Що їдять школярі у різних країнах світу: від японського рису до канадських ланч-боксів

Японія

У Японії практично всі школи забезпечують дітей гарячими обідами, з місцевих продуктів, а часто навіть із врожаю шкільних садів.

Здорове харчування є частиною навчальної програми Shokuiku: учні самі сервірують столи, прибирають та дізнаються про походження їжі. У меню зазвичай є рис або хліб, м’ясо чи риба в соусі на основі місо, овочевий гарнір із сезонних овочів та напій, найчастіше молоко.

Порції невеликі, збалансовані, з акцентом на натуральність продуктів, і саме тому в японських школах практично відсутнє ожиріння.

Німеччина

У Німеччині школи самі не готують їжу для дітей, а укладають контракти з приватними компаніями, які постачають готові страви.

Учні й батьки можуть обрати з кількох варіантів: м’ясних, з птицею або вегетаріанських. У меню можна зустріти гуляш зі свинини з картоплею, німецькі ковбаски, пасту «Карбонара» із шинкою та вершковим соусом, а серед вегетаріанських страв — батат з бобами й морквою, азійську локшину чи сирні нагетси із соусом.

Усі страви обов’язково мають маркування алергенів та інгредієнтів, а вода постійно у вільному доступі.

Канада

У Канаді шкільні обіди не однакові для всіх: десь діти отримують гарячі страви чи перекуси безплатно, десь це платна послуга, а десь діти приносять ланчбокси з дому, оскільки в школі харчування відсутнє. Організацією харчування займаються місцеві громади, благодійні організації, волонтери й шкільні комітети, і цей процес залежить від пожертв і місцевих бюджетів.

Щоб це змінити, уряд Канади не так давно почав впроваджувати Національну політику шкільного харчування. Вона закладає єдині принципи для всіх провінцій і територій. Програма вже частково стартувала.

Передбачається, що всіх учнів забезпечать шкільним харчуванням. А ще ця програма вчитиме здорових харчових звичок та підтримуватиме місцевих фермерів, у яких купуватимуть локальні продукти для шкільного меню.

У меню буде поживна й культурно різноманітна їжа, максимально локальна та екологічна. Планується створення шкільних садів, компостування відходів при школі та уроки харчової грамотності.

Франція

У Франції обід — це святе. Для школярів він не просто перерва, а справжній ритуал на одну-дві години, який допомагає відпочити й підживитися. Діти можуть залишитися у шкільній їдальні або піти додому.

Обіди у школах платні, але вартість ділять навпіл: частину сплачує родина, а частину — школа.

Вже понад півстоліття держава серйозно ставиться до дитячого харчування: ще 1971 року ухвалили перші стандарти, щоб на тарілках були свіжі овочі, молочні продукти, мінімум жирів і максимум вітамінів та мінералів.

Меню у французьких школах змінюється щодня й завчасно вивішується для батьків. Обіди тут виглядають як маленькі ресторанні сети: суп чи салат, далі основна страва з рибою, м’ясом або яйцями, до неї гарнір з овочів. Потім — сирна тарілка з хлібом і джемом. І на десерт — фрукти або ніжний пудинг. З напоїв — звичайна, не солодка вода.

Французькі школи відомі своєю суворою харчовою політикою — жодних автоматів зі снеками чи газованими напоями. Такий підхід виховує у дітей не лише смак, а й культуру харчування: повноцінний обід, спокійна атмосфера, збалансовані страви та увага до деталей. Це інвестиція в майбутнє здоров’я й уявлення дітей про те, що якісна їжа — це не розкіш, а норма.

Швеція

У Швеції всі діти від 6 до 16 років мають безкоштовне шкільне харчування, учні ж старшої школи (16-19) — не завжди (тут як пощастить з громадою). Щодня пропонується кілька варіантів страв, серед яких обов’язково є вегетаріанські.

У школах влаштовують тематичні дні, наприклад «індійський день» із карі та рисом. Велика увага приділяється овочам та різноманітності кухонь світу. Водночас суворо заборонені солодощі, цукерки та батончики.

Сніданків у школах немає, лише обіди. Раз на рік проводять «оздоровчий тиждень» (Hälsovecka), коли меню повністю вегетаріанське, а кожен клас додатково має спільний сніданок.

Фінляндія

У Фінляндії закон гарантує безкоштовний гарячий обід кожному учню — від дитсадка до старшої школи. Мета цієї системи — забезпечити збалансоване харчування незалежно від соціального статусу родини.

Учні беруть тацю й самі накладають собі їжу. У столових є салат-бар, де можна зібрати власний салат з оливок, зелені, цибулі та соусів. На вибір також подаються два види каші, м’ясна підлива та вегетаріанська страва.

Додатково пропонують варення, хліб, хлібець, воду, молоко та спеції. Для дітей з особливими потребами можна замовити безглютенові або безалергенні обіди.

Кожна країна має свій підхід до шкільних обідів. У Японії це дисципліна й навчання через їжу, у Франції — гастрономія та культура, у Швеції й Фінляндії — рівність й доступність, а у Канаді — відповідальність родини. Спільним залишається одне: шкільне харчування — це спосіб піклуватися про дітей і виховувати їхні звички на майбутнє.