Вінегрет — як з’явився один з наших улюблених салатів

Слово «вінегрет» іншомовного походження, воно складається з двох слів: вино й оцет. Але вже з XVIII ст. його використовують для назв страв-мішанин. Це могли бути овочі та оселедець, варені й подрібнені овочі, заправлені оцтом, олією та гірчицею. Таких страв чимало у німецькій кухні та кухнях країн Скандинавії.

У старих кулінарних книжках легко натрапити на рецепти, які так і називалися: вінегрет із різних риб, збірний вінегрет. У різних варіантах вінегретів були м’ясо й оливки, каперці, вуджений язик та навіть яйця.

У ХХ ст. під назвою «вінегрет» трапляється салат з буряку/картоплі/моркви/консервованого горошку/солених огірків (горошок у салаті з’явився у пізньорадянську добу).

Що вплинуло на популярність цього салату?

Те, що він варіативний, а складники можна замінити на інші.

На межі ХІХ-XX ст. рух вегетаріанців тиражував цю страву у народ, у багатьох дореволюційних вегетаріанських їдальнях вже готували овочеві чи рибні вінегрети, і вони стали дуже популярними.

Але як ці різновиди дуже різних страв перетворилися на впізнаваний однотипний салат, що став улюбленим і поширеним в Україні?

XX століття і його стандартизація: у робітничих їдальнях був вінегрет, але вже без жодних варіантів, а базовим переліком: варений буряк, морква, картопля, солоний огірок.

До речі у сільській повсякденній гастрономічній культурі вінегрет з’являється лише десь із 1970-х років.