«Харчування нерегулярне тепер». Військова-веганка розповіла про свій раціон у польових умовах

Про рішення піти на війну

Як ви потрапили до війська? Що стало остаточним фактором, після якого ви ухвалили це рішення?

Коли почалось повномасштабне вторгнення, зрозуміла, що можу й готова долучитися до армії. Було багато роздумів і емоцій. Остаточний фактор? Мабуть, усвідомлення, що будь-яке інше життя, крім служби, здавалося мені недостатнім. Я не могла просто спостерігати, треба було діяти.

Про виклики та гендерні стереотипи у ЗСУ

Військова служба для жінок має свої особливості. З якими викликами та стереотипами ви стикаєтеся?

Я кілька років боролася за можливість бути «бойовою». Мені всіляко перешкоджали у намаганнях «вирватися» на бойову посаду. Я почувалася замкненою в лабіринті, де наштовхувалась на глухі кути, збудовані людьми.

Дуже сильний тиск на жінок: від колег і керівництва, від цивільних. Жінка здебільшого не може бути просто хорошою фахівчинею. Ти не можеш розвиватися у бажаній сфері, коли тебе завалюють роботою на іншій посаді. Але водночас вимагають компетенції для бажаної посади. Замкнуте коло.

Поки довкола чоловіки, кмітливі й не дуже, отримували звання й посади, без проблем працювали на бойових, я билася об скляну стелю та бетонні стіни лабіринту байдужості. Лише через три роки служби мені вдалося досягти бажаного. Але тут все ще важко.

До того ж умови для жінок залишаються незадовільними. Немає базових речей — тампонів, прокладок, зручної жіночої білизни, анатомічних плитоносок, штанів відповідного крою. Часто форма й взуття більші на кілька розмірів.

За взуття й форму ще можна поборотися. Я знаю де шукати, бо колись займалася речовим забезпеченням. А інші жінки? Як їм?

Немає механізмів захисту жінок від гендерно зумовленого насильства, а воно на кожному кроці. Людей буквально треба вчитися спілкуватися з жінками. Чоловіків. Бо ми для них досі що завгодно, але не рівні колеги.

Про сприйняття ЛГБТ+ у війську

Як у війську ставляться до представників та представниць ЛГБТ+? Чи відчуваєте підтримку, чи доводиться стикатися з упередженнями?

Хоч я не приховую своєї орієнтації, але й не афішую її. Люди здебільшого гомофобні. Чого вартує таке звичне «підар» на позначення ворога. Хоча є історично більш доцільні назви, до прикладу, «кацап» чи «москаль», але ні. Від цього верне.

Про веганство на службі

Ви веганка. Як вдається дотримуватися рослинного харчування під час служби? Який зазвичай маєте раціон протягом дня?

Під час служби я вже не харчуюся так, як раніше. У централізованих військових столових не готують окремі страви, навіть якщо йдеться лише про те, щоб відкласти кашу до змащування маслом.

Щоправда, був у мене позитивний досвід, коли кухня готувала для мене та ще одного вегана. Завдяки начальнику логістики, який попіклувався про це. Але після зміни підрозділу подібного більше не траплялося.

Домовитися з кухарями можна, але ті крутять носом, це не легко. На навчаннях найгірше: не було можливості покинути територію, щоб закупитися, доставки не запускали, а кухня подавала все невеганське. Інструктори підгодовували мівіною, поки зрештою я не вигадала, як дістати їжу. Бігме, на бойових не так складно, як на полігоні. На «воячках» береш те, що будеш їсти, на позиції є балон і можеш приготувати собі хоч борщ.

Зараз харчування нерегулярне. Коли складніше готувати, то не так вже й хочеться: терпиш або перебиваєшся тим, що є. Депресивні епізоди змушували забути про їжу: не хочеш їсти, то й не їси. Але загалом харчуватись можливо.

