Чи правда я наберу вагу, коли почну пити антидепресанти — відповідають нутриціологиня та психіатриня

Депресія була завжди, просто про неї не говорили.

Беата Надь

Про ментальне здоров’я та похід до психіатра

Чи дійсно зараз більше людей страждають від депресії?

Депресія та тривожні розлади завжди існували, просто раніше про це говорили мало. Люди рідко шукали допомогу, а фахівців було менше. Сьогодні психічне здоров’я обговорюють відкрито, міфи руйнуються, стигма поступово зникає. Тому випадків ніби «побільшало» — насправді їх просто почали помічати. Але є й реальний ріст: війна, економічна нестабільність, пандемія та шалений ритм життя стали потужними каталізаторами нових хвиль депресії та тривоги.

У чому різниця між психологом, психотерапевтом і психіатром?

Психіатр — лікар, який може діагностувати розлади й за потреби призначити медикаменти. Психолог чи психотерапевт працюють словами, допомагають зрозуміти емоції, поведінку, знайти рішення у складних ситуаціях.

Якщо йдеться про вибір кар’єри чи труднощі у стосунках, достатньо консультацій із психологом. Але при депресії чи сильній тривозі найкраще, коли працює команда: психіатр підтримує медикаментозно, а психотерапевт веде шляхом відновлення крок за кроком.

Йти до психіатра — це не страшно й точно не соромно. Це так само природно, як відвідати кардіолога при проблемах із серцем. Бо піклуватися про психіку — це теж про здоров’я та якість життя.

Чи схожа консультація психіатра на візит до лікаря терапевта?

Можна сказати й так. Психіатр обов’язково враховує фізичний стан, супутні хвороби, ліки, травми, навіть черепно-мозкові. Бо від цього залежить, як людина почувається зараз, тут і тепер. А робота з дитинством, травмами — вже для психолога або психотерапевта.

Стосовно страху: у багатьох ще сидить образ радянського лікаря зі шприцом. Сучасні препарати зовсім інші, вони допомагають налагодити життя, а не зробити людину «овочем». Жоден психіатр не хоче погіршити ваш стан. Наша задача — допомогти відновити нормальний ритм життя, повернути якість життя, яку ви мали до того, як стали відчувати стрес, депресію або тривогу. Все простими словами, без страху й драматизації.

Чи завжди консультація психіатра закінчується призначенням ліків?

Так, таке буває. І це цілком нормально. А буває, що людина приходить до психіатра, лікар бачить ознаки тривожного розладу чи депресії — і не призначає жодних препаратів. Чесно, це один із моїх улюблених варіантів консультацій. Часто рекомендую змінити спосіб життя: покращити сон і харчування, додати рух, знайти справи, що відновлюють енергію та приносять задоволення.

Консультація психіатра — це насамперед розібратися, що відбувається з людиною. Можливо, це тимчасова реакція на стрес, переїзд, війну або інші складні обставини. А можливо, це вже справжній медичний стан, як депресія, який потребує лікування. Депресія — це хвороба, як гастрит чи грип, просто її не видно на рентгені чи УЗД.

Психіатр оцінює стан, проводить скринінг і діагностику, а потім будує план дій: чи достатньо відпочинку, консультації психолога, зміни способу життя, або ж потрібні медикаменти. Це набагато ширше, ніж просто «дати таблетку». Це про відновлення нормального життя і якості щоденного самопочуття.

Чи є відповідальністю психолога-психотерапевта помітити депресивний стан у клієнта? Чи може депресивний стан бути настільки непомітним або «нормалізованим» для людини, що навіть фахівець його не розпізнає?

Компетентний психолог або психотерапевт має достатньо знань, щоб помітити ознаки депресії, тривожного розладу чи будь-якого іншого ментального стану.

Особливо якщо він уже кілька разів працював з людиною, знає її життя, звички, самопочуття. Тоді він бачить, коли щось йде не так, і не ігнорує сигнал. Але важливо: психолог не ставить діагноз. Він не каже «у вас депресія». Він лише вказує на ознаки й радить звернутися до психіатра для точного обстеження. Це просто сигнал: «Треба перевірити глибше».

