Як жити ближче до природи: Марк Мельниченко про екохатину, веганство й власну ферму

Про екохатину

Мені було цікаво, чи можна поєднати традиційне будівництво з натуральних матеріалів із сучасними технологіями та комфортом. Але роблю я це в доволі мистецький спосіб: не просто будую стіни з глини, а й використовую ліани замість цвяхів. Замість купленої черепиці для даху використовую осоку з річки.

Я хочу, щоб моя екохатинка була гарною й у ній було якомога більше ручної роботи.

Будувати екологічно в Україні доволі просто, адже в нас є ресурси, які часто пропадають даремно. Наприклад, уздовж ліній електропередач, що проходять через ліси, приблизно раз на десять років вирубують дерева, а деревину часто залишають. Значну частину матеріалів для своєї хатинки я взяв саме звідти.

Є різні технології, і все залежить від вартості. Наприклад, на Закарпатті можна замовити вальки — глиняні блоки, з яких недорого будують стіни. Це різновид саману, який на Закарпатті також називають лимпачем.

Інший варіант — каркасно-панельні будинки із соломи. Вони дорожчі, зокрема через використання деревини для каркаса.

Є й золота середина — 3D-принтери, які друкують із глини. Такі технології вже використовують, наприклад, в Італії, а я мрію привезти такий принтер в Україну.

Про екологічний слід

Ну, по-перше, найбільше наш вуглецевий слід зменшує раціон. Я вже понад 10 років дотримуюся рослинного харчування й не вживаю продуктів тваринного походження.

Якщо говорити про харчування, то навіть частковий перехід на рослинний раціон уже може мати значення.

Ще один важливий напрям — поводження з відходами. Я сортую сміття, а те, що не можна відсортувати, намагаюся використовувати для будівництва інших споруд. Звісно, не все вдається повторно використати. Я не є zero waste людиною, яка нічого не продукує.

Але найважливіше, на мою думку, — зменшувати споживання загалом, а не лише сортувати відходи чи змінювати раціон. Йдеться про те, скільки ресурсів ми використовуємо.

Про веганство

Спершу я став вегетаріанцем — у 17 років. Мені було шкода тварин. Я був проти того, як їх експлуатують, і вважав несправедливим, що вони змушені страждати щодня, а люди вбивають їх мільярдами.

Потім я зрозумів, що цілком можу обходитися без продуктів тваринного походження, і так став веганом.

Веганство охоплює не лише відмову від продуктів тваринного походження, а й вибір одягу, розваг і товарів, під час виробництва яких не використовують тварин і не тестують на них продукцію. Звичайно, не від усього можна відмовитися. Наприклад, деякі ліки тестують на тваринах. Але, коли є вибір, варто надавати перевагу продуктам з позначкою сruelty-free.

Нещодавно директорка McDonald’s сказала, що веганство — це антитренд. Я з нею категорично не згоден. В Україні веганів і веганок, можливо, поки що небагато, але вони є, зокрема й у війську.

Зараз триває боротьба за те, щоб Міноборони затвердило й стандартизувало веганські сухпайки, які вже є в багатьох інших арміях світу. Поки цього не сталося, організації Vegan Kitchen UA та «Кожна тварина» збирають донати й передають військовим веганам і веганкам тисячі сухпайків на рік. Ця допомога тримається на пожертвах людей, хоча забезпечення військових відповідним харчуванням не мало б залежати лише від донатів.

Про раціон

Буває, що я майже нічого не їм, бо потрібно встигнути зробити інші справи. Це неправильно. Якщо є час, на сніданок можу з’їсти лаваш з овочами й тофу, вівсянку або навіть банош чи токан — традиційну закарпатську страву з кукурудзяної крупи.

На обід можу приготувати пасту із сочевичним соусом або просто посмажити картоплю, нарізати овочі й додати до них веганські сосиски. На вечерю — суп або гарнір, наприклад гречку, рис чи кіноа, з гороховими або овочевими котлетами.

Мені здається, люди загалом недооцінюють рослинне харчування. Ті, хто не готовий розглядати інші варіанти, часто думають: «То що там у вас є? Тофу? Так воно ж несмачне».

Насправді з тофу можна приготувати багато різних страв, зокрема паштет. Ще один недооцінений продукт — сейтан, рослинна альтернатива м’ясу з пшеничного білка.

Про фермерство

Я знаю справжню ціну фруктів і розумію, наскільки сильно погода впливає на врожай. Через кліматичну кризу вирощувати їх стає складніше, а ціни можуть зростати.

Людина, яка вирощує власну їжу, може отримати те, що складно або неможливо купити. Наприклад, батат раніше було важче знайти в продажу, а зараз його легко придбати. А от мініківі — плоди актинідії — продають рідко, зокрема через складність транспортування.

Вирощувати такі культури цікаво ще й тому, що вони урізноманітнюють раціон. Наприклад, у саду можна посадити шефердію, гумі або маслинку парасолькову — рослини, які рідко трапляються у продажу.

Про екологію

Екологічна проблема Закарпаття номер один — це індустріалізація. Ставку роблять на фабрики й робочі місця, а не на розвиток туризму.

Один із прикладів — плани встановити вітряки на вершинах семи полонин. Це може вплинути на туристичний потенціал цих територій. Коли до мене приїжджають військові чи інші люди, які хочуть допомогти, я вожу їх на полонину Руну — це приблизно за 40 кілометрів від мене. Якщо там збудують вітрову електростанцію, доведеться возити гостей на Боржаву, яка розташована приблизно за 140 кілометрів.

Неподалік від мене також будують великий цементний завод і розширюють дороги. Виробництво бере гору над туризмом, хоча я розумію, що на рішення впливає й контекст війни. Водночас хотілося б зберегти природні території, які ще залишилися недоторканими.

Серед інших проблем — джипінг, який також руйнує Карпати. А ще — хаотична забудова готелями та іншими об’єктами, які насправді не завжди потрібні або для яких можна знайти кращі місця.

Кожен, хто приїжджає в Карпати, може менше шкодити природі: не користуватися послугами джипінгу й не залишати сміття в горах та біля річок.

Ще один спосіб допомогти — прибрати сміття в горах, лісі чи біля річки. Результат прибирання можна зареєструвати на сайті мого проєкту Clean Space й отримати за це подарунки.

Про фізичне і ментальне здоров’я

Зайнятість допомагає мені не зациклюватися на поганих думках, але надмірна кількість завдань та обов’язків може негативно впливати на психічне здоров’я. Тому важливо не брати на себе забагато проєктів.

Природа в цьому плані допомагає — чи то фізична праця на будівництві, чи робота в саду. Водночас догляд за тваринами може бути виснажливим. Я знаю історії людей, які переїхали із села до міста, бо з дитинства їх змушували доглядати за тваринами, яких утримували їхні родини.

Я намагаюся тричі на тиждень займатися спортом: відтискаюся, підтягуюся й працюю зі штангою, хоча не завжди вдається дотримуватися графіка.