Мелітопольська черешня: коротка історія ягоди, що стала легендою

Чому мелітопольська черешня стала брендом

Найголовніше, що робить мелітопольську черешню брендом — це її унікальний смак. Він не занадто солодкий, добре збалансований. Мелітопольська черешня має оксамитову текстуру і трішки пахне трояндами.

Саме на неї щороку в червні полювали покупці. Зобачивши табличку «Мелітопольська черешня», відмовлялися навіть торгуватися: ягода варта тих грошей, які за неї просять.

Мелітопольська черешня — це не сорт

В українському Мелітополі виведено понад 150 сортів черешні. Але про них покупці не здогадувалися так само як і про складники кока-коли. Достатньо було знати, що черешня з Мелітополя. І Франц Йосиф, і Жабуле, і Вільгельміна Клайндинст, і Рамон Олива, й Ельтон, і Гедельфінгенська, і Чорний орел, і Дрогана жовта, і Наполеон жовтий, і багато інших сортів довгий час потрапляли на ринок під єдиною назвою «мелітопольська черешня».

Продавці теж найчастіше не уявляли, який сорт перед ними. А коли й так, то деякі не надто чесні громадяни просто переставляли ярличок брендової черешні на контейнер з іншою та розпродавали псевдомелітопольську ягоду за лічені хвилини, ще й на 10-15 гривень дорожче.

Магазин, де продавали мелітопольську черешню, був навіть у Парижі. Туди ягоду привозили в бочках зі спеціальним розчином.

Щоб захистити ягоди з Мелітополя від «підробок», 2020 року мелітопольську черешню внесли до реєстру географічних зазначень. Це список товарів з особливою якістю та репутацією, які виробляються лише на певній території. До бренду ввійшло 11 сортів черешні, що вирощуються на берегах річки Молочна найчастіше: Валерій Чкалов, Бігарро Бурлат, Казка, Ера, Талісман, Темпоріон, Мелітопольська чорна, Крупноплідна, Анонс, Удівітєльна, Любимиця Туровцева.

Тепер до справжньої мелітопольської черешні є ціла низка вимог і щодо місця вирощування, і щодо кольору та аромату, і щодо розміру, і щодо вмісту цукру, і навіть щодо пакування.

Мелітопольська черешня має колір від червоного до темно-червоного, не менше 90% плодів у продажу мають бути із плодоніжками, а діаметр ягоди — близько 22 мм.

Черешня «оцінила» мелітопольські ґрунти

Ягода потрапила до Медового міста зовсім випадково ще в 19 столітті. Їй у цій локації сподобалося все: і спекотний клімат із весною, яка починається швидко та бурхливо, і сухі степові вітри, і піщані ґрунти.

Черешня полюбляє пісок, але там під піском є чорнозем — десь на метровій глибині. Завдяки цьому з’являється кислинка, яка відрізняє мелітопольську черешню від усіх інших.

Костянтин Мороз, автор програми «Троянди й виноград»

Черешні вирощують на обох берегах річки Молочна з особливими ґрунтами. До 2021 року на території Мелітопольського району налічувалося 1200 гектарів черешневих садів. Якщо порівняти з площею самого Мелітополя, це як чверть міста.

У Мелітополі черешню люблять настільки, що 2003 року винесли її навіть на герб міста. А 2021-го мелітопольці встановили пам’ятник черешні від української скульпторки Жанни Кадирової. Пам’ятник, на жаль, швидко зруйнували російські окупанти.

Як лікар перетворив пустелю на сад

Але звідки в місті, яке доти вважалося пустелею, геть не придатною для будь-якої рослинності, крім цикорію з деревієм, з’явилася черешня?

Якщо хто бував у Мелітополі, то пам’ятає, що фруктові сади в центрі міста названі на честь лікаря, садівника та краєзнавця Андрія Корвацького. Саме лікар Корвацький був причетний до солодкого феномену під назвою «мелітопольська черешня».

Студент-медик Андрій Корвацький був ув’язнений в Петропавлівській фортеці за критику царсько-російської окупаційної влади. 1899 р. йому дозволили повернутися додому в Херсонську губернію під наглядом поліції. Відбувши термін обмеження волі, Корвацький в 1877 р. відновив навчання і після його завершення працював лікарем у Мелітополі.

Крім власне роботи, Андрій Корвацький мав ще хобі: він захоплювався садівництвом. Лікар був дуже зацікавлений у тому, щоб у його краї росли фруктові дерева. Адже це могло б урятувати його пацієнтів від браку вітамінів. Фрукти захищали від поширеної тоді цинги, заряджали енергією та покращували настрій.

Одного разу до Корвацького потрапили паростки черешні, що їх привіз із Європи Луї Анрі Філібер. Лікар засадив ними подвір’я свого будинку та в наступні роки охоче роздавав саджанці містянам. Буквально за кілька років черешні виросли скрізь, перетворивши пустелю на черешневі сади.

Український бренд vs російський вандалізм

Після окупації Мелітополя росіяни привласнили географічний бренд «Мелітопольська черешня». У 2023 р. крадена черешня з’явилася на ринках у Петербурзі.

Крадіїв, за міжнародними законами, не повинні пускати на ринки країн ЄС. Проте немає гарантії, що привласнена мелітопольська черешня не потрапить на ринки країн, дружніх до держави-агресора Росії.

Сподіваємося, що українська армія невдовзі поверне нашій країні рідний Мелітополь і в кожному українському місті зможуть знову смакувати мелітопольською черешнею. А поки найважливіше, що ми можемо зробити — це нагадувати іноземним колегам та друзям про те, що мелітопольська черешня — українська і що тільки ми маємо на неї право.

Джерела

• «Мелітополь саме тут»: розповідь переселенки про нове життя у Кропивницькому
• Мелітопольська черешня. Ранок з YV 5. 9 листопада 2018
• «Мелітопольська черешня»: Росія привласнила український бренд. Радіо Свобода. 22 липня 2024
• Окупанти привласнили собі географічний бренд «Мелітопольська черешня». Київ24. 12 липня 2024