Онлайн-консультації тут ще складніші — фізичні зміни, втрата ваги, зміна поведінки часто непомітні. Тому фаховий психолог стежить за станом клієнта, помічає тривожні сигнали та радить професійну медичну допомогу вчасно, щоб людина не залишалася сама зі своїми проблемами. Ментальне здоров’я — це теж здоров’я. І нехтувати ним не варто.

Чи може психолог-психотерапевт це пропустити? Чи, наприклад, якщо людина відчуває якісь симптоми, вона може без призначення свого психолога-психотерапевта напряму звернутися до психіатра?

Так, ви можете звернутися до психіатра самостійно. Без направлення від психолога, психотерапевта чи сімейного лікаря. Більшість моїх пацієнтів саме так і роблять — самозвернення стало нормою. І це добре. Стигма поступово зникає, і люди менше бояться піти до психіатра.

Раніше всі чекали, поки хтось «порадить». Тепер розуміють, що піклуватися про своє психічне здоров’я — це нормально. Так, іноді пацієнти приходять за направленням, але це не обов’язково. Головне — не відкладати.

Тривала тривога, поганий настрій, проблеми зі сном чи концентрацією — сигнал діяти. Чим раніше звернутися, тим швидше можна допомогти й зрозуміти, що насправді відбувається.

Чи може лікар психіатр розкривати особисті дані пацієнта або повідомляти родичів чи роботодавця про його стан?

Ні, ні й ще раз, ні. Звернення до психіатра завжди конфіденційне. Лікар не має права дзвонити родичам, на роботу чи розголошувати ваш стан без вашої згоди. Всі дії захищені законом про психіатричну допомогу — і лікар чітко стоїть на боці пацієнта.

Є лише два винятки: якщо людина реально загрожує собі чи іншим, або якщо існує пряма загроза суїциду. Тоді психіатр може повідомити близьких або відповідні органи. У всіх інших випадках ніхто нічого не дізнається. Навіть у системах обліку ці дані не з’являються — лише якщо ви самі вирішите поділитися.

Тому боятися «зливу» інформації не варто. Все максимально захищено, і лікар працює з вами, а не проти вас.

Тобто ніякого реєстру немає, куди заносяться люди?

Ні, якщо ви звертаєтеся у приватному порядку, в приватні установи. Якщо ж ви звертаєтеся у державні установи, це трохи інша історія. Там ведеться, обов’язково вноситься в електронну систему охорони здоров’я, фіксуються ці стани. Але знову ж таки, про них дізнатися можуть тільки за згодою пацієнта.

Про депресію та антидепресанти

Можете розказати дуже просто, що таке депресія і чому це хвороба? Чим депресія відрізняється від поганого настрою, коли не можемо себе знайти в кар’єрі чи закінчилися стосунки й розбите серденько? У чому відмінність оцих засмучених станів і депресії як хвороби?

Депресія — це не просто поганий настрій. Це реальне захворювання з нейробіологічною основою. Якщо говорити простими словами, у мозку є речовини — нейромедіатори, які відповідають за настрій, сон, апетит, енергію. Коли їхній баланс порушується, зростає ризик ментальних розладів, зокрема депресії. І так, це не тимчасова сумна реакція на втрату роботи чи розрив стосунків. Це стан, що триває мінімум два тижні майже щодня.

Основні ознаки депресії:

• пригнічений настрій;
• втома навіть після відпочинку;
• втрата задоволення від улюблених справ.

Люди можуть не відчувати емоцій до близьких — це не відсутність любові, а «відключення» мозком.

Депресія не завжди пов’язана з подіями: навіть при нормальній роботі, сім’ї та здоров’ї людина може бути пригнічена, втомлена, розфокусована, зі збоями сну, апетиту, пам’яті чи лібідо.

Ще один підступний момент: депресія формується поступово. Це не раптове «все пропало». Все розвивається місяцями, потроху. Людина може навіть не помічати, як звикає до цього стану. З часом виникає так звана «вивчена безпорадність»: ти звикаєш до поганого стану і вже не розумієш, чи це дійсно проблема, чи ти собі все вигадуєш.

