Життя в горах без ідеалізації: Анна Романюк про побут, переваги та виклики

Про придбання хатинки в горах

Не можна сказати, що це була наша давня мрія чи ретельно сплановане рішення. Усе сталося доволі спонтанно. Ми з чоловіком планували подорожувати світом, але між переїздами приїхали до батьків. Потім почалася повномасштабна війна, і ми залишилися в Україні.

Певний час ми жили у Львові, але згодом зрозуміли, що нам тісно у квартирі. Хотілося більше простору, тому ми почали замислюватися про власний будинок. Чому саме хатинка в горах? Ми не хотіли одразу інвестувати в будівництво повноцінного будинку, бо не знали, чи підійде нам такий формат життя. Хоча ми обоє родом із села, все одно не були впевнені, що захочемо жити так постійно.

Шукати вирішили саме в горах, адже якщо такий спосіб життя нам не підійшов би, продати таку нерухомість було б простіше. Це туристичний регіон з активним ринком нерухомості, тож нам здавалося, що це хороший варіант, щоб спробувати пожити за містом. До того ж нам дуже подобалися місцева природа й архітектура.

Ми просто переглянули кілька оголошень на OLX. Насправді ця хата сподобалася нам найбільше. Це був перший будинок, який ми подивилися, і зрештою саме його ми й придбали.

Про естетику

Для мене важливо оточувати себе красивими речами. Не думаю, що маю якийсь особливий підхід. Просто довіряю власному смаку. Мені навіть складно описати, як саме це працює.

Якщо говорити про інтер’єр будинку, то спочатку я просто шукала на Pinterest картинки, які мені подобалися, зберігала їх і намагалася знайти спільний патерн, зрозуміти, який стиль мені найближчий. Від цього вже й відштовхувалася.

Наприклад, я зрозуміла, що мені подобається поєднання червоного та блакитного кольорів, тому використала їх в інтер’єрі. Або помічала окремі деталі й намагалася зрозуміти, чому вони мені подобаються. Скажімо, балки на стелі чи певний тип плитки.

Потім я адаптувала ці ідеї до наших можливостей, матеріалів і бюджету.

Про побут

Наш побут доволі різноманітний. У нас із Петром він відрізняється.

Я, наприклад, люблю працювати в саду й на городі: висаджувати квіти, доглядати за рослинами. Люблю ходити до лісу, збирати трави для чаю, гриби й польові квіти.

Ще одне моє захоплення — творчість, особливо різні види хендмейду: в’язання, вишивка, іноді малювання чи шиття.

Ну і, звісно, ніхто не скасовував щоденних побутових справ — готування, прання та інших домашніх клопотів.

Петро ж більше займається машиною та роботами по господарству: може порубати дрова, щось полагодити чи зробити невеликий ремонт. 

Якщо говорити про звички, яких ми навчилися від місцевих, то, мабуть, головна — не виконувати шумних робіт у неділю. Тут багато людей дотримуються цієї традиції, тому в цей день ми намагаємося уникати гучного косіння трави, роботи з інструментами чи будь-якого іншого шуму.

Оскільки для багатьох місцевих неділя — день відпочинку й молитви, а працювати в цей день вважається гріхом, ми теж підлаштувалися під цей ритм життя.

Про життя у горах

Не можу сказати, що реальність сильно відрізнялася від наших очікувань. Загалом усе виявилося приблизно таким, як ми й уявляли.

Єдине, на що сьогодні я звернула б значно більше уваги при виборі ділянки, — це відстань до дороги. Мені здається, люди часто романтизують життя високо в горах, подалі від цивілізації. Це справді звучить дуже привабливо, але на практиці така віддаленість створює чимало труднощів.

У нашому випадку це не настільки критично, адже ми живемо не дуже далеко від дороги. Для цього регіону наше розташування навіть можна назвати доволі зручним. Але у нас є друзі, яким потрібно понад пів години лише для того, щоб дістатися до дороги.

У повсякденному житті це створює чимало незручностей. Тому мені здається, що ті, хто живе в місті, іноді недооцінюють, скільки побутових викликів може мати така віддаленість.

Про город

Зазвичай я вирощую різні кущі та зелень. У нас є малина, лохина, суниця та полуниця. Також постійно вирощую зелень і пряні трави: м’яту, петрушку, кріп, салат, руколу та щавель.

Люблю базилік, але з ним у мене особливі стосунки. Виростити його із насіння, поки що не вдається, тому користуюся невеликим лайфхаком: купую базилік у горщику в супермаркеті й одразу пересаджую у ґрунт. Оскільки рослина вже підросла, вона добре приживається й швидко розростається.

Ще вирощую кабачки. Мабуть, це один із найневибагливіших овочів. Вони не потребують складного догляду й добре плодоносять.

