Лондонська рутина без стресу: як PR-директорка поєднує роботу, спорт і свідоме харчування

Про британську фудкультуру

Що найбільше здивувало у британській культурі їжі?

Мене здивувало, що британська кухня насправді дуже проста й нагадує українську: тут готують зрозумілі, домашні страви. Наприклад, sunday roast («недільне» запечене м’ясо з овочами та соусом gravy) — традиційна недільна страва, яку подають у пабах і вдома. Це може бути курка, індичка, телятина або яловичина, які подають із запеченими овочами та соусом.

До цього ще подають йоркширський пудинг — це не десерт, а така повітряна випічка з тіста, яку запікають разом із м’ясом. Це дуже смачно і дуже по-домашньому.

Також тут популярна страва beans on toast (квасоля/боби на тості), які часто додають до сніданку. Для британців це звично, хоча для мене це було відкриттям, і зізнаюся, досі не куштувала цю страву, бо не впевнена, що мені сподобається (сміється, — прим. ред.).

Існує кілька стереотипів щодо фудтрадицій британців. Чи правда, що вони постійно п’ють чай із молоком? І чи справді так люблять традиційний breakfast із яйцями, беконом і бобами?

Так, чай із молоком тут справді дуже люблять. Заварюють пакетик чаю, настоюють і додають молоко. Я теж пробувала такий чай: якщо звикнути, він доволі смачний, хоча сама я продовжую пити чай без молока.

Також є традиція afternoon tea (полуденного чаю): у готелях і ресторанах подають етажерки з finger sandwiches (маленькими сендвічами) та тістечками. Це своєрідна мінічайна церемонія.

Щодо традиційного англійського сніданку — це яйця, бекон, боби, гриби, тости. Він ситний і доволі важкий. Я не їм його часто, але мені здається, що це ідеальний сніданок для ранку після похмілля (сміється, — прим. ред.). Звісно, beans on toast, про які я згадувала, — досить популярна страва, яку британці справді люблять (але, як і я, решта світу теж не розуміє).

Ви працюєте в місцевій компанії. Загалом чи відрізняється культура обідів на роботі у Британії від української?

Так, культура обідів відрізняється. Ланч тут зазвичай починається раніше — вже о 12-й багато хто вирушає на обід. Ланчі справді швидкі, і якщо ти зайнятий, то можеш просто взяти їжу та пообідати за комп’ютером. Проте я намагаюся так не робити й використовувати свій обідній час для якісної перерви.

У Британії також є цікава річ, яку я не зустрічала раніше — це Meal Deal: у супермаркеті за невелику ціну можна купити основну страву, снек і напій разом. Наприклад, на вибір: пасту/сендвіч/салат, а також снек (зазвичай це маленька пачка чипсів або шоколадний батончик) і напій за 3,5-4 фунти. Британці дуже люблять так харчуватися, якщо купують ланч за межами офісу.

Про культові продукти та страви

Який локальний продукт у Британії став для вас справжнім відкриттям?

Якогось абсолютно нового продукту для себе я тут не відкрила — більшість продуктів знайомі. Але мене здивувало, наскільки британці люблять індійську кухню. Для них вона фактично стала другою національною. Тут дуже популярні індійські takeaways — замовлення їжі навинос або з доставкою. Це вже справжня традиція. Раніше я теж цим «грішила» (сміється, — прим. ред.).

Чи є у британців культ певних продуктів або страв, як у нас, наприклад, борщ чи вареники?

Так, є традиційні страви, які британці люблять. Наприклад, sunday roast (недільне запечене м’ясо). Fish and chips (риба з картоплею фрі) — не така популярна страва, як думають. Найчастіше її їдять на узбережжі, наприклад у Брайтоні. Також популярні пироги, зокрема пастуший пиріг (shepherd’s pie з ягнятиною і cottage pie з яловичиною). Обидва запікаються під шаром картопляного пюре і дуже ситні.

А ще у них дуже популярний десерт — скони, і навколо нього є кумедна традиційна суперечка. Частина британців вважає, що правильно їсти його так: розрізати навпіл, спочатку намастити clotted cream (густий жирний крем), а вже потім — варення. Інші ж переконані, що порядок має бути зворотний: спершу варення, а тоді крем. І ця дискусія триває вже багато років. Я, до речі, за перший варіант: крем настільки густий, що нагадує масло, тому, як на мене, логічніше спочатку намастити його, а зверху додати варення.

