«Жива українська кухня» Олі Кольорово — книжка українського їстівного мистецтва

Детальні рецепти найдавніших українських страв, малюнки аквареллю, живий український народний гумор… Саме таку книжку мені завжди хотілося коли не мати, то бодай потримати в руках.

Авторка та ілюстраторка «Живої української кухні» — Оля Кольорово (Ольга Павленко). Вона створила унікальне про те, як харчувались наші предки, що дарувало їм радість і як ми у 21 столітті можемо черпати силу, здоров’я та насолоду з усього їстівного, що нас оточує.

Жива на дотик, жива всередині: чому цю книжку варто прочитати

«Жива українська кухня» має вигляд блокнота в оправі зі шкіри. Перше, що впадає в око — фігурка чи то дівчини, чи то ляльки-мотанки, витиснена на шкіряній палітурці. А це — та сама «панянка», обрядова їстівна лялька, якими обдаровували вечірників (колядників) на Святвечір в Успенці — рідному селі авторки Ольги Павленко.

Таку самісіньку «панянку» Оля Кольорово побачила під час однієї з мандрівок Одещиною. У селі, що зараз має назву Плахтіївка (як і раніше звалася Успенка на Кропивниччині) випікають барвисті пряники у формі дівчаток та коників. І традиція, пов’язана з ними, досі живе в бессарабській Плахтіївці.

Через християнські забобони у деяких господах бессарабівської Плахтіївки був спір з приводу хвоста у коня: чи можна його вигнати з форми або малювати. Оскільки хвіст — ознака нечистого, ходили навіть до попа питатися, чи можна…

Ольга сама створювала всі ілюстрації до книжки, а також наліпки, пластикові та паперові закладки. Відео про те, як створюються оригінальні повноколірні зображення, можна побачити на сторінці «Жива українська кухня» у Facebook та Instagram.

Для тих, хто цікавиться стравами регіонів: книжка «Смачна Кропивниччина» видавництва «Їzhak»

«Живу українську кухню» можна сприймати і як енциклопедію страв, і як збірник докладних рецептів, і як кулінарний сторітелінг. Що таке козацький мед, наприклад? Його рецепт можна знайти на будь-якому кулінарному сайті, а от історію з дитинства, повну драматичних подробиць — тільки тут.

Чуєте! Як думаєте, чи можуть сьогодні діти в Гамериці зробити вдома жувачку? Класну, натуральну з постійними змінами смаку… Бажано безкінечну. Ну-у… хоча б днів зо два щоб жувати. А ми ще наприкінці 80-х та початку 90-х минулого могли. І ніякі химерні дональдаки чи турбо і поряд не валялися.

Оля Кольорово

А ще ця книжка — фотоальбом, звісно! На першій сторінці на читача дивиться Оля з-за живої завіси з бурякового листя. Що готуватимемо? Борщ? А от і ні — пряники! Замість покрокових фото — покрокові малюнки, зі схемами та стрілочками, щоб не переплутали.

А які назви! «Як уловити найбільшу в житті рибу», «Звідки ноги в українського сала», «Ой горілко біла-біла, я би тебе ложков їла». До речі, українці таки солодкоїжки… точніше, солодкопийки — принаймні якщо вірити розділу в книжці про те, які напої готували наші предки на основі оковитої.

Спробуйте просту і поживну літню страву від Олі Кольорово — волок з бурякової гички та щавлю.

Оля Кольорово так смачно описує прості, здавалося б, страви, що їх хочеться мерщій приготувати та скуштувати. Навіть звичайна порада з формування випічки перетворюється на діалог з уявними початківцями, ніби авторка наперед знає їхні думки:

Посередині покладіть велику миту картоплину, лимон чи апельсин. Яблуко не піде — заповнить усе соком, а круглої пустоти, що зробить калач калачем, не збереже.

Оля Кольорово

Книжка спростовує міфи та стереотипи про українців, зокрема про наше «салоїдство». Оля Кольорово заводить нас углиб історії сільського господарства і відповідає на запитання читачів, яке також передбачила: «А як же сало?»

Свинина не була масовим явищем у господах. Бо це не вигідний товар, який можна випасати цілий сезон поза домом, як корови. До другої половини XIX століття свині були ознакою заможності.

Оля Кольорово

Авторка наголошує на тому, що українська кухня випереджає глобальні тренди на здорове харчування. Випереджає своєю «чесністю, екологічністю та ощадливістю».

