Блогерка krapka.krapka розповіла про хелсі-страви, які їли наші пращури

Про стандарти краси зараз і у минулому

У вашому профілі багато про українську культуру й моду. Розкажіть, якими були стандарти краси в минулому і як вони змінилися зараз?

У ХІХ столітті був попит на людей не занадто худих чи повних, а на рожевощоких, щоб личко як яблучко, аби, звісно, спроможні були виконувати важку фізичну роботу, народити мільярд дітей — це тоді було ок. Ніхто й ні про які дієти не думав. Головне було вижити й мати їжу. Якщо говорити про час, коли я росла у 2000-х, це був культ «фітоняшок» і «40 кілограмів». Тоді це зламало психіку багатьох, когось довело до анорексії, булімії тощо. На щастя, зараз ця тенденція змінюється. Дедалі частіше чуємо: твоє тіло — твоє діло. Ти можеш бути будь-яким і будь-якою.

Не варто демонізувати їжу, нескінченно сидіти на дієтах. Потрібно дбати про своє здоров’я. Дуже худе тіло — не означає здорове тіло.

І мені надзвичайно це подобається, тому що таким чином ми можемо пропрацювати якраз ті травми. Знаю багатьох, хто пропрацьовував цю тему з психотерапевтами. Так само і я робила щодо свого розладу харчової поведінки. Потрібно слухати тіло, робити все, аби бути здоровими, а не худими й візуально привабливішими.

Зараз я не бачу якихось трендів на зовнішність, точніше — не звертаю на це увагу. Починаю любити себе в будь-якій формі, у будь-якому тілі протягом циклу. Наприклад, від початку повномасштабного вторгнення дуже набрала. Реально почала ненавидіти себе. А потім завдяки психотерапії та антидепресантам вдалося усунути проблему. І зараз у мене стосунки з собою і з тілом набагато кращі.

Про українську кухню

Чи трапляється у вашому щоденному раціоні щось нестандартне з традиційної української кухні? Чи є давня й майже забута українська страва, яку ви готуєте для себе і близьких? Якщо так, то поділіться рецептом.

Насправді ні, тому що в мене дуже насичений ритм життя: можу 5 годин поспіль вишивати. Звісно, не маю часу на готування. Часто просто замовляю. Якщо в мене є час готувати, то це просто здорові тарілки: яйця, овочі, каша тощо.

Коли в мене є все-таки час щось зробити, то це качана каша, якщо говорити про традиційну українську кухню.

Я її купую в Опішному в вигляді крупи. Потім варю в мультиварці на курячому бульйоні, додаю масло, зверху рву шматки курки. Виходить дуже смачно. Моя мама, родом з Миргородщини, дуже смачно готує. Вона робить на пару величезні, як долоня, вареники з тоненького тіста. Із забутих страв зливану кашу готує: нарізану картоплю варить з пшоном, а зверху додає шкварки. Дуже цікавий рецепт.

Українська кухня відома своєю ситністю. А чи були в ній страви, які за сучасними мірками можна назвати «хелсі»?

Це той самий буряк, який у різних варіантах їли наші пращури, бо, власне, всяких там помідорів, огірків, зрозуміло, не було. Та й кашу можна вважати «хелсі».

Повсякденне меню наших пращурів — страви із зернових (каші, хліб). Овочів, помідорів та огірків, не було. Обовʼязково на столі були картопля, капуста, буряк, гарбуз. А ще — молочні продукти (сир, ряжанка). Сумніваюсь, що там було все збалансовано по БЖВ, але звучить непогано.

Про особливості харчування

Чи маєте ви дивні / категоричні «ні» в їжі?

Ні, не маю. Загалом я їм все і мені все подобається. Раніше я дуже не любила кінзу. Вона мені пахла клопами, які на малині сидять, але зараз залюбки додаю її до салатів — вона стала мені окей. Так само в дитинстві ненавиділа смажені яйця, навіть просила написати в садочок довідку про те, що мені їх не можна. Але зараз залюбки їх їм. З такого, що мені, напевно, не дуже окей, що навіть не спробувала, — це якісь жуки-павуки, жаби тощо.

Яку найнезвичнішу страву вам доводилося куштувати?

Коли я була в Копенгагені, то купила гривень за 500 їхній традиційний смореброд. Це був просто хліб, на якому зверху лежала рибні консерви. Це було дивно. По-перше, не варте тих грошей, по-друге, що це чиясь традиційна страва.

Про хелсі-лайфстайл

Як рятуєте своє ментальне здоров’я від хейту, критики, стереотипів?

Дуже влучне запитання. По-перше, це антидепресанти. По-друге, коли трапляється критика, хейт, чи бувають обстріли й виникає стрес, то я все заїдаю. Я працюю з психотерапевтом, розумію, що маю діагноз РХП, але все одно заїдаю солодким. Загалом на цьому етапі життя не бачу нічого поганого, бо ми живемо в такі ненормальні часи, коли все, що може допомогти впоратися, пасує. Тому, напевно, моє ментальне здоров’я рятує психіатричне лікування, психотерапія і їжа.

Сьогодні часто можна почути вираз «Слухай своє тіло». Як ви дослухаєтеся до свого?

Раніше я дуже запарювалася, щоб не з’їсти після шостої вечора щось шкідливе. Наприклад, фастфуд. Зараз розумію, що, по-перше, демонізувати їжу і ділити її на хорошу й погану — це кринж. Раніше ми були в рамках, що потрібно важити 40 кілограмів." Хочеш їсти — з’їж яблуко чи випий води".

Тепер я реально слухаю себе: хочу замовити в Макдональдсі, замовляю; хочу з’їсти солодке на сніданок, окей; на вечерю торт — заради Бога. Якщо відчуваю таку потребу, то роблю. Їжа для мене — це один із небагатьох способів заспокоїтися й потішити себе.

Хоча з моєю інсулінорезистентністю цього не можна робити.

Без якої звички не розпочнеться ваш день?

У мене все дуже просто: не ївши, не пивши, гуляю 30 хвилин з собакою на вулиці. Коли приходимо, починаю готувати. Сніданок — це для мене must-have на кожен день. Я не знаю, як люди можуть не снідати. Пам’ятаю, як у дитинстві з батьками снідала о 7-8. Це був повноцінний прийом їжі: і м’ясо, і каша, і салат. Не просто якісь там пиндики, типу два сирники. Тому для мене сніданок дуже важливий. Я роблю таку велику тарілку. Звісно, якщо є на це ресурс. Якщо ні, то замовляю щось, аби реально наїстися. І таким чином мій день починається весело.