Головна
Енциклопедія
Страви
Чиберек і янтик — кримськотатарський фастфуд

Чиберек і янтик — кримськотатарський фастфуд

Страви, що належать до нематеріальної культурної спадщини України

Українська кухня, як уже багато хто пересвідчився, — це не лише кількасот видів борщу трьох «кольорів», розмаїття дерунів разом із їхніми дивовижними назвами, десятки начинок для вареників, пиріжків та пирогів. Це ще й страви різних народів України, як-от болгарська міліна, караїмський ет аяклак, угорський леквар — і, звісно ж, неповторні кримськотатарські наїдки. Найвідоміші з них — чиберек та янтик — стали елементами нематеріальної культурної спадщини України.

Чиберек, а не чебурек

Саме так вимовляють назву цієї страви самі кримські татари. Варіант «чебурек» накинули нам росіяни, знецінюючи унікальність кримськотатарської кухні та називаючи її «східною». Внаслідок цього мало хто натепер знає, звідки той «чебурек» (який насправді çiberek, тобто чиберек) узагалі взявся.

Кримськотатарську культуру намагалися знищити, як нищили сам їхній народ — фізичним винищенням (депортація в малопридатні до життя регіони СРСР), привласненням їхньої спадщини та стиранням з пам’яті.

Радянські окупанти переконували, що: 1) кримських татар не існує, їх депортовано на загибель як «нацистських колаборантів»; 2) кримськотатарської культури не існує, є абстрактна «східна», хтозна-чия; 3) захистити права кримських татар нема кому, а отже, і з їхніми реаліями можна поводитись як заманеться, зокрема перейменовувати: Балта-Чокрак на Альошино, Яни-Сарабуз на Укромноє, а чиберек на чебурек.

Але ми маємо триматися правильної назви, прийнятої в кримськотатарського народу, оскільки це й наш народ. Як Kyiv not Kiev, так і чиберек, а не чебурек. Або, як казала знайома кримка: «Чебуреки на вокзалі й без ліцензії, а в нас — чибереки!»

Читайте також

Як готують чиберек

Чиберек — це смажений «пиріжок» з тонкого прісного тіста з м’ясною (і не тільки) начинкою. Сама назва походить від слів çiğ «сирий» та börek «пиріжок». Кримські татари, які сповідують іслам, мають певні обмеження щодо м’яса, яке додають у начинку: всередині чиберека може бути баранина, телятина чи яловичина, а свинина — ні. Начинку доповнюють цибулею, додають у неї чорний перець і сіль.

Тісто на чибереки замішують із пшеничного борошна, солі та води, розкачують до товщини 2 мм. Відтак із тіста вирізають кола, кладуть на одну половину начинку — перемелений із цибулею фарш. Заліплюють, щоб кожен виріб нагадував формою півмісяць. Смажать у фритюрі — у добре розігрітій олії на пательні або в казані.

Смакують чибереки з айраном або кислим молоком. Важливо під час їди тримати чиберек вертикально, щоб не забризкати одяг жиром і м’ясним соком.

Читайте також

Чиберек в українській масовій культурі

Уперше в медіа незалежної України чибереки — хоча їх позначають усе ще зросійщеним терміном «чебуреки» — зафіксовано на сторінках газети «Кримська світлиця», де страва названа «татарськими чебуреками». А у 2000 р. чибереки з’являються в романі Олеся Ульяненка «Дофін сатани» як частина стереотипної картини відпочинку на морі.

Світлана Талан у романі «Оголений нерв» (2015 р.) змальовує дівчину «з формами» Іванну, яка має домашнє прізвисько Чебурек. У серіалі «Новенька» (2019 р.) головний герой полюбляє чибереки, в момент найбільшої життєвої кризи шукає на нічній вулиці кіоск, де б їх можна було купити.

Читайте також

Янтик — для тих, хто не любить олію

Якщо ви з певних причин не можете або не хочете смажити в олії, приготуйте янтик.

На відміну від чиберека, янтик готують на парі або на сухій сковороді та змащують маслом. Начинка для янтика може бути не лише м’ясною: використовують бринзу, сир, шпинат, гриби, томати та мікси з різних інгредієнтів.

Докладніше про різницю між чибереком та янтиком можна прочитати в наших матеріалах.