Пробувала також вирощувати помідори, але цей досвід мені сподобався менше. Вони часто потерпають від фітофторозу, якщо рослини не обробляти. Помідори чері ще дають непоганий результат, а ось із великоплідними сортами поки що не склалося. Тому поки що я відійшла від цієї ідеї, хоча, можливо, ще повернуся до чері.

А ще одного разу ми виростили декоративні гарбузи. Щоправда, сталося це зовсім випадково: я була впевнена, що саджу звичайні гарбузи, а виявилося, що вони декоративні.

Про раціон

Не можу сказати, що після переїзду до села наш раціон кардинально змінився. Хіба що ми не замовляємо доставку і рідко ходимо в ресторани, тому майже все готуємо самостійно.

У нас багато заготовок і заморожених продуктів. Часто закуповуємо продукти наперед великими партіями та зберігаємо їх у підвалі.

Тут не вийде за кілька хвилин збігати до магазину, тому доводиться планувати покупки трохи ретельніше.

Найситніший прийом їжі для нас — сніданок. Зазвичай це каша, яйця й салат. Формати можуть змінюватися: різні види каш, яєчня або варені яйця, різні салати. Але загалом сніданок у нас майже завжди складається з тих самих продуктів.

Обід зазвичай простий і швидкий, адже ми працюємо й не завжди маємо багато часу на готування. Це може бути суп, який потрібно лише розігріти, або страва, приготовлена заздалегідь. Або швидко готуємо салат.

Вечеря в нас зазвичай легка. Це може бути бутерброд або те, що залишилося з попередніх прийомів їжі. Наприклад, Петро може зробити собі бутерброд із маслом і ковбасою, а я — доїсти салат.

Саме тому головним прийомом їжі для нас залишається сніданок.

Про улюблені страви

Назву дві. Перша — це форель. У нашому селі є форелеве господарство, тому ми часто купуємо свіжу рибу й готуємо її на вогні. Рецепт дуже простий: форель потрібно лише посолити, приготувати до готовності, а потім полити лимонним соком. Виходить дуже смачно, швидко й без зайвих зусиль.

Якщо немає можливості готувати на вогні, форель не менш смачно виходить і в духовці. Достатньо посолити рибу, запекти до золотистої скоринки та після цього полити лимоном.

Друга улюблена страва — хачапурі, яке мій чоловік Петро готує в печі.

Свого часу ми жили в Грузії, тому взяли за основу класичний грузинський рецепт. Він досить відрізняється від того хачапурі, яке зазвичай подають в українських ресторанах. Якщо чесно, хачапурі Петра для мене досі залишається найсмачнішим із тих, що я куштувала в Україні.

Про фудекспірієнс у мандрівках

Напевно, найбільше мені запам’ятався гастрономічний досвід у Перу. Там є традиція готувати морських свинок, і мені захотілося спробувати цю страву.

Якщо не знати, що це морська свинка, її смак складно відрізнити від звичних видів м’яса. Якби мені сказали, що це кролик, а не морська свинка, я б, мабуть, повірила.

Загалом із подорожей ми часто привозимо не лише враження, а й нові рецепти й кулінарні звички. Наприклад, після життя в Грузії ми почали готувати хачапурі. А ще я люблю привозити з різних країн кулінарні книги. Скажімо, коли була в Японії, купила книгу рецептів японських супів, і час від часу мій чоловік готує за нею.

Нещодавно я повернулася з Латинської Америки, де дуже популярні страви з авокадо, зокрема гуакамоле. Відтоді мені особливо смакує грильований хліб із гуакамоле — проста, але дуже смачна страва.

Деякі рецепти ми адаптуємо під себе або поєднуємо з локальними продуктами. Наприклад, іноді я готую том-ям із білими грибами, які сама збираю неподалік дому. Звучить як незвичне поєднання, але насправді виходить дуже смачно.

Про перезавантаження

Найкраще перезавантажитися мені допомагає будь-яка фізична робота надворі. Я багато працюю розумово, тому іноді достатньо просто вийти на вулицю, порухатися й перемкнути увагу.

Наприклад, люблю ходити до лісу по гриби. Буває, навіть спеціально виділяю для цього час у робочому графіку. Навіть пів години такої прогулянки допомагають перезавантажитися.

Люблю також працювати на городі. Для мене це не стільки спосіб виростити власні овочі чи зелень, скільки хобі. Звісно, зручно мати під рукою свіжі продукти, але найбільше мене захоплює сам процес. Особливе задоволення приносить спостерігати, як усе росте.

Але іноді для відновлення достатньо й просто нічого не робити. Зараз, наприклад, я записую це повідомлення, лежачи в гамаку. Біля будинку в нас є невеликий лісок, де він висить. Іноді достатньо просто прийти туди, полежати, послухати птахів і шум дерев — це дуже заспокоює та допомагає відновитися. А інколи там навіть можна подрімати — і це теж чудово перезавантажує.