«Школи» Марко Черветті: нова кулінарна книжка про їжу, застілля і філософію смаку
- Рубрика
- Книжки, фільми, серіали про їжу
- Автор
- Саня Малаш
Що їдять в Італії, окрім піци та пасти? Чому бабусі вгадували ідеальну температуру печі без термометра, а ми плутаємось у режимах духовки? Які ресторани вважають справді «правильними» — і чим українські бари можуть здивувати світ? На ці та багато інших запитань відповідає нова кулінарна книжка Марко Черветті — «Школи. Історія кулінарних майстрів і застілля». У ній знаний шеф-кухар розповідає про їжу, напої, традиції та філософію гастрономії — від Італії до України.
Про що книжка «Школи. Історія кулінарних майстрів і застілля» Марко Черветті
«Школи. Історія кулінарних майстрів і застілля» — це не просто нонфікшн про італійську кухню. І це не мемуари Марко Черветті про те, які професії він опанував, перш ніж став шеф-кухарем. І навіть не репортажі про подорожі світовими ресторанами, барами чи фудкортами. Це — усе разом.
17 оповідань книжки, на перший погляд, присвячені їжі та напоям, та насправді це — філософські притчі. Буквально кожен абзац навчає читача чогось набагато складнішого за рецепт улюбленої страви.
Полента, сабайон, антипасті, карбонара, ризото та багато інших італійських, а ще мексиканських, японських, китайських і українських страв стали величезною, строкатою, апетитною кулінарною мозаїкою, від якої неможливо відірватися. Марко Черветті знає, як розповісти про локшину в таких барвах (і смаках), щоб тобі захотілося до Італії просто цієї миті. І про китайську екзотику пише так, що з твоїх вуст зривається: «О, треба спробувати завтра… Ні, сьогодні… Зараз!»
Широкий світогляд і вузький шлунок
Марко Черветті починає з того, що знайомить нас із харчовою філософією, яку успадкував від матері. Наприклад, вона в тому, що по-справжньому смачній страві не потрібно багато приправ. І в тому, що якщо у твоєму домі з’явився помідор, ти конче мусиш знати, хто і як його виростив.
Ця мамина кухонна філософія також про те, що їжа — спосіб підтримувати «бурхливий вогонь молодості».
Ти встигнеш і ввібрати романтику італійської кухні, доки Маркова мама готує поленту, і зрозуміти, і чому недоварене кукурудзяне борошно — «страшна пошесть, яка часто зустрічається в усьому світі». А найголовніше — автор відкриє тобі секрет того, чому його літні батьки в тій самій фізичній формі, що й були тоді, коли він народився, і як на це впливає час готування пасти.
Пан Марко пояснює, чому кухня минулого не годиться для сучасних людей і що означає мати широкий світогляд та вузький шлунок.
Кожен, хто застосовує кухню минулого до нинішнього життя, приречений набрати вагу та втратити концентрацію. А коли ви втрачаєте концентрацію, вам випаде бути покараним хворобами цього тисячоліття.
Марко Черветті
Чи означає це, що Марко Черветті зневажає традиційну кухню? Аж ніяк! Ба більше: він переконаний, що класичні страви зайдуть будь-кому.
Готувати класику — це мій професійний вибір, адже я відчуваю, що маю задовольнити своїх гостей на високому рівні смаку. Бо я точно знаю, що їм це сподобається.
Марко Черветті
Як поєднати ці дві взаємно суперечливі тези — знає автор книжки «Школи. Історія кулінарних майстрів і застілля». Довірся йому!
Чому дорослому Марко не подобається ходити до ресторану
Одна з причин, чому Марко Черветті став кухарем — принаймні якщо вірити цій книжці — його невдоволення тим, на що перетворилися ресторани в наш час. Автор ніби жартує і ніби бідкається: зник той шарм (зараз би сказали «вайб») закладів, що були за часів його дитинства «полем експериментів зі смаками, які неможливо відтворити вдома».
Офіціант рекомендує те, що має продати, шеф-кухар готує те, що хочуть люди (…). Більше ніхто не пробує нічого нового, усі шукають те, що вже знають, перелік інгредієнтів звужується до глобальної стандартизації. То який тоді сенс іти в ресторан?
Марко Черветті
Навіть ті, хто вперше чує таке слово, як «остерія», не лише дізнаються чим вона відрізняється від ресторану, а й відтворять покроково за Марко Черветті його фірмовий рецепт каракатиць у вині. Так-так, «покроковий» означає — від моменту, коли їх виловили!
Страви з гашеного вапна?
