«Як упіймати сніданок» — історія української кухні для дітей

Те, чого вам не розкажуть у школі

Якщо погортати книжку Оксани Снігур «Як упіймати сніданок», може здатися, що авторка справді подорожувала в часі. І що вона застала цілу епоху, коли ще ні морква, ні огірки, ні тим більше яловичі стейки не були відомі українській кухні.

Уявіть собі первісних людей, що гріються біля вогнища. Що вони їли, доки навчилися вирощувати та зберігати городину, з якої ми зараз варимо супи? Те, про що б ми зараз сказали «бур’ян».

Молоде коріння лопуха (…) можна гризти сирим. Не дуже молоде розварювали.

Оксана Снігур

Ці люди навчилися готувати пра-пра-суп ще тоді, коли не існувало посуду. «Казанок» вони виготовляли зі шкір тварин, а юшку «кип’ятили», кидаючи в неї розжарене каміння.

Відкривши для себе меню й кулінарні звички первісних людей, ми з цікавістю переносимося в часи розселення слов’ян, а потім і заснування Київської Русі. Ось тут на читача чекає справді багато відкриттів. Хто б міг подумати, що в часи Володимира Великого не було більшої частини овочів, фруктів та інших інгредієнтів, на яких «стоїть» класична українська кухня!

Читайте: Кулінарна спадщина: 50 рецептів борщу з усієї України

Наприклад, морква й капуста примандрує до нас з-за моря, а огірки наші предки «розпробують» лише в дуже пізньому Середньовіччі. Але справжня кулінарна революція розпочнеться в добу великих географічних відкриттів. Але й тоді до сучасного борщу буде ще дуже далеко.

Яким був той борщ понад 500 років тому? Це була юшка з квасом із листя, стебел і квітів-парасольок борщівника (але то не той борщівник Сосновського, який залишає жахливі опіки! Хоч і дуже схожий).

Оксана Снігур

Це цікаво: «Шляхетна кухня Галичини» — книжка про високу кухню України, яка розвінчує радянські міфи

Рецепти та трохи автентичної лайки

Переповідаючи дітям історію їжі та харчових звичок, Оксана Снігур спирається на наукові дослідження. Але при цьому вона робить розповідь такою жвавою, яскравою і динамічною, що «Як упіймати сніданок» читається на одному подиху як захоплива пригодницька книжка. Свої історії авторка доповнює цікавими рецептами.

Вас навчать готувати буряковий квас у прадавній спосіб, «енергетичний батончик» із салом (для спортсменів!), легендарну шпундру та справжній козацький куліш.

Книжка легко створює образи різних епох у голові читачів, які тільки-но почали вивчати історію. Та й дорослих може здивувати. Гадаєте, що вже знаєте весь лексикон «автентичної української» лайки? А як вам «обзивалки» від письменника й богослова 16 століття Івана Вишенського на адресу супротивника?

Ти кровоїд, м’ясоїд, волоїд, худобоїд, звіроїд, свиноїд, куроїд, гускоїд, птахоїд, ситоїд, ласоїд, маслоїд, пирогоїд; …ще ти перцьолюбець, шафранолюбець, імбиролюбець, гвоздиколюбець, тминолюбець, цукролюбець та іншої бридні гірко- і солодколюбець.

Іван Вишенський

А ще зі сторінок цієї книжки потрапите в кулінарні подорожі до країн, де їдять мурашині яйця, акул, підбродженого оселедця та навіть уїтлакоче — грибок-паразит, що виріс на кукурудзі. І хай би яким цікавим був смак чужої кухні, а своя… вона просто своя, тому й наймиліша!

Їжа — річ магічна

Чимало в цій книжці — про світогляд наших предків. Наприклад, про те, що харчові звички серйозно залежали від вірувань і релігії. Уявіть лишень, давні українці-християни постували 200 днів на рік!

Перед Великоднем є дні, коли не можна їсти нічого гарячого або ж дозволено лише пити воду. Крім того, що таке утримання добре гартувало, воно давало можливість розтягнути запаси.

Оксана Снігур

Піст чи не піст, а хліб випікали та споживали регулярно, і про це є ціла глава! Історія про хліб дає зрозуміти, якою складною справою було випікання головної страви українців у часи наших предків. Настільки складною, що коли хліб довго не виходив, господині починали підозрювати нечисту силу.

Марновірні люди після кількох невдач починали думати, що їхню діжу зурочили. Її обтирали цибулею, салом, сіллю. У кожному селі були свої рецепти проти «вроків». Добре, що нам не доводиться натирати салом духовку!

Оксана Снігур

Це цікаво: Без дріжджів, духовки й термометра — як раніше пекли хліб

З книжки можна дізнатися, як у давнину лікували різні хвороби. Можливо, ці нетрадиційні методи вас розвеселять, а може, ви поспівчуваєте, адже дехто вдається до такого лікування й нині.

Знаю людину, якій радили настояти редьку в молоці від болю в шлунку. Каже, смак був такий, що від переляку перестав боліти шлунок, голова і все решта. А це теж дуже давній рецепт.

Оксана Снігур

Це корисно: Продукт, який треба їсти з медом для здоров’я кишечника

Про найважливіше

«Як упіймати сніданок» не лише розповідає, «як було», а й натякає: наші предки були неймовірно крутими. Завдяки їм ми зараз можемо споживати все те, що є на наших столах.

Сучасні овочі й злаки краще родять, стійкіші до хвороб, а плоди більші. У спеціальних магазинах є десятки видів добрив, засобів і проти шкідників, і проти бур’янів, і проти хвороб.

Оксана Снігур

У книжці можна прочитати й про те, як українці мусили виживати під час штучно організованого радянською владою голоду — Голодомору.

Родини залишалися зовсім без їжі. Нам зараз складно уявити, що у коморі геть порожньо — ні картоплинки, ні дрібочки борошна. Навіть на полях забороняли чіпати те, що залишилося після збирання врожаю: мерзлий бурячок чи самотній колосок.

Оксана Снігур

Ця книжка — про те, які ми, українці, життєлюбні, стійкі, нескорені та винахідливі. І саме тому ми вижили та можемо зараз читати ці історії українською мовою.

Це цікаво: «Кулінарна спадщина»: з'явилася велика колекція автентичних рецептів України

Кому варто читати цю книжку

Ми вважаємо, що діти полюблять ці історії, бо вони звучать як природні, позитивні, дружні діалоги. Без менторського тону, з любов’ю та самоіронією авторка ненадовго переносить читачів і читачок у минуле.

Боюся, якби мене доля закинула в ті часи, моя родина не дуже пишалася б моїм хлібом. Вихованіші діти казали б, що не дуже смачно. А невихованіші — що дуже несмачно.

Оксана Снігур

Книжка «Як упіймати сніданок» містить стільки пізнавальної інформації, що лише за однією главою можна проводити вікторину. Спробуйте вгадати, про що йдеться в книжці:

• Помаленьку наші господині так приручили ту картоплю, що мало хто повірить, що дерунам усього … років.
• У Франції картоплю вирощували заради … .
• … , які вважаються такими «українськими», з’явилися в нас десь у той самий час, що й картопля.

Книжка орієнтована не лише на дітей, а й на їхніх батьків, бабусь-дідусів, вихователів та вчителів. Особливо ж вона сподобається тим дорослим, хто:

• давно вже не вірить сумнівного походження історіям з інтернету про викопний борщ із пампушками;
• хоче легко, доступно і правдиво розповідати малечі про те, як харчувались наші предки;
• шукає патріотичну, веселу, ще й гарно ілюстровану книжку.

А тому висновок однозначний: звісно, читати!