Вергуни — знакове печиво з присмаком ностальгії

Що таке вергуни

Вергуни — це українське печиво, яке має впізнавану форму «переплетених» ромбів і смажиться в олії.

Вергуни готують по всій Україні. Зиновія Клиновецька у своїй збірці українських рецептів 1913 року згадує вергуни конотопські, вергуни волинські, вергуни суботівські, вергуни шляхетські. В інших регіонах це печиво відоме під назвою хрусти (наголос на И), хмиз, хрустики, на Закарпатті смажать чиврики, є й інші назви.

Існують пісні й здобні версії вергунів. Пісні здавна смажили під час посту — для вечорниць чи скромних свят. Здобні замішують із додаванням сметани, яєць, інколи смальцю, горілки.

Цікаво що свої аналоги вергунів є в багатьох європейських країнах. У Польщі, Білорусі, Болгарії таке печиво називають фаворки, у Данії — клейнери, а в Ісландії — клейнури. Свої версії вергунів мають Балканські країни, країни Балтії ашкеназька кухня, угорці, румуни, чехи та інші.

Як готувати вергуни

Вергуни готують із бездріжджового тіста на основі борошна, масла, яєць, цукру. Обов’язковою добавкою для здобних вергунів є якийсь алкоголь, наприклад, горілка, коньяк чи ром. У вергуни додають яйця, замість масла можуть покласти сметану, молоко чи вершки.

Тісто виходить еластичне і м’яке, як на печиво. Головною відмінністю у різних типах вергунів є товщина виробів. В одних випадках вони пухкі, в інших геть тонкі й хрумкі, як чипси. До такого печива у країнах Скандинавії часто додають чимало спецій, головною з яких є кардамон.

Тісто розкатують на стільниці, нарізають на ромби, посередині ромба роблять надріз. Потім один кінець ромба протягують крізь надріз, щоб сформувався характерний виверт. Далі вергуни смажать у фритюрі. Готові вироби можуть посипати цукровою пудрою.