«Бути хелсі — це чути своє тіло», — Владлена Павленко про раціон і життя з алопецією
- Рубрика
- Лайфстайл
- Автор
- Олена Худенко
Алопеція торкається мільйонів людей у всьому світі. Ми поговорили з блогеркою та графічною дизайнеркою Владленою Павленко про її шлях до самоприйняття, способи самовираження та зміни в раціоні. Про те, що допомагає їй зберігати внутрішню гармонію і яку кухню вона може досліджувати знову і знову, читай у матеріалі.
Про самовираження в сучасному світі
Для мене самовираження — дуже важлива частина моєї особистості. Я справді надаю великого значення тому, який вигляд маю, що транслюю та що створюю.
Самовираження для мене — це радше протилежність бажанню заховати себе: за одягом, штучним волоссям, «зачарованим» поглядом, небажанням бути помітною чи яскравою.
Це про те, щоб вибирати фасони й кольори, які мене відображають і показують відкритою, цікавою, живою. Розповідати про сенси, які вкладаю у свої проєкти. Показувати й проговорювати свої життєві цінності: сім’ю, виховання сина, близькість і теплоту у стосунках з друзями.
Інсайти пізнання й прийняття себе
Якщо аналізувати мою історію зовнішності та алопеції, то головний інсайт — це прийняття того, що зовнішність може кардинально змінюватися. Що трансформація тіла може бути дуже різкою й несподіваною, але внутрішній стрижень при цьому залишається незмінним. І що, вірячи у свою внутрішню силу, можна прийняти будь-які зовнішні зміни та працювати з ними, шукаючи нові способи самовираження й позиціювання себе.
Мені допомагає тримати свій внутрішній світ у гармонії — вдячність за те, що маю вже зараз: за здорову дитину, люблячого чоловіка, здорових батьків і теплих друзів. І ще — усвідомлення, що коли відчуваю дисбаланс, складність чи внутрішні труднощі, можу на мить «сховатися» від дорослих рішень у їхніх обіймах.
- У материнстві немає ідеальної гармонії — ти завжди в ритмі життя й турботи про людину, що росте. І саме в цьому смак: жити справжнє життя, а не ідеальну картинку.
Про ранкову рутину
Моя ранкова рутина, на жаль, досить неспокійна, бо я мама. Я збираю ланч сину, швидко одягаюся — і ми біжимо до школи. Потім, поки мої колеги ще не лягли спати (у нас різниця в 8 годин), проводжу всі основні мітинги та робочі листування. І лише після цього можу спокійно видихнути, з’їсти свій сніданок і випити кави.
Про раціон
Мій раціон зараз — це 70/30: 70% — це здорова тарілка з білками, жирами та вуглеводами з простих продуктів, а 30% — азійські страви, бо дуже люблю азійську їжу.
Наразі я трохи змістила фокус із їжі, бо в мене брекети. Тому цікавість до нових смаків і поєднань зараз обмежена. Якщо нам хочеться чогось небанального — просто йдемо вивчати новий азійський заклад.
Загалом раціон нашої родини — це максимально прості чисті рецепти та продукти, у яких немає великої кількості спецій або складного поєднання смаків. Наприклад, коли запікаємо рибу, то додаємо туди тільки сіль та оливкову олію.
Також ми чомусь уникаємо сирів — особисто для мене вони занадто важкі. А зараз ще й не їм тверді продукти через брекети.
Тож, як ви вже зрозуміли, це такий період, коли я їм доволі просто, майже як дитина, без складних текстур і смаків.
Про улюблений родинний рецепт
Це медівник моєї бабусі, але я не можу ним поділитися, бо це дуже особливий рецепт для моєї сімʼї.
Хто така сучасна хелсі-людина
Я вважаю, що сучасна хелсі-людина — це та, яка їсть те, що їй справді подобається, а не те, що нав’язує суспільство чи сім’я. Коли їжа — не спосіб закрити травму, біль чи неприємну емоцію, не інструмент для «товаришування» або приналежності до якоїсь спільноти. А коли їжа — це просто їжа. І вона споживається, коли є голод.
Важливо!
Ця стаття — наше бажання ділитися інформацією. Вона не містить медичних порад чи вказівок. Якщо ти хочеш дослідити тему з медичного погляду, то звернися, будь ласка, по консультацію до лікаря.