«Ми не демонізуємо жодну їжу». Катя Бльостка про сімейні традиції в харчуванні

Про лайфхаки заземлення під час суцільного стресу

Катю, у вас суперлегкий вайбовий контент у мережі. Утім, у кожної мами настає момент вигорання, коли рутина перетворюється на суцільний стрес. Які хелсі-звички допомагають вам заземлитися?

Коли рутина перетворюється на суцільний стрес, я, по-перше, намагаюся її полегшити: делегую, більше відпочиваю, не все встигаю. У такі моменти головне зробити базовий, так би мовити, мінімум.

Щодо заземлення, то мені допомагає ромашковий чай. Це одна з моїх таких хелсі-звичок. Дуже його люблю. Гадаю, тут сентиментальна прив’язка до безтурботного дитинства, тому що бабуся мені запарювала цей чай. Вона казала: «Ходи рум’янку поп’ємо». «Рум’янок» вона його (ромашковий чай, — прим.ред.) називала. І ми з нею чаювали. Це асоціюється зі спокоєм.

Щодо заземлення в контексті контакту з моїм тілом, то це — спорт. Нічого екстраординарного й екстратяжкого. Просто 10-15 хвилин якихось базових вправ: 30 разів присіли, 30 разів гантельку підняли. Щось таке дуже базове, але це реально допомагає.

Що їсть родина Каті Бльостки

Розкажіть про раціон вашої великої родини: що зазвичай їсте, які продукти кенселите, а які навпаки популяризуєте для хлопців?

На сніданок зазвичай у нас яєчня, якісь порізані фрукти, овочі або млинці й, знову ж таки, як топінг — фрукти або бекон. Щось насправді дуже просте. У мене немає ні часу, ні бажання робити, знаєте, потрійні сальто на кухні. Це не про мене.

Щодо обідів, наприклад, мої діти їдять в школі. Складаю їм із собою ланчбокси. Для мене головне — баланс. Зрозуміло, не можу проконтролювати, на що найбільше вони там налягають, але намагаюся, щоб у них був асортимент у їхньому ланчбоксі: овочі, зелень, фрукти, йогурт, основна страва. Інколи — це куповані курячі нагетси із хорошим складом (сама їх не роблю) або сендвіч чи якісь запечені такос. Це можуть бути й макарони з сиром, коли мама не дуже встигає.

Стосовно вечері, то вона для нас, у порівнянні з двома іншими прийомами їжі, — сакральна. Ми з чоловіком готуємо 50 на 50. Інколи я, інколи він. Я, наприклад, запікаю лосось, готую кускус і салат. Чоловік любить робити складніші страви, багатоетапні, багатопроцесні. Він запікатиме м’ясо з якимись трьома гарнірами, наприклад. А є дні, коли ми просто замовляємо піцу й провини не відчуваємо.

Ми не демонізуємо жодну їжу й надмірно не культивуємо жоден продукт. Моя філософія переконує мене в тому, що скрізь має бути міра.

Моя баба колись сказала: якщо занадто, то й свині не їдять. Це абсолютна правда. Тобто, коли інколи хочеться якихось чипсів, ми можемо собі це дозволити. Головне, щоб це не було щоденною рутиною.

Звісно, намагаюся своїм дітям прищепити здорове відношення до їжі: популяризую по-здоровому фрукти, овочі; намагаюся мінімізувати кількість спожитого цукру.

Ви як мама з досвідом уже маєте лайфхак, як швидко зацікавити дитину їжею, коли вона відмовляється від неї?

Щодо того, як зацікавити дитину їжею, мій досвід переконав мене в тому, що дитині треба дозволити зголодніти.

Дуже часто ми, батьки, гіперфіксуємося на тому, аби погодувати вчасно, по годинах. А коли дитина не хоче, хтось починає «танці з бубном», хтось зірочкою вирізає продукти, щоб воно візуально цікавило. У мене вже з чотирма на це немає ні часу, ні бажання. Я дозволяю своїм дітям конкретно зголодніти й тоді їсти з апетитом. І для цього, до речі, мінімізується кількість перекусів.

Діти дуже хитрі: смачний, корисний домашній обід не хочуть, а десь там забіжать, щось із холодильника таке підсмикнуть чи з комори, де там снеки лежать, і за драбинку вкинуть (як казав мій дідусь), переб’ються — і вже не голодні. Тому я контролюю кількість спожитих снеків.

Про food-традиції й улюблені українські страви

Цікаво, яка найулюбленіша страва вашої родини?

Найулюбленіша загальна страва моєї родини (бо що кожен із нас індивідуально любить, можна годину розказувати) — це борщ, який варить мій чоловік. Він готує найсмачніший борщ, який коли-небудь їла в житті. І коли він його готує — це справа на цілий день. Це такий дещо сакральний процес для нього.

Він у мене експериментатор. Залежно від настрою може з кількома видами м’яса його готувати. Може м’ясо закоптити. Може додати буряковий сік (буряк у соковичавлювачі відтискає й додає сік). Тобто багато різних експериментальних моментів, але насправді це дуже смачно. Я прихильниця того, що овочі в борщ треба нарізати соломкою, а він може погратися і квадратиками порізати. Але, слава Богу, ніколи не тре їх.

Ваша родина має food-традиції?

Перша food-традиція, яка прийшла мені в голову і яка дійсно існує в нашій родині, — це якщо в хаті є іменинник і святкується день народження, то снідаємо тортом. Це така традиція. Ми прокидаємося, вітаємо іменинника, співаємо «Happy Birthday», задуваються свічки й снідаємо тортом усі разом.

Чи знайомите своїх хлопців з українською кухнею? Яку традиційну страву найчастіше готуєте?

Про борщ уже раніше говорила. Насправді у всіх моїх синів у контексті сприйняття нашої української їжі смаки дуже різняться.

Наприклад, мій найстарший син Артем любить голубці, такі традиційні страви. А от один середній син, Гнат, не є фанатом, але полюбляє картопляне пюре з тушкованим м’ясом. Юлисес, також середній син, обожнює крабовий салат. Він — прихильник отакого традиційного різдвяно-новорічного меню. Крім того, Юлисес відкритий до того, щоб пробувати все нове. Йому цікаво. З наймолодшим Форестом найтяжче: йому лише 5 років, і тут інколи складніше нагодувати. Але в такі моменти дозволяю зголодніти. Він — любитель випічки, а ще торта «Медівник». Я й сама його люблю.

Плюси й мінуси в американській культурі їжі

Ви вже багато років живете в США. Що найбільше вам імпонує в харчуванні американців, а що й досі не можете прийняти?

Я не можу узагальнювати, бо живу у своїй бульбашці й говорю тільки про те, що бачу. Мені імпонує те, що страви, які готують, не є багатопроцесними. Дуже часто — це one-pot dish: коли все накидали в одну кучу й запекли. Це корисно, просто, швидко. Дуже рідко, коли один баняк готується і їсться три дні. Зазвичай це щось просте й свіжо приготоване: зготували й одразу з’їли.

Утім, мені не імпонує асортимент хліба у звичайному американському супермаркеті. Там може бути 150 варіантів хліба, але весь він, як мочалка: бутафорний, розлазиться, занадто м’який, хімозний. От якщо піти, наприклад, у звичайну бейкері, там буде класний хліб, на заквасці. Купуєш — і хліб як хліб. Але якщо говорити про звичайні, конвенційні супермаркети, то там щось не дуже.