Історія швейцарського шоколаду: від зернистої тягучої маси до чистого блаженства
Для багатьох людей Швейцарія є синонімом шоколаду. То як країна без колоній і какао стала домінувати на ринку найвідомішої у світі солодощі?
Ще у XVII столітті швейцарці використовували своє стратегічне положення як транзитний пункт для товарів, що прямують через Європу, щоб розпочати переробку шоколаду. Все почалося в кантоні Тічино, розташованому на південному кордоні Швейцарії з Італією. У той час шоколад не був таким смачним, як сьогодні — він був зернистим і жувальним, інколи з досить неприємним присмаком.
Швейцарський шоколад у сучасному розумінні з’явився набагато пізніше завдяки місцевим майстрам. У 1819 році у містечку Веве, розташованому на березі Женевського озера, відкрилася перша механізована шоколадна фабрика. Вона була справою Франсуа Луї Кайе, який працював підмайстром в італійських шоколатьє у Тічино. Завдяки обладнанню швейцарський шоколад пішов у масове виробництво.
Незабаром по всій Швейцарії почали відкриватися шоколадні фабрики. У 1836 році сім’я Шпрюнглі відкрила магазин у Цюриху, який пізніше злився з фабрикою Рудольфа Ліндта в Берні в 1892 році, що стало основою для відомого сьогодні бренду Lindt. Саме йому завдячують тим, що липкий і тягучий шоколад став ніжним і буквально танув у роті. Кажуть, що підприємець забув виключити обладнання і воно перемішувало шоколад кілька днів. Коли Ліндт повернувся на фабрику і спробував нову партію, то був приємно здивований смаком.
Але швейцарці не лише виробляли шоколад, а й запроваджували інновації. У 1867 році у Веве Даніель Петер відкрив власну шоколадну фабрику і, бажаючи збільшити продаж, вирішив поекспериментувати. Він додав у свою продукцію сухе молоко, виготовлене його другом Анрі Нестле. Так світ побачила перша плитка молочного шоколаду.
У 1908 Теодор Тоблер, працюючи на своїй фабриці в Берні, змішав молочний шоколад, нугу, мигдаль і мед і надав їм трикутну форму, давши життя відомому батончику Toblerone. Багато хто вважає, що джерелом натхнення для нього стала знаменита швейцарська гора Матергорн.
Із XIX століття мало що змінилося, крім кількості проданих товарів. Сьогодні річний дохід від виробництва шоколаду у Швейцарії становить близько 1,5 млрд швейцарських франків (приблизно 1,5 млрд доларів). Швейцарці виробляють близько 180 000 тонн шоколаду на рік. Із цього загального обсягу виробництва приблизно 39% продається у Швейцарії, а 61% — за кордоном.
Швейцарські шоколатьє продовжують впроваджувати інновації та знаходити нові способи вразити наші смакові рецептори. Наприклад, торік швейцарська компанія Barry Callebaut представила «рубіновий» шоколад. Чи викличе він шоколадну революцію, ще невідомо, але це натякає на те, що роль Швейцарії в історії шоколаду далека від завершення.
Що можна приготувати із шоколаду (швейцарського і не тільки)?