Як готувати ісландські клейнури — смачна версія українських вергунів

Моя бабуся готувала нам вергуни дуже часто. Моїм завданням було розкачувати тісто, різати ромби й крутити, а бабуся смажила їх в олії. Щедро посипати цукровою пудрою теплі закарлючки з тіста — теж була моя робота. Як же ж я їх любила…

Руки по лікті в цукровій пудрі, трохи замащені в олії пучки й півлітрове відро трав’яного чаю. І поки пів миски (а готувалася величезна емальована миска) не з’їдено, спокою нікому не буде.

Ісландці, як виявилося, теж їх дуже люблять. Настільки, що купити клейнур можна в супермаркеті, хоча ні в яке порівняння з домашніми, вони, звісно не йдуть.

Традиційна різдвяна випічка якось просочилася у щоденне життя, і тепер їх можна їсти цілий рік поспіль. А як ви називаєте цю страву? Вергуни? Хворост? Чи їли ви її в дитинстві?

І результати мого опитування в соцмережах:

• якщо хрусти й хрустики зібрати в одну групу, то вони перемогли — 40%
• за ними вергуни — 34%
• хворост — 22%

Решта — цікаві варіації на зразок маслянки, цуцики, вушка, чебурашки й мій особистий фаворит — лемендоники. Якщо хрусти й хрустики розділити, то переможуть вергуни.

Щодо географічного розподілення, я зіставила відповіді з вказаними регіонами й додала регіони мені відомі, і хочу сказати — немає практично жодної різниці: на сході вергуни/хрустики приблизно 50/50, на заході трохи більше хрустів, у центрі трошки більше вергунів, але ці «трохи» дуже маленькі.

Смачного!

У цьому рецепті чаклують

Процеси

• Фритюр