Гарне тренування починається з відновлення: Анна Абдулова про те, як правильно бігати

Про спорт, витривалість і відновлення

Анно, яку відповідь ви даєте собі на запитання: «Для чого мені це?», коли йдеться про спорт?

Моє ставлення до спорту ніколи не було сталим і змінювалося з часом.

Коли я була професійною спортсменкою у складі збірної, спорт був про амбіції, квиток у майбутнє та гроші.

Згодом, коли я здобула освіту і стала тренеркою, спорт почав чітко окреслювати для мене важливість особистого розвитку та відповідальності.

Якщо говорити про спорт виключно для мене, то зараз я можу щиро сказати, що це про моменти довіри до себе та вдячності своєму тілу. Воно ніколи не бреше. Головне — навчитися його слухати. І це справді надважке завдання.

Поділіться, як ви мотивуєте себе рухатися в дні, коли енергії немає?

Ніяк. Я даю собі можливість паузи й простір для втоми. Якщо це триває довше, ніж один-два дні, то аналізую, що насправді є причиною.

Частіше за все — треба просто гарно виспатися й відключити соцмережі.

Чи був у вас момент, коли хотілося все кинути й більше не взувати кросівки?

Дуже багато разів. Декілька я навіть успішно реалізувала (посміхається, — прим. ред.). Проте ніколи до кінця. Тож досі в строю.

Як ви відчуваєте, коли потрібно пригальмувати й подбати про себе?

Коли відчуваю, що втратила чесний діалог із собою. Коли ігнорую свої внутрішні бажання. Коли починаю ставити себе в жорсткі рамки. Власне, відсутність гнучкості в процесі — це не про турботу.

Відновлення не менш важливе, ніж тренування. Як ви повертаєте собі ресурс? Які у вас щоденні ритуали відновлення?

Скажу більше: тренування ніколи не буде ефективним без якісного відновлення.

Щоденних ритуалів у мене немає, окрім стабільного сну тривалістю 9 годин. Але раз на тиждень я ходжу на масаж і в лазню. Плюс практикую день офлайн.

Які помилки найчастіше роблять новачки, коли починають бігати?

Поспішають із навантаженням.

Треба памʼятати, що більшість травм у бігу — це травми системного перевантаження (тобто хронічної втоми). Наші мʼязи та сухожилля адаптуються дуже повільно. Тож правильне дозування та терпіння — ключ до успіху.

Що важливіше на старті: техніка, екіпірування чи внутрішній настрій?

Ні те, ні інше (посміхається, — прим. ред.). Найважливіше — це підготувати та зміцнити тіло.

Жодне екіпірування не вбереже від травм, а бадьорий запал і мотивація можуть підштовхнути до занадто амбітних планів. Тож, починаючи, головне — нікуди не поспішати й закладати більше часу для маневру.

Повірте, потреба в них постійна (посміхається, — прим. ред.)

Який у вас був найбільш незвичний маршрут?

Це було на узбережжі Франції, вздовж камʼяної доріжки курортного селища Вільфранш-сюр-Мер. Дуже крута атмосфера.

Чи є у вас fitness goals, яких би вам хотілося досягти найближчим часом?

Цього року я планую бігти Major Marathon у Сіднеї, Австралія. Хочеться просто спокійно підготуватися та пробігти на честь себе. Це рідкість, коли можна зробити щось велике лише для себе.

Якщо не біг, то що?

То все (сміється, — прим. ред.). Усе, до чого був би інтерес і бажання.

Про їжу як задоволення

Як би ви описали свій підхід до харчування: це більше про інтуїцію чи правила?

Їжа для мене — це задоволення. Як і гарне вино. Проте мені, як спортсменці та тренерці, важливо дотримуватися рекомендацій профільних установ.

Я непогано розумію нутрітивну цінність продуктів, тож для мене не проблема харчуватися збалансовано «на око» і в кайф.

Розкажіть про продукти або звички в харчуванні, які для вас абсолютні «грін-флеги», а які — «ред-флеги»?

Немає таких. Гнучкість та альтернативи — це те, що працює в довгостроковій перспективі й може розвинутися в систему. Я можу зʼїсти і чипси, і ковбасу, і пельмені. Просто вони не становлять основу мого раціону.

Я обожнюю наші картоплю, гречку, люблю запечені овочі, сир, мʼясо. Щодня їм яйця та хліб. Віддаю перевагу якісній оливковій олії та приправам.