Тому так важливо звертатися до сторонньої людини — лікаря-психіатра. Він об’єктивно оцінює стан і розуміє, що насправді відбувається. Бо коли ти довго перебуваєш у цьому стані, здається, що інакше не буває. Люди часто доходять до спеціаліста лише через 2-3 роки після початку захворювання. І саме тоді стає зрозуміло, що допомога могла прийти набагато раніше.

Як працюють антидепресанти і чому люди їх бояться?

Антидепресанти — це історія не про «пігулку щастя», а про хімію нашого мозку. А конкретно про нейромедіатори. Вони відповідають за все, що ми називаємо нормальним життям: сон, настрій, апетит, рівень енергії, навіть за те, наскільки сильно ми тривожимося. І коли ця система дає збій, мозок починає працювати не так, як треба. Саме тут підключаються антидепресанти: вони допомагають вирівняти баланс цих речовин і повернути організму стабільність.

Препарати бувають різні — одні більше впливають на серотонін, інші на дофамін чи норадреналін. Але суть у всіх одна: допомогти мозку виробляти правильні сигнали. Важливий момент: чекати швидкого результату не варто, на це йде кілька тижнів. А ще — навіть коли стає легше, не можна різко припиняти лікування. Тому існує підтримувальний етап — від пів року до року. І це не про залежність, а про шанс знову відчути себе в гармонії з життям.

Про набір ваги на антидепресантах

Чи правда, що антидепресанти завжди додають вагу? І чому без лікування депресії складно змінити тіло навіть при правильному харчуванні та активності?

Щодо ваги — тут все не так однозначно. Є препарати, які можуть трохи додавати кілограми, є нейтральні, а є ті, що навіть допомагають схуднути. Часто сам стан депресії змінює апетит: хтось перестає їсти й стрімко худне, а хтось, навпаки, «залипає» на дивані з їжею як єдиним джерелом втіхи. Тому, коли лікування починає працювати, апетит і енергія поступово нормалізуються — і разом з ними повертається баланс ваги.

Важливо пам’ятати: антидепресанти не роблять за вас усю роботу. Вони лише відновлюють базові ресурси мозку, щоб у вас з’явилися сили рухатися далі, харчуватися нормально, спілкуватися і жити. А підбір препарату — це завжди індивідуальна історія. Тут важливі й стан, і метаболізм, і навіть побажання людини. Бо для когось принципово не набрати вагу, а для когось — навпаки відновити її. Це не математика, це скоріше мистецтво — і його варто довіряти лікарю, а не випадковим порадам з інтернету.

Лікар-психіатр завжди оцінює багато факторів, щоб підібрати правильний препарат. І не завжди виходить з першого разу, й це нормально. Багато пацієнтів отримують препарат, він не підходить, і замість повторного візиту просто припиняють лікування. Тут важливо розуміти: лікар дбає про ваш психічний стан, а не про кількість кілограмів. Це завжди поступовий, поступовий процес.

Так, і я завжди кажу прямо: це поступовий процес. Декілька кілограмів під час приймання антидепресанту — не катастрофа, не кінець світу і точно не сигнал, що все втрачено. Головне — не припиняти ліки самостійно. Завжди обговорюйте будь-які зміни з лікарем.

Зазвичай після курсу вага поступово повертається до звичного стану сама. Фізична активність і налагоджене харчування тільки допомагають цьому процесу. Набір кількох кілограмів не є автоматичним приводом для скасування препарату.

Ми завжди оцінюємо співвідношення користі та можливих мінусів: якщо препарат реально допомагає, покращує настрій, енергію і загальний стан, кілька зайвих кілограмів — не причина його відміняти. Після завершення курсу можна поступово працювати над відновленням ваги, але тут все індивідуально. Реалії життя й організму завжди важливіші за паніку.

Бета, ви казали про декілька кілограмів. А чи можна на антидепресантах набрати 20-30 кг? Чи зазвичай це лише кілька кілограмів, і більше — тільки при зовсім неправильному способі життя?