Саме ці слова найбільше запам’ятовуються, коли читаєш про гастромандри Марко Черветті до Мексики. Тут читачі дізнаються про таку суміш, як нікстамаль — такий собі «пластилін» для майбутньої тортильї, заради якого кукурудзу проварюють у гашеному вапні.
Але що те вапно проти мурашиних яєць? Як-то ти не любиш мурашиних яєць? Та то ти їх просто готувати не вмієш! А мексиканці вміють… Як саме — запитай пана Марко.
Кулінарні мандри Марко Черветті різними континентами стають із кожною сторінкою все більш захопливими. Тут і відповідь на одвічне питання, як китайці готують сало, і відкриття Борщового Пояса в США, і дивний факт, у який неможливо повірити: не всі японці куштували суші. Зате в Японії є страва, про яку навряд чи чули пересічні українці: «Батьки та діти в чашці».
Є страва під назвою ояко донбурі (або простіше оякодон), що в буквальному перекладі означає «Батьки та діти в чашці», чи ще простіше «Мати й син». Вона складається з миски рису з яйцем і курячим м’ясом.
Марко Черветті
«Мати» — це курка, а «син» — це яйце. Здається, і в нас є страви такого типу — салати з курятиною та вареними яйцями… Отже, ми також трохи японці?
Вари борщ (не) так, як твоя бабуся
В Україні, наголошує Марко, в будь-якій незрозумілій ситуації готують поїсти. І байдуже — чи ти гостюєш у друзів, чи заходиш до бару: смачна їжа прийде не як доповнення до напою, а як ще одна насолода для твоєї душі.
Як можна пити й не їсти? Обидві речі є частиною одного цілого, вони неподільні. Як в Італії. В інших країнах тобі максимум принесуть нікому не потрібні горішки.
Марко Черветті
Особливо цікаво читати дискусію Марко Черветті та Аврори Огородник про українську кухню. Відомі шеф-кухарі зазіхнули на святе: хочуть виправити наш борщ! Але, дочитавши до кінця, ти в чомусь із ними погоджуєшся.
Борщ має продовжувати своє життя в сучасному контексті. Ми живемо в епоху інтернету, штучного інтелекту, ми долетіли до Місяця, а борщ усе ще в ланцюгах глиняного посуду та наказів бабусь. Давайте звільнимо його, дамо йому шанс розвиватися й виражати себе в цій новій ері.
Марко Черветті
Попри любов до традицій, українці ще й зухвалі експериментатори! І це ріднить їх з італійцями. Як поєднати вівсянку, трюфелі та бурбон? Та легко! Як і коктейль, де прошуто — не закуска, а частина напою… А як тобі «Кривава Мері» на баранячому бульйоні, з якого стирчить бараняча відбивна? Бабуся б зреклася тебе через такі витребеньки!
А може, навпаки, похвалила б. Адже коли вона була молодою…
Вино — чому про нього так багато розмов
Глава про вино — найпоетичніша і найхимерніша в книжці: тут справжній коктейль ліричного настрою, специфічного італійського гумору, наукових фактів і неквапних філософських бесід із майстром-виноробом, на ім'я Мастро Терпін.
Я вважаю, що вино добре, коли немає переваги одного відчуття над іншим, але коли відчувається рясний вабливий потік.
Мастро Терпін
Лейтмотив цих бесід такий: якщо ти любиш вино, ти маєш створити своє, ні в кого не запозичати ідей. Тому чи не в кожної італійської родини — свій рецепт вина, оповитий таємничою сімейною історією. Бо вино — це майже член сім’ї. Про нього дбають, ним тішаться, його розвивають, як дитя.
Ідея вина була саме про домашнє, вичавлене ногами, руками, головами вино. І ще працює ідея, що все натуральне — добре, а якщо це зробив хтось з родини — ще краще.
Мастро Терпін
Кому читати цю книжку
SHUBA, звичайно, радить читати «Школи» Марко Черветті всім! Проте ми розуміємо, що це книжка для гурманів. Тож перевір себе: якщо в цьому описі ти впізнаєш себе, не барись, відкривай її та насолоджуйся!
Отже, «Школи. Історії кулінарних майстрів і застілля» для тебе, якщо ти:
- хочеш не лише реклами, а й критики різних кухонь світу
- людина, далека від святенництва, і часом забігаєш до бару
- любиш ділитися цікавими фактами в стилі «а ви знали, що…»
- керуєшся принципом «якщо це їдять інші люди, я це теж можу з’їсти»
- не сердишся на фразу «ото часи були колись, не те що зараз».
Книжка трохи 16+, навіть 18+, але уривки про ризото, поленту і здоровий спосіб життя цілком можна читати дітям. А про все інше вони, напевне, вже трохи знають із тіктоку!