність. Здається, я ні про що інше просто не вмію думати з таким щирим захопленням. Книжка стала логічним проявом такого інтересу.

«Інструкція» може стати в пригоді всім, хто хоче добріших, не побоюся навіть сказати, — ніжніших стосунків із власним тілом. Іншими словами, якщо ти хочеш зрозуміти, що таке прийняття власного тіла і як приміряти його на себе, ця книжка написана для тебе. 

Принципи «ніжного методу»

Дуже важливо розуміти, що перш ніж ми почнемо рухатися багато та/або інтенсивно, маємо переконатися в тому, що можемо рухатися добре. Це про оту соматичну грамотність — уміння відчувати власне тіло та розуміти, як це взагалі — рухатися добре. Це коли людина не просто знає, як це — правильно дихати, ходити, стояти, сидіти, — а відчуває, коли втрачає добру форму для всіх цих рухів та може вчасно скоригувати ситуацію.

Для того, щоб розвивати свій тілесний інтелект, просто зараз зупинися, на мить заплющ очі та спитай себе: «Що я зараз відчуваю? Де саме? Що я можу змінити у власній поставі та диханні просто вже, аби відчути себе краще/просторіше/відкритіше?» Усе починається із тих усвідомлених «міліметрів» відчуття себе у власному тілі.

Як налагоджувати стосунки з тілом

Культивувати дві речі — чуйність і відповідальність. Почати дослухатися до сигналів власного тіла. Ніхто не зможе їх почути краще за тебе, бо всередині свого тіла — саме ти, а не твої мама, партнер чи сімейний лікар. І почати повною мірою брати відповідальність за власне тіло.

У цьому сенсі добре думати про те, що кожному з нас на одне життя видають тільки одне тіло. І те, як ми користуємося ним — велика частина того, як ми живемо своє життя.

Автор