Розставмо крапки над «і»: самі антидепресанти не додають 20-30 кілограмів. Так, бувають випадки, коли людина набирає 10-12 кг, але там завжди є інші фактори: регулярний алкоголь, малорухомий спосіб життя, набряки.

Звісно, якщо не стежити за харчуванням і не рухатися, ризик збільшення ваги зростає. Але головне — зрозуміти, що ліки тут не «винні». Це завжди комплекс факторів, а не чарівна таблетка, яка перетворює вас на іншу людину за кілька місяців.

Якщо через кілька місяців приймання жінка каже: «Я набрала 10-15 кг», — це сигнал для перевірки метаболізму, гормонів, можливих ендокринних чи гінекологічних проблем. Тут психіатр вже підключається обов’язково, і разом з іншими спеціалістами робимо глибоку діагностику. Мета проста: зрозуміти справжні причини й скоригувати лікування правильно, без поспіху і без паніки.

І тут хочеться зауважити, саме тому треба звертатися до лікаря-психіатра, тому що він є лікарем і він може, знає, як далі розмотувати цей клубочок. Це не просто психолог, який не має, наприклад, медичної освіти, і, по суті, не може назначати препарати по-хорошому, але буває всяке.

Давайте відразу відкинемо нонсенс: уявити, що лікар буде тримати пацієнта на антидепресантах, від яких він набрав 20-30 кілограмів, — складно. Тут включається клінічне мислення: бачимо, що вага змінюється через препарат — підбираємо інший. Ніхто не доведе ситуацію до критичного стану.

Тепер про схуднення під час депресії. Це ще складніше. Депресія з’їдає мотивацію і енергію, а процес схуднення вимагає ресурсів: планувати раціон, ходити за продуктами, готувати їжу, рухатися. Коли ресурсів немає, спроби схуднути найчастіше закінчуються провалом. І що відбувається далі? Самозвинувачення, невдоволення собою, ще глибша депресія.

Виходить замкнене коло: депресія забирає ресурси → немає сил схуднути → невдача посилює депресію. Розірвати його без лікування неможливо.

Спершу стабілізуємо стан, відновлюємо енергію і мотивацію. Лише після цього працюємо над зміною ваги. Так реально розблоковується процес, і замість додаткового стресу та самозвинувачень людина отримує шанс на результат.

Про те, як покращити емоційний стан

І наприкінці нашої розмови поділіться з нами, яка проста щоденна звичка з психогігієни може допомогти довгостроково покращити емоційний стан?

Лягайте спати вчасно. Без гаджетів. Так, це базова рекомендація, яку всі чули, але чомусь ніхто не робить. А даремно. Бо уві сні відбувається неймовірно багато процесів — фізичних, психоемоційних — і від того, як ви спите, залежить буквально все: і настрій, і енергія, і здатність справлятися з реальністю.

Звісно, в сучасних умовах, особливо коли над головою літають снаряди або тривоги стають постійними супутниками, це мало допомагає. Я усвідомлюю, що там, де війна, де небезпека, легше сказати, ніж зробити.

Але для тих, хто живе в спокійних місцях, або за кордоном, або просто без обстрілів і тривог, і все одно тримає телефон в руках перед сном, читає новини, переглядає серіали до 2 ночі, варто відмовитись від цієї звички.

Цю пораду адаптуємо під себе і свої умови. Можна не ідеально, можна поступово, але ігнорувати її — це свідомо знижувати власну продуктивність, емоційну стійкість і здоров’я.

Про продкаст «Тіло говорить»

Подкаст «Тіло говорить» — це розмова про їжу, спорт, ментальне та фізичне здоров’я.

Ведуча — сертифікована нутриціологиня Софія Рожко, CEO The Body School — сервісу, що формує стосунки з тілом та їжею.

У The Body School допомагають коригувати вагу та комплексно дбати про свій стан, щоб почуватися здоровими і сповненими сил.

Гості подкасту — лікарі та фахівці різних галузей, які діляться рутинами для суттєвого покращення нашого здоров’я та якості життя.

Випуск про депресію спільно із Сільпо Хелс можна послухати тут.