У Данії навчали ферментації, у Канаді пригощали азійською їжею. Студентка про харчування в університетах світу

Про шлях і пошук себе

Сашо, у вас був довгий і тернистий шлях пошуку себе: від Києво-Могилянської академії, п’яти Erasmus-проєктів, безплатного навчання в Канаді та Данії, волонтерства у США, Академії лідерства і до Українського католицького університету (УКУ). Розкажіть докладніше: чому і як наважилися на такий шлях і як цей досвід вплинув на вас як на особистість?

Гадаю, це було скоріше не до кінця усвідомлене прагнення зрозуміти, як я взагалі хочу жити це життя. Мене завжди цікавило, що стоїть за тим, що відбувається.

От, наприклад, я навчалася в Києво-Могилянській академії. І ставила собі питання: чи маю, як більшість, змиритися з тим, що мені не подобається ця спеціальність? Чи, можливо, варто працювати над своїм шляхом, щоб зробити його таким, який би підходив мені?

Ці питання постійно крутилися в голові, і я завжди давала собі простір спробувати щось нове, цікаве. Не обмежувала себе страхом, що щось може не вийти. Намагалася підтримувати себе й нагадувати: неважливо, що відбувається, і що кажуть інші. Якщо мені погано, я маю право все кинути й на пів шляху, і за десять хвилин до фінішу. З часом це стало звичкою.

Я усвідомила, що час — моя найцінніша валюта, і тому важливо витрачати її розумно. Цей досвід навчив мене відчувати, що я впораюся з будь-чим, що трапляється в житті.

На власному прикладі я побачила, що змогла завершити навчання в Українській академії лідерства. А от Києво-Могилянську академію — ні, бо вона мені не подобалася. Український католицький університет — це вже зовсім інша історія. Так само як і досвід навчання в Канаді чи Данії. Усі ці виклики дали мені усвідомлення: у будь-який момент я маю все необхідне, щоб реалізувати свій потенціал і можу повністю покладатися на себе.

Мені здається, цей досвід розширив моє сприйняття світу — я побачила, наскільки він глобальний і наскільки маленькими можуть бути мої внутрішні проблеми. Не через призму знецінення, а радше через розуміння, як багато всього вже було у моєму житті.

Чому і як я наважилася на такий шлях? Бо хотіла знайти відповідь на запитання: чи маю йти, як усі, чи можу обрати власний напрям? І цю відповідь я отримала.

Як цей досвід вплинув на мене як на особистість? Я зрозуміла, що у світі є безліч альтернатив. У мене завжди є право вибору. Світ неймовірно великий і сповнений прекрасних можливостей.

Про студентське харчування у світі

Ви навчалися в різних навчальних закладах світу. Цікаво, як харчуються студенти різних міжнародних вишів? Що вам і де подобалося, можливо, щось здивувало?

Про харчування у Данії

Найбільше мені сподобалася Данія. Це був абсолютно унікальний досвід із багатьох причин.

Передусім — підхід до харчування. З понеділка по четвер ми їли свіжі продукти, а в п’ятницю кухарі змішували залишки попередніх днів і створювали нові страви. Це було дуже усвідомлене споживання.

Овочі й фрукти ми вирощували самі у шкільному саду — там навіть були класи садівництва, де ми доглядали за рослинами й квітами. Головними стравами часто були салати, дресинги та їстівні квіти. Це був справді цікавий і новий для мене досвід.

Данці також обожнюють запрошувати гостей на вечерю. Якось директорка нашої школи написала пост у Facebook, щоб допомогти нам інтегруватися в місцеве життя — і одна родина нас запросила. Було так приємно, що ми потім зустрілися ще раз, перед Різдвом.

Пам’ятаю, вони пригостили нас традиційною данською стравою — солодким рисом із цілим мигдалем усередині. Той, кому траплявся горіх, отримував подарунок. Його, до речі, знайшла я — і це було дуже символічно.

Також нас возили на ферми, де показували, як вирощують свиней. Данська народна школа дала мені розуміння того, звідки береться м’ясо й скільки праці за цим стоїть.

Ми також мали уроки кулінарії — саме там я вперше приготувала власну банку ферментованих овочів. Це було неймовірно цікаво.

У школі були навіть пічки, де ми могли самостійно готувати.

Ще один момент, який мене вразив: більшість студентів у Данії були веганами. М’ясоїдів було менше — це спочатку здивувало, але потім я зрозуміла, наскільки різною може бути їжа. Їхні незвичні поєднання продуктів виявилися напрочуд смачними. Данська кухня й культура мені дуже відгукнулися. Про Канаду, утім, так сказати не можу.

Про харчування у Канаді

В університеті була їдальня, а поруч — магазин, де можна було купити солодощі, чипси й інші снеки.

У їдальні переважала азійська кухня — гострі страви, іноді індійські з великою кількістю спецій. Можна було самому зібрати рол чи лаваш, але їжа виходила швидка й не надто смачна. Вона наче втамовувала голод, але користі від неї було небагато.

Мій типовий сніданок — гранола з дуже солодким йогуртом і фруктами. Тоді мені це здавалося хелсі, але зараз розумію, що це був не найкращий варіант.

На обід я зазвичай брала жирненький сирний суп і бутерброд або лаваш.

У Канаді також є ціла культура навколо Starbucks. Якщо йдеш у бібліотеку, то обов’язково з кавою або іншим напоєм звідти — без нього нібито складніше налаштуватися на навчання.