Нині у світі пік ферментованої їжі, усіляких паростків і пошуків поживи серед дикої природи. Наша ж кулінарія базується на цих основах ще з прадавніх часів!

З величезною любов’ю Ольга Павленко розповідає про «душу хліба» — закваску. Називає її «членом сім’ї», який потребує догляду та піклування. А приготування її — «зачаттям».

Хто така Оля Кольорово і чому вона створила цю книжку

Оля Кольорово (Ольга Павленко) — за фахом учителька образотворчого мистецтва. Народилась і виросла в селі Успенка (раніше Плахтіївка) на Кіровоградщині. Про Ольгу говорили, що вона — жінка з кольоровим волоссям та синьо-жовтим серцем.

У Кременчуці Оля була відома як засновниця студії мистецтв «Кольорово». Вчитися малювання та куховарства у Павленко завжди було великою радістю.

Серед її учнів — діти різного віку та статусу, працювала Оля й із юними художниками з особливими потребами. Разом проводили аукціони на підтримку онкохворих дітей.

Вивчаючи історію рідного краю — Кропивниччини, — Ольга Павленко почала подорожувати в пошуках цікавинок. Замальовки, які вона робила під час своїх мандрівок до 2021 року, лягли в основу книжки «Жива українська кухня».

Ідея створити «Живу українську кухню» виникла тоді, коли Олю Кольорово остаточно вивели з рівноваги намагання примітивізувати українські кулінарні традиції:

Я розумію, що спрощеною до примітивізму (невтомною роботою совка) українською кухнею маніпулювати ж легко... Бо що ж там про ту українську голоту знати — борщ, вареники й сало… Світ розтягнув по своїх кухнях НАШІ страви, а ми теперки з почуттям нижчовартості споглядаємо і вкушаємо їхні шедеври…

Допис Олі Кольорово від 29 січня 2021 року на Facebook

Тому страви, рецепти яких ти побачиш тут, гарантовано тебе вразять. Або тим, що ти вперше чуєш про ці назви, або тим, якими цінними для Україну і світу, виявляється, можуть бути прості наїдки твоєї бабусі.

Художниця, кулінарка чи філологиня?

Книжка буде цікава не лише тим, хто любить готувати, а й тим, хто над усе закоханий в українське слово та прагне його досліджувати. Оля Кольорово доречно вплітає в описи страв також цікаві довідки про їхні назви. Ба більше: один абзац тягне на цілу дискусію!

Наприклад, яке слово виникло раніше — грецьке «καλός» «гарний» чи слов’янське «калина»? І від якого з цих двох походить назва давньої української випічки — «каленик»?

Авторка не нехтує народними назвами продуктів: помідори в неї — «парадички», а стручкова квасоля — «шпаргівка». А слово «ускубанки» — то про картоплю, приготовану особливим способом. Адже в рецепті сказано: «Ускубайте (відщипуйте) шматочки картопляного тіста».

Навіть лід до рецепта може бути частково написаний домашньою говіркою: «Коли хоцця холодцю, а не можна — варіть раки».

І говірку цю Оля Кольорово використовує доречно та дозовано: відчуваєш, що вона знає що робить. Мабуть, цьому сприяє друга освіта Ольги Павленко — філологічна. Адже вона закінчила у 2006 р. факультет іноземних мов Кіровоградського (нині Центральноукраїнського) державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. А ще Олина мама — вчителька української мови та літератури, тож дочці було в кого вчитися.

Росія вбиває: чому з вийшов лише перший том книжки

«Жива українська кухня» мала стати альбомом-календарем на 2022 рік, енциклопедією української кухні від найдавніших часів дотепер, а стала… черговим нагадуванням про країну-терориста. 27 червня 2022 року росіяни завдали ракетного удару по Кременчуку. Авторка та ілюстраторка унікального і ще не завершеного видання загинула в торгівельному центрі «Амстор». Проте перший том, виданий 2022 року, таки побачив світ.

Маємо надію, що «Живу українську кухню» знатимуть та любитимуть в усій Україні та за її межами. Адже наша кулінарна спадщина, помножена на художній талант авторки — це той скарб, який обов’язково потрібно показувати світові.

Шукаєш книжку про українську кухню для дітей? Погортай нашу абетку «Смачненько. Книжечка-мандрівочка»!