Чи правда, що організм сам вибирає ту їжу, яка нам необхідна
Здавна існує ідея, що ми коригуємо свій раціон підсвідомо. Мовляв, організм сам тягнеться до певних продуктів, щоб поповнювати запас необхідних поживних речовин. Нове дослідження перевірило, чи справді це так.
Професор Брістольського університету Джефф Брунстром провів кілька досліджень, вивчаючи концепцію харчового інтелекту. Це ідея, що люди підсвідомо вибирають їжу на основі того, яку користь вона їм принесе.
Хоча дослідження перебуває на початковому етапі, у майбутньому воно може допомогти людям покращити свій раціон і здоров’я.
Суперечлива концепція
Джефф завжди нехтував ідеєю інтуїтивного харчування. Тому, коли на конференції канадський журналіст і письменник Марк Шатцкер розповів про свою віру в цю концепцію, його це не переконало.
Я зустрів Марка, коли він розповідав про те, як різні дикі та одомашнені види тварин демонструють дивовижну здатність реагувати на дефіцит поживних мікроелементів, відповідно змінюючи свій раціон.
Джефф Брунстром
Марк думав, що те саме стосується і людей, але знав, що він у меншості: «Отже, я був на щорічній зустрічі Товариства з вивчення харчової поведінки, у залі, наповненому дуже досвідченими вченими, які схильні вважати, що „харчова мудрість“ застаріла. Після розмови до мене підійшов доброзичливий чоловік з англійським акцентом і сказав: „Чудова тема. Я думаю, ви, ймовірно, помиляєтеся. Хочете перевірити?“»
Джефф почав дослідження, не очікуючи щось знайти. «Я думав, що це дуже сумнівно, тому ми продовжили обговорювати цю ідею і незабаром написали статтю про мікроелементи». Результати дослідження його здивували.
Як перевірити «харчову мудрість»
Дослідження, проведене в 1930-х роках докторкою Кларою Девіс, певною мірою підтвердило погляд Марка. У ньому новонародженим немовлятам, які не мали доступу до здорової їжі вдома, було надано свободу вибору з-понад 30 продуктів у лабораторних умовах протягом тривалого періоду часу. Клара виявила, що діти інстинктивно обрали їжу з високим вмістом поживних речовин.
Однак з часом це дослідження стало предметом гарячих суперечок. «Не зовсім зрозуміло, що там відбувалося», — каже Джефф. «Можливо, діти просто отримали величезну кількість справді здорової їжі, і цього було достатньо».
Проведення подібного дослідження зараз було б неможливим. «Було б аморально навмисно змушувати людей до дефіциту певного типу мікроелементів, щоб побачити, чи зможуть вони виправити це за допомогою вибору їжі», — каже Джефф.
Натомість Джефф і Марк використали гіпотетичний вибір. «Ми показували людям фотографії фруктів і овочів у різних комбінаціях, а потім просили людей вибрати комбінацію».
Кожна комбінація склала певний ряд мікроелементів, і одні пари були більш насичені, ніж інші. Але звичайна людина не знає, яка комбінація краща. Чи вибрали учасники дослідження пари, які містили найбільше мікроелементів? «На мій подив, перше дослідження, яке ми провели, показало саме це», — зазначив Джефф.
Джефф і Марк виявили, що знову існує зв’язок між бажаним поєднанням їжі та її харчовою цінністю. Чи звичайні комбінації забезпечать баланс мікроелементів краще, ніж випадкове поєднання? «Так», — каже Джефф. «Ця стаття продемонструвала, що ми, люди, маємо здатність бажати поживної їжі».
Отже, чи може наш повсякденний апетит відображати, яких вітамінів та мінералів нам не вистачає? Чи хочеться вам печінки, шпинату чи гарбузового насіння, коли потрібно залізо? Вчені досі не можуть дійти згоди, але з часом ми отримаємо відповідь.
«Нам потрібно вивчити причинно-наслідкові зв’язки між поживними мікроелементами, я підозрюю, що ми можемо це зробити за певних умов», — каже Джефф.
Так само залишається ще одне велике питання: якщо у нас є харчовий інтелект, чому люди мають дефіцит потрібних речовин?
У статті і Марк, і Джефф пояснюють, що відповіді на подібні запитання потребують подальших досліджень. «Як ми можемо поєднати мудрість у харчуванні з довгою історією дефіциту вітамінів у людства, і чи можна це пояснити лише відсутністю доступу до певних продуктів та/або поганим ставленням щодо харчування?». Сподіваємося, згодом з’являться додаткові дослідження на цю тему.