А чи є британська страва, яку ви вже навчилися готувати самі? Поділіться рецептом.

Насправді я ще не навчилася готувати жодної британської страви (сміється, — прим. ред.). Але я хотіла б навчитися робити йоркширський пудинг. Коли буду вдома в Україні, хочу приготувати запечене м’ясо для сім’ї і спекти ці пудинги самостійно.

Рецепт йоркширського пудингу

Інгредієнти (на ~6 пудингів):

• 140 г борошна
• 4 яйця
• 200 мл молока
• дрібка солі
• 2-3 ст. л. олії або жиру (традиційно беруть жир від запікання м’яса)

Як готувати:

1. Розігріти духовку до 220 °C.
2. У форму для мафінів або невеликі жаростійкі формочки налити трохи олії (приблизно по 1 ч. л. у кожну). Поставити форму в духовку на 5-10 хвилин, щоб олія стала дуже гарячою.
3. Замісити тісто: у мисці збити яйця, додати молоко, борошно та сіль. Перемішати до гладкого рідкого тіста (схоже на тісто для млинців).
4. Швидко дістати гарячу форму з духовки й одразу розлити тісто у формочки приблизно на половину висоти.
5. Поставити назад у духовку й випікати 20-25 хвилин, поки пудинги сильно піднімуться і стануть золотистими.

Важливо: під час випікання не відкривати духовку, інакше вони можуть опасти. І все — йоркширські пудинги готові.

Про зміни в стилі життя

Чи змінився ваш режим, спорт і харчування після переїзду до Лондона?

Насправді я обожнюю свою рутину, тому намагалася зберегти ті традиції, які мала ще в Україні. Прокидаюся приблизно в один і той самий час, і для мене обов’язковий сніданок — без нього просто не виходжу з дому (якщо не йду кудись снідати).

Щодо спорту, то спочатку я багато гуляла містом і відкривала для себе Лондон. Потім спробувала бігати, але зрозуміла, що біг — це не зовсім моє, як би не намагалася. Тому почала відвідувати зал. Я кілька разів переїжджала, тому змінювала й зали. Зараз відвідую студію, де є силові тренування, йога та реформер-пілатес. Мені подобається міксувати різні формати, тож намагаюся відвідувати студію 4-5 разів на тиждень.

Що стосується харчування, то вдома готую просту, зрозумілу їжу. Але коли їм поза домом, насолоджуюся міксом культур Лондона. Я відкрила для себе багато нових кухонь: індійську, китайську, в’єтнамську (мій улюблений сендвіч тепер — це bánh mì).

Тут можна знайти будь-які продукти й страви. Якщо сумую за українською їжею, то завжди можу купити знайомі інгредієнти, наприклад кисломолочний сир, і приготувати собі сирники. Загалом моє харчування стало набагато різноманітнішим, і я точно завдячую цьому Лондону.

Зараз ви працюєте з нутриціологинею. Що стало найбільшим відкриттям про харчування?

Найголовніший інсайт для мене — я завжди вважала себе «солодкоїжкою» і хотіла солодкого після кожного прийому їжі. Але нутріціологиня пояснила, що якщо зі шлунком усе добре, постійної потреби в солодкому не має бути.

Зараз я працюю над відновленням здоров’я шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Моя мета — зменшити бажання постійно їсти солодке. Я вже на фінальній стадії цього процесу, поступово повертаю різні продукти в раціон і сподіваюся, що з часом зможу їсти солодке не щодня, як раніше. Маю надію, що цей процес допоможе позбутися залежності від солодкого.

Чи є одна звичка, яка найбільше покращила ваше самопочуття?

Так, ця звичка — додавати більше овочів до тарілки. Зараз я часто запікаю овочі, бо це найпростіший спосіб. Мені подобається міксувати різноколірні овочі: броколі, моркву, цвітну капусту, червоноголову капусту, спаржу, батат, шпинат.

Нещодавно відкрила для себе простий рецепт: збиваю блендером два яйця та трохи шпинату, а потім підсмажую на сковороді. Виходить омлет або «шпинатний млинець». Можна додати начинку: я часто кладу домашній курячий паштет. Суперпросто, але мені дуже смакує!