Продслужба всюди щось та й видає: крупи, макарони, овочі, фрукти, зелень. Часом горішки, насіння і всілякі смаколики. Вони реально можуть діставати зіроньки з неба. Усе залежить від того, наскільки добре працює служба й наскільки вона зацікавлена в урізноманітненні раціону.

Про кулінарні лайфхаки й ставлення до їжі

Чи готуєте ви самі, чи більше користуєтеся пайками? Можливо, маєте власні лайфхаки для адаптації раціону?

У ЗСУ не видають веган-пайків. Іноді бувають іноземні, де можна знайти вегетаріанську їжу, але це не те. Часом замовляю сухпай в «Кожній Тварині», але, як і звичайні пайки, він швидко набридає.

Також замовляла сублімовані страви, але вони або огидні, або швидко набридають навіть найсмачніші. Тож останнім часом я готую на позиціях, хоч завжди маю пайки про запас.

Лайфхаки (сміється, — прим. ред.)? Для мене рятівною є змога замовити їжу в кафе. Коли зовсім немає сил готувати, але треба підкріпитися, то дуже рятують рослинні опції чи відкритість кухарів та кухарок до експериментів. Це врятувало мене під час деяких депресивних епізодів.

Як ви забезпечуєте організм достатньою кількістю білка?

Я вже не підраховую макро- й мікроелементи. До служби мала чималий досвід підрахунку необхідних елементів під час приготування їжі, тому добре знаю, як і чого їсти достатньо. Щоправда, зараз не харчуюся так різноманітно. Їм, як звичайні люди, пʼю додатково вітамін В12 і вітамін D по сезону. З білком проблем немає — його легко отримати з різних продуктів. Він є у всьому: десь більше, десь менше. Особливо якщо поєднувати різні продукти, це перестає хвилювати.

Як радите харчуватися, коли є серйозне фізичне й психологічне навантаження?

Раджу їсти те, що приносить задоволення. Замовити собі улюблені батончики, веганський сир чи грибний паштет від «Вегетуса». Важливо підтримувати себе найсмачнішим з улюбленого навіть поза основними прийомами.

Фізичне навантаження у мене помірне — я ж пілотеса, а не штурмовикиня. Але якщо у когось воно більше чи організм швидше виснажується, то раджу їсти ситнішу їжу: бобові, цільнозернові, картоплю, соєві чи альтернативні мʼясним вироби. Можна брати з собою різні горіхи, насіння і сушені ягоди, вони перебивають голод і тримають на плаву. І пити воду!

Поділіться, будь ласка, рецептом простої страви, яку можна приготувати навіть у польових умовах.

Я готую на позиціях усе те ж, що й на відпочинку. Особливо люблю гречку. Вона займає мало місця, ситна і гарно комбінується з квасолею, засмаженою з цибулею. А якщо у вас немає балона чи посуду для приготування, то замовте сухпаї або сублімовані страви від «Кожної Тварини». Це простіше.

Про психологічну стійкість і переживання втрат

Війна — це завжди про біль втрати. Як ви знаходите сили переживати втрати подруг, посестер, друзів і побратимів? Що допомагає підтримувати себе?

Іноді не знаходжу. Кожна смерть змінює. Кажуть, я сувора, проте це лише плата за втрати найкращих. І я вважаю, що могили наших Героїв та Героїнь мають плекати в нас нетерпимість до ворожого. Тож так і справляюся: через боротьбу за своє і проти загарбницького. А ще терапія, антидепресанти й відпустки.

Про фізичну форму і ментальне здоров’я

А як щодо фізичної форми? Чи вдається знаходити час і сили для спорту чи якихось тренувань під час служби?

На службі займатися спортом можна — головне мати бажання й сили. У мене вони то зникають, то зʼявляються. Зараз я більше зосереджуюся на ментальному здоровʼї — це найважливіше. А та сила, що потрібна для роботи, в роботі й підтримується.