«Моя залежність — борщ, холодець та інші домашні страви», — Алекс Якутов

Головна редакторка SHUBA Маша Сердюк поспілкувалася з Алексом Якутовим і дізналася, що зачепило його найбільше під час зйомок шоу «На ножах», а також вивідала кілька секретних фактів його біографії — наприклад, яка їжа асоціюється в нього з Маріуполем, або яку страви він міг би їсти до кінця свого життя на сніданок, обід і вечерю.

Читайте також: Меню від шефа — прості рецепти на сніданок, обід і вечерю від Алекса Якутова

Почнемо з шоу «На ножах». Чи є якась історія з нового сезону, яка зачепила вас найбільше?

Мене зачепили очі людей, які під час війни борються за те, що для них цінне. Заклади, чиї власники в перші дні російського вторгнення покинули все й почали допомагати ЗСУ, зараз на межі виживання. І ресторатори готові на будь-які зміни, аби не втратити справу свого життя. Бо вони жили цим закладом. До великої війни такого прагнення в ресторанному бізнесі я не відчував.

Що стосується якоїсь щемкої історії, то тут би мені хотілося виокремити історію Марії Пилипівни. Вона працює на кухні понад 50 років, і це неймовірно круто. Зараз Пилипівна — шеф-кухарка в Family Club, проводить на ногах по 10-11 годин. Таких кухарів у своєму житті зустрічав нечасто. І я дуже поважаю її, оскільки розумію, наскільки це важка праця — особливо в такому поважному віці.

Що взагалі найважче в роботі кухаря, на вашу думку?

Найважче — це щоденна кропітка праця. Ти йдеш на роботу близько 10 ранку (або навіть раніше!) і повертаєшся о 12 ночі. І так може бути 5-6 днів на тиждень. Просто світу білого не бачиш! Думаєш лише про кухню, продукти, роботу команди. Присвячуєш цьому усе життя. І для цього потрібно дуже багато здоров’я та бажання. Тому з професією кухаря дуже просто: це або твоє, або ж ні.

Як ви взагалі вирішили стати кухарем? Знаю, це банальне питання, але мене тут більше цікавить певний поворотний момент у житті, що вплинув на ваш вибір професії.

Ще юнаком я постійно шукав себе в різних сферах. І зрозумів, що саме приготування їжі приносить мені особливе задоволення. Для мене це не просто робота, а все життя! Коли прокидаюся й думаю, що б такого приготувати, аби сподобалося мені і людям, я кайфую. Неможливо передати словами, наскільки я люблю свою роботу.

Я почав готувати з 6-ти років, коли вперше сам зловив і посмажив бичків. Відтоді по-справжньому горів кулінарією!

Але в Україні тоді не було класних навчальних закладів, де я б міг опанувати професію. І тоді в 16 років вступив до морехідного училища. Після першого курсу я проходив практику на кораблі. Однак мене не сильно цікавили рубка, штурвал, якісь ще елементи судна чи взагалі щось, що стосувалося морської справи. Тому я постійно ходив допомагати на кухню: якось сам спіймав рибу, потім приготував пиріг. І це мене надихнуло. Тоді ж усвідомив, що мені не потрібна морехідка, і пішов працювати кухарем.

Ви з Маріуполя. Не буду просити вас рефлексувати на тему війни, але хочу попросити назвати кілька страв, які асоціюються у вас із рідним містом.

Найпершим назву однозначно мамин борщ. Думаю, тут не треба жодних пояснень, чому саме борщ і саме мамин, і так все зрозуміло (усміхається). Друга страва — будь-яка смажена риба. Свого першого бичка, як я вже казав, я посмажив ще у 6 років, і це було просто нереально смачно. І третє — маріупольські чебуреки. Їх усі в місті називають «чір-чір». А ще нереально смачними були квашені кавуни. Я завжди їв їх разом з м’ясом чи ковбасами — неймовірне гастрономічне поєднання!

Взагалі маріупольські страви для мене — це завжди про теплі спогади з дитинства.

Як-от, наприклад, ще одна знакова страва для мене — бабусина ікра з баклажанів із назвою «7:40». Чому сім-сорок? Бо вона готувала її з семи інгредієнтів і тушкувала протягом 40 хвилин. А ще бабуся обов’язково додавала в ікру чилі, і ця ікра стала першою гострою стравою, яку я скуштував у своєму житті.

Приготуйте: Маріупольський борщ з бичками від Алекса Якутова

Ви снідаєте?

Обов’язково! Вважаю, що сніданок — основний прийом їжі. Але я снідаю пізно, приблизно о десятій чи одинадцятій ранку.

Опишіть свій стандартний сніданок.

Після пробудження обов’язково випиваю воду з додаванням льону, бо це корисно для шлунка. А потім вже готую сніданок. Обираю страву за настроєм: це може бути як щось солодке, так і солоне.

Як ви ставитеся до смаженої картоплі на сніданок? Це дуже важка їжа для ранку чи «цілком норм»?

Ні, смаженою картоплею я не снідаю. Хіба що дуже рідко — приміром, вранці після Нового року з келихом ігристого (усміхається). Краще замість смаженої картоплі зварити якусь крупу — рис або гречку. І додати м’ясо або ж яйця та овочі. Так вийде збалансований сніданок. А ще охоче можу поснідати ролами.

Смачні сніданки від Алекса Якутова:

• фірмові ліниві вареники;
• рисова каша з абрикосовим варенням;
• швидка піца-яєчня.
  

Як ставитеся до домашньої їжі — борщ, котлетки, шуба, олів’є?

Моя залежність — борщ, холодець та інші домашні страви. Адже це їжа дитинства. І коли я готую, то не виходить трошки, щоб вистачило лише на мене і дружину. Тому часто пригощаю сусідів (усміхається).

Якби вам сказали, що можна обрати лише одну страву чи продукт, який треба їсти все життя на сніданок, обід і вечерю, що б це було?

Це стовідсотково був би борщ. Поясню, чому. Неможливо завжди їсти лише м’ясо, бо це не корисно для організму. Та сама ж історія і з салатами. А в борщі вже є прекрасне поєднання і овочів, і м’яса. Ще можна додати сметанки, зелені — взагалі смакота. А скільки є різновидів борщу! Зелений, червоний, білий… Я б завжди снідав, обідав і вечеряв лише ним. І було б не життя, а цілковите щастя!

Раніше ми ділилися вами ідеями смачних і небанальних перекусок для дітей у школу за рецептами Алекса Якутова.