Про харчування у США та Європі

У США я харчувалася самостійно — купувала продукти й готувала все сама.

Під час програм Erasmus Plus у нас зазвичай була шведська лінія, де можна було обрати страви на свій смак.

А от у Німеччині діяв принцип «екотабору»: готували переважно бобові, сою, іншу вегетаріанську їжу. Це було не так смачно, як у Данії, але, попри це, я вдячна за такий досвід.

Про студентське життя і харчування в УКУ

У своєму Instagram ви згадували, що в Українському католицькому університеті працюють лише приватні їдальні, а можливості готувати самостійно немає. Харчування там, здається, недешеве. Ви вже звикли до такого формату? Можливо, маєте свої лайфхаки?

В УКУ справді є лише приватна їдальня, а кухні в колегіумі, на жаль, немає. Зате кожен студент має карту Lokal, яка дає 50% знижки, у тому числі на харчування. Це суперприкольно: сьогодні, наприклад, я з’їла котлетку з гречкою за 29 гривень. Зараз ціни стали цілком комфортними, аби можна було повноцінно харчуватися. Хоча, звісно, у меню є і дорожчі позиції, наприклад, червона риба за 300 гривень.

Жодних особливих лайфхаків не маю. Дівчата, з якими мешкаю в колегіумі, тримають у холодильнику снеки, намазки. А я все ж віддаю перевагу їдальні з однієї простої причини — це приготована їжа. Так, можливо, дуже багато масла й солі, але, гадаю, це краще, ніж намазки з хлібом.

Зараз маю досить стресовий період, бо лише адаптовуюся до навчання, тому іноді трохи переїдаю. Мама робить домашню пастилу, об’їдаюся нею. Але даю собі час, аби звикнути, зрозуміти, як моє тіло реагує, що для нього комфортно й поживно.

Багато студентів на сніданок їдять гранолу або готують каші в мікрохвильовці. Я ж дотримуюся іншої думки: краще сходити в їдальню, заплатити небагато завдяки картці Lokal і мати можливість поїсти нормально приготовану їжу.

Про щоденний раціон і харчові звички

Що для вас, як для студентки, важливо в раціоні? Чи завжди вдається нормально поїсти, адже часто студенти пропускають прийоми їжі через щільний графік?

Для мене їжа — це один із найважливіших аспектів життя. У травні я відмовилася від цукру. Хоча, звісно, можу дозволити собі морозиво, якщо дуже хочеться, або ту ж пастилу. Цукор я замінюю фруктами. Але шоколад чи інші кондитерські вироби не їм.

Я розробила власну стратегію харчування ще під час навчання в Українській академії лідерства й дотримуюся її досі. Прокидаюся рано, і з 8 до 9 ранку в мене обов’язково має бути сніданок. Приблизно о 13-й, коли закінчується третя пара, обідаю. Якщо між сніданком і обідом відчуваю голод, дозволяю собі перекус — зазвичай це яблуко, інші фрукти, горішки або пастила. Печиво не їм.

Стараюся, щоб їжа була і поживною, і смачною. Дуже люблю курячі слайси. Раніше обожнювала смажені листки норі зі спеціями — можливо, згодом знову до них повернуся, але готуватиму вже сама. Вечеряю приблизно о 18-19 годині. І між обідом та вечерею теж можу зробити невеликий перекус.

Не забуваю й про воду. За день випиваю приблизно півтора літра й уважно стежу за цим. У мене є пляшка, з якою постійно ходжу. Вода допомагає не переїдати, особливо у стресові періоди. Коли хочеться поїсти, я спершу п’ю воду — і тоді легше зрозуміти, це справжній голод чи просто спрага.

Я ставлюся до цього серйозно, як і до сну. Це важливі речі в моєму житті. Постійно експериментую, щоб зрозуміти, що працює саме для мене, що приносить користь і як це інтегрувати у щоденний режим.

Які ваші «так» і «ні» в їжі?

Для мене головне — щоб їжа була збалансованою. У раціоні мають бути вуглеводи, білки та клітковина. Слідкую за цим і, звісно, хочу, щоб усе було смачним.

Як таких суворих «ні» не маю. Єдине — намагаюся не вживати цукор, бо він впливає і на настрій, і на самопочуття.

Водночас я переконана, що до їжі треба ставитися відкрито. Якщо хочеться морозива — значить, воно має бути в житті. Тільки так можна навчитися їсти з насолодою і привчати себе до якісного способу споживання.

Що для вас означає бути усвідомленою в харчуванні?

Це розуміти свої потреби, чути тіло і вміти керувати чинниками, які впливають на апетит. Наприклад, якщо я мало сплю, то знаю, що наступного дня тягнутиме на більш калорійну їжу. Тому намагаюся висипатися і відпочивати. Для мене усвідомленість у харчуванні не зводиться лише до збалансованої тарілки. Це ціла система, що охоплює спосіб життя загалом.

Усвідомленість — це про баланс і вміння розпізнавати, коли я справді голодна, коли спрагла чи просто втомлена. Або коли йдеться про емоційний голод. Звісно, не все може бути ідеальним. Іноді потрібно дозволити собі без почуття провини з’їсти те, що хочеться. Головне — щоб у пріоритеті залишалася їжа, яка в довгостроковій перспективі робить мене щасливою, здоровою і дарує відчуття легкості.