«Я постійно вигадую нові страви». Блогерка Дарина Ярош про свою непереносимість глютену

Як дізналася про непереносимість глютену

У мене був доволі тривалий і сумний період у житті, коли я страждала від розладу харчової поведінки (РХП). Тоді я вважала їжу ворогом, а в результаті нанесла собі та своєму шлунку величезної шкоди. Після того як я нарешті почала відновлювати адекватні стосунки з їжею, я зрозуміла, що деякі продукти більше взагалі не можу сприймати.

Я здала аналізи на харчові реакції та отримала підтвердження непереносимості глютену, лактози, а також інших продуктів, проте головним фактором став глютен.

Як це — перебудовувати харчування

Цей процес відбувається досить важко, бо все було незрозумілим. Виявилося, що глютен або сліди глютену є скрізь. Повністю уникати його — доволі складна задача. А знайти заміну деяким продуктам взагалі неможливо.

Головне для мого раціону — це уникати подразників. У мене непереносимість проявляється агресивно, я відчуваю себе максимально погано після взаємодії з глютеном.

Це схоже одночасно на отруєння та похмілля: тебе наче лихоманить, дуже неприємний стан.

У мене є певні «безпечні» страви, які я готую на постійній основі. Також намагаюся продумувати, що буду їсти, наперед і завчасно закуповувати інгредієнти. Доводиться постійно читати етикетки, постійно перевіряти, чи не сховався десь глютен.

У безглютеновому харчуванні мені все не подобається (усміхається). Це обмеження, і це незручно.

Будь-які харчові обмеження не зʼявляються від хороших інтенцій — завжди хочеться мати можливість вибирати чи просто не думати про їжу так часто. Дуже не подобаються ціни на безглютенові продукти: зазвичай, вони вдвічі/утричі дорожчі, ніж стандартні.

Не подобається ставлення суспільства до людей із різними непереносимостями: так, це не таке часте явище, але це важливо сприймати серйозно, бо інакше можна завдати комусь шкоди. Також не подобається відмовлятися від багатьох ініціатив, повʼязаних із їжею, бо ти просто не зможеш розслабитися.

Іноді ти просто хочеш піти й зʼїсти булку, а не можеш.

Чи важко шукати безглютенові продукти

Так, це постійна проблема. Дуже обмежена кількість таких продуктів у магазинах. У «Сільпо» — найбільший вибір, але хотілося б більше опцій. У закладах харчування це просто справжня епопея — знайти щось безглютенове.

Якщо вдається відкопати 1-2 опції — це вже перемога, але скоріше за все це буде сумний салат, якась овочева закуска чи гола риба. Про випічку взагалі мовчу. В Україні повністю безглютенові продукти виробляють тільки приватні підприємства.

Як шукати безглютенову їжу на вечірках чи зустрічах

Від більшості подій, повʼязаних із їжею, я маю відмовлятися, бо розумію, що мені просто там буде некомфортно, й іншим людям також. Якщо це більш віддалене від їжі дійство, то я або їм удома перед подією, або беру їжу з собою, щоби мати хоча б якийсь перекус.

Ніколи не маю надії, що щось відповідатиме моїм обмеженням, тому сама про себе дбаю. Або уточнюю/попереджаю про свої алергії, якщо є така можливість, чи пропоную заклади, у яких є різні опції для всіх.

Іноді доводиться нехтувати здоровʼям, дати собі можливість насолодитися звичайною їжею (якщо це день народження, наприклад). На цей випадок у мене є пігулки, що допомагають перетравлювати глютен, але вони не працюють на 100%, і багато симптомів лишаються.

Харчова свобода — це вже велике щастя. Навіть мати в думках знання, що ось це ти зʼїсти не можеш, ось цього треба уникати — дуже втомлює. І якщо подивитися на більшість альтернатив, то вони не кращі за звичайні продукти, частіше навіть гірші за складом.

Я все ж таких хочу їсти те, що буде давати моєму організму потрібні компоненти, а не абищо. Тому, якщо чесно, не помітила для себе бенефітів у безглютеновому харчуванні.

Поради для тих, хто має непереносимість глютену

Перш за все — не вішати носа! Концентруватися на тому, що ти можеш їсти, і їсти те, що ти любиш. Це робить тебе більш креативним: я постійно вигадую нові страви, і це доволі творчий процес.

Також варто памʼятати, що світ постійно розвивається і знаходить нові шляхи, щоб розв’язувати такі проблеми, чи розробляє більше альтернатив для людей із непереносимістю.

Завжди є надія, що твій організм схаменеться і почне виробляти потрібні ферменти, — таке справді може бути!

Я б порадила скласти собі список безпечних страв, продуктів, брендів і мати це все під рукою про всяк випадок. Можна знайти людей, що мають ті самі обмеження й розповідають корисну інформацію чи діляться рецептами — це допомагає відчути себе почутим/побаченим.

Не бійся говорити про це, питати склад продуктів чи страв, бо це важливо для тебе. Ніхто, крім тебе, про тебе не подбає.