Французький цибулевий суп — цікава історія походження легендарної страви

Ми повалили їхніх богів, пошматували на шматки і змусили спалити, але натомість дали їм цибульний суп. Хіба може якийсь бог зрівнятися з мискою доброго цибулевого супу? Я б нізащо не встояв.

Джордж Мартін

Страва з такою древньою історією за весь час свого існування багато разів видозмінювалася і має багато варіацій, як, наприклад, вегетаріанський цибулевий суп. Той суп, який подають у ресторанах по всьому Парижу та на кухнях шанувальників французької кухні по всьому світу, сформувався у 18 столітті. І саме щодо походження сучасного французького цибулевого супу існують дві цікаві легенди, і обидві з них стосуються короля Людовика XV та його великої родини.

У першому міфі йдеться про те, що після довгого полювання на оленів король повернувся до своєї ложі та побачив, що шафи практично порожні. Усе, що вони з двоюрідною тіткою, яка тоді там гостювала, змогли знайти, це цибулю, масло та шампанське. У манері студентів 21-го століття в усьому світі, вони кинули все у каструлю, перемішали та подали, таким чином створивши нове та чудове частування.

Цілком можливо, що улюблена перша страва нації є результатом кулінарної випадковості ненажерливого монарха. Але існує й інша легенда. Вона розповідає про походження цибулевого супу на кухні La Pomme d’Or у Шалон-ан-Шампані. Це було рідне місто Ніколя Аппера, винахідника консервації, який працював у готелі однієї ночі, коли герцог Лотарингії, колишній король Польщі Станіслав Лещинський, зупинився по дорозі до Версальського палацу, відвідати свою дочку королеву Марію, дружину Людовика XV.

Герцог знайшов суп, який приготував для нього Аппер, таким приголомшливо чудовим, що він був змушений покинути свою кімнату в халаті, спуститися на кухню і спостерігати крізь пекучі сльози, страждаючи, як шеф-кухар нарізає десятки цибулин, і вивчаючи точний метод приготування його нової улюбленої страви. У своїй кулінарній книзі, опублікованій у 1831 році, Аппер присвятив свій рецепт герцогу, назвавши його цибулевим супом à la Stanislas.

Невідомо, чи герцог коли-небудь особисто готував суп у Версалі, але незабаром придворні закохалися в нього. Крім насолоди його ситним смаком, вони зрозуміли, що він також досить ефективно прикриває запах важкої ночі пияцтва. Його швидко прозвали «супом п’яниць», і донині він є улюбленим засобом від похмілля у багатьох французьких сім’ях.

Яка б версія історії не була ближчою до істини, головне те, що завдяки сімейству Людовика XV світ отримав такий фантасттичну страву, яку, до речі, полюбляють навіть зірки. Спробуйте, наприклад, цибулевий суп від Анжеліни Джолі — він трошки відрізняється від класичного варіанту, проте також дуже смачний!