Харчовий інтелект і розміри порцій
«Одні з давніх дебатів у нашій галузі були навколо того, чи реагують люди на калорії в їжі, — каже Джефф. Велике питання полягає в тому, чи можемо ми відчути, яка щільність енергії в страві, а потім відповідно регулювати об’єм споживаної їжі. Отже, якби щось було калорійним, ми б з’їли меншу порцію, ніж щось із меншою кількістю калорій».
«Як всеїдні тварини та колишні мисливці-збирачі, здається дивним, що ми не розуміємо, як це працює», — каже Джефф. Ми вразливі до того, що споживаємо більше калорій, ніж нам потрібно, у світі, повному висококалорійної обробленої їжі.
«Отже, виходячи з цього, нам потрібно змінити їжу, яку ми їмо. Це має багато наслідків — у першу чергу, ожиріння».
Але під час дослідження Джеффа та співавтора Анніки Флінн вони виявили протилежне; люди — здавалося б, підсвідомо — регулювали розмір своїх порцій залежно від калорійності в них.
«Роками ми вважали, що люди бездумно переїдають енергетично багату їжу. Примітно, що це дослідження вказує на певний рівень інтелекту щодо харчування, за допомогою якого людям вдається регулювати кількість споживаних ними продуктів з високою щільністю енергії», — пояснює Анніка.
Для дослідження вони використовували вже існуючі дані. У контрольованих умовах протягом чотирьох тижнів 20 людей вибирали з набору повсякденних страв різної калорійності. Ніхто з людей не намагався схуднути. Люди обирали менші порції їжі з більшою калорійністю.
Потім Анніка та Джефф дослідили додаткові дані з NDNS: люди їли меншу кількість висококалорійної їжі.
«Коли ми говоримо про раціональне харчування, ми не кажемо, що хтось щойно прочитав підручник з харчування, це несвідоме оцінювання вмісту енергії» — зазначають дослідники.
Що може означати харчовий інтелект для нашого здоров’я?
«Це говорить нам про те, що ми, схоже, не пасивно споживаємо висококалорійні продукти, тому причина, чому вони пов’язані з ожирінням, є більш тонкою, ніж вважалося раніше», — пояснює Джефф.
Раніше вважалося, що ми їмо об’ємно, і це, у свою чергу, було пов’язано з ожирінням. «Якщо я з’їв 300 грамів їжі з 1 калорією на грам, а потім з’їв 300 грамів з 2 калоріями на грам, то, незважаючи на ту саму кількість їжі за об’ємом, це вдвічі більше калорій. Ось чому ідея пасивного споживання набрала обертів. Наше дослідження показало, що нам потрібно потенційно це приборкати».
Джефф каже, що потрібні додаткові дослідження, і в даний час вони не можуть виключити, чи впливають на харчовий інтелект наші знання про калорійну та поживну їжу. Майбутні дослідження також мають з’ясувати, чому ми маємо кризу ожиріння, якщо у нас є вроджений харчовий інтелект, який бачить, що ми вибираємо насичену поживними речовинами їжу замість порожніх калорій і споживаємо менші порції високоенергетичної їжі.
Марк Шацкер пропонує одну потенційну відповідь: «Дослідження ставить важливі питання, особливо в сучасному харчовому середовищі. Наприклад, чи наша культурна пристрасть до модних дієт, які обмежують або забороняють споживання певних видів їжі, не порушує цей дієтичний „інтелект“ незрозумілим нам способом?»
Марк продовжує: «Дослідження показали, що тварини використовують смак як орієнтир для визначення необхідних їм вітамінів і мінералів. Якщо смак відіграє подібну роль для людей, то, можливо, ми наповнюємо нездорову їжу, таку як картопляні чіпси та газовані напої, фальшивим „блиском“ поживності, додаючи до них ароматизатори. Іншими словами, харчова промисловість, можливо, повертає наш харчовий інтелект проти нас, змушуючи їсти їжу, якої зазвичай уникаємо, і таким чином сприяє епідемії ожиріння».
Проте є ще багато запитань, на які потрібно знайти відповіді. Джефф завершує: «Ми знаємо, що деякі люди більш сприйнятливі до поганого харчування та ожиріння, ніж інші… тож яку роль відіграє харчовий інтелект і чи можемо ми зрозуміти, як ці взаємодії схиляють нас до надмірного чи недостатнього споживання на цій основі? Це також захоплююча область для вивчення»,