Що їдять та як купують продукти французи — спостереження українки в Парижі
Журналістка Женя Горожанкіна вже понад три роки живе в Парижі. Її пристрасть — вивчати французьку кухню та місцеву гастрономічну культуру. Женя любить смакувати локальні страви, які вона куштує, гуляючи несподіваними маршрутами. З цих гастрономічних блукань вона завжди виносить дещо корисне (і поживне). У колонці для SHUBA Женя ділиться своїми спостереженнями про харчові звички французів.
Що їдять французи
Чи знаєте ви, де за статистикою в Європі найбільша тривалість життя? Серед безперечних лідерів — Франція, Іспанія та Італія. А знаєте, що їх об’єднує, окрім вина? Таке поняття як dolce vita — буквально «солодке життя».
Не те щоб я була здивована фактом, що вміння насолоджуватися життям притаманне французам з пелюшок, але наочно це вражає. Їжа для них — це справжній культ, але це аж ніяк не про ненажерливість. Натомість цей культ також передбачає структурований підхід до харчування, режим, якість і ніяких перекусів.
Сніданок (le petit-déjeuner)
Колись давно я була здивована, що солоний сніданок для француза — це щось невідоме і потойбічне. Яйця на сніданок? Це божевілля!
З французьким сніданком є варіанти. Наприклад, багет із солодким чи солоним (упс, сіль) маслом і джемом. Або круасан чи булочка з родзинками, чи з шоколадом. Сік, кава, чай.
Вдома мене зазвичай влаштовує просто кава, але в гостях — все по повній програмі.
Ще варіанти для сніданку
Обід (le déjeuner)
Усе своє життя французи дотримуються певних правил. Обід — одне з них. Суворо з 12 до 14 — 14:30. І повільно, насолоджуючись кожним шматочком і смаком. Мені довелося це прийняти, хоча, не скажу, що сильно страждаю.
Обід має бути досить ситним, але корисним. Закуски (l’entrée), основна страва (le plat principal), десерт (le dessert). Салат та гарнір уже входять в основну страву. Знову ж таки: зелень, овочі, м’ясо/риба.
Прикладом суто французських основних страв може бути: славнозвісний boeuf bourguignon (м’ясо по-бургундськи), confit de canard (качка конфі), теляча печінка в оцтовому соусі, coq au vin (півень у вині), ratatouille (рататуй), cassoulet (касуле — страва з квасолею і м’ясом), andouillette (андуєт — ковбаса за начинкою з тонко порізаних свинячих кишок та шлунка, маринованих у вині), морська риба на грилі (окунь, дорадо, сибас, форель), moules-frites (мідії з картоплею фрі) та багато іншого.
У свій час я з подивом дізналася, що жаб’ячих лапок французи, як правило, не їдять. Це майже міф. Тобто, французи їх колись їли, але тепер це вважається буржуазною кухнею, і найчастіше їх можна знайти у закладах радше як атракціон для туристів. Ба більше, багато людей у віці 50-60 років, наприклад, навіть ніколи їх не куштували.
Порції на обід у французів досить великі. На бажання можна взяти десерт (морозиво, крем-брюле, тістечка). У меню деяких ресторанів є меню за фіксовану вартість (formule). Це буде закуска плюс основна страва, або основна страва плюс десерт. Келих вина чи пива — окремо.
Вечеря (le dîner)
Вечеря від обіду відрізняється тим, що вона легша для шлунку. Велика миска зеленого салату, политого заправкою вінегрет, наприклад, і нежирне м’ясо чи риба.
Вечеря — це час для родини, що мене неабияк тішить. Як правило, трапеза увінчується сиром і десертом. Причому, у випадку з вечерею в родинному колі вдома десерт є не таким обов’язковим, як сир. Залежно від сорту, до сирів пасують: цибулевий мармелад, джем з інжиру, брусничне варення, мед з трюфелем.
Ось кілька французьких салатів
- Класичний французький салат нісуаз
- Легкий французький салат із тертої моркви
- Класичний французький салат «Мімоза»
Ринок (le marché)
Похід зранку на ринок у певні дні тижня — чи не найулюбленіша моя прогулянка. Ринок — це перш за все про соціальне життя. Сюди французи ходять не тільки для того, щоб купити свіжі продукти, але й щоб поспілкуватися. І черги, як ніщо інше, цьому сприяють.
Але черги — то таке, найцінніше — це ваш продавець. Мої улюбленці — ліванці із сухофруктами та оливками, італійці зі страчателою та маринованими артишоками, «крабники» з їхнім фантастичним рибним супом, «помідорники» з маленькими (але не чері) томатами та «абрикосники», які в сезон ганяються за нами по всьому ринку, бо колись ми спитали: «А чи немає у вас раптом вишні?»
Усі до свого по своє — це про ринок. «Свій» м’ясник, «свій» рибник, «своя» лавка, де ви купуєте виключно помідори. «Своя» лавка, де ви берете овочі, окремо — фрукти, окремо зелень. До «своїх» продавців ходять роками ті ж самі люди.
На ринку можна знайти італійські сири й олію, болгарські та ліванські спеціалітети та, звісно, багато сортів хліба. Ось тут — фермери, у них є кропива, кульбаби, трави. Тут — азійці, а отже, пак чой, вічно молода капуста, сирі бурячки, екзотичні фрукти. А тут — купа різноманітної зелені й завжди велика черга, бо все свіже. А в цих — цінні жовті бурячки, різнокольорова морква, гриби та найсмачніша картопля. З часом «перископ налаштовується», проблем у пошуках того, що тобі потрібно, не виникає.
Французи ходять на ринок із сумкою на колесах — це дуже зручно. У сумці багато зелені та овочів, м’ясо, риба, морепродукти, фрукти. Квіти. Вони не найдешевші, але майже кожен покупець з ринку повертається з великим букетом, сумкою, набитою продуктами, хлібом, включаючи багети та свіжу випічку, а головне — із щасливою посмішкою.
Супермаркет (le supermarché)
Звісно, не всі ходять на ринок, тож супермаркети теж мають популярність. Тут багатий вибір м’яса, риби, морепродуктів, сирів, овочів та фруктів, побутова хімія, напої в будь-який день тижня.
Часто бувають різноманітні акції та промо-ціни, а цінова політика залежить від мережі: є трошки дорожче, є дешевше, але, звісно, виграє найближчий до помешкання магазин.
Геть окремою ланкою є овочеві та магазини bio, себто, ті, що продають органічні продукти, а також невеличкі етнічні магазинчики: турецькі, ліванські, азіатські, індійські etc — сюди я їду через пів міста не тільки по продукти, а й за атмосферою.
Ферма (ferme cueillette)
У сезон дозрівання овочів і фруктів класний спосіб поєднати відпочинок з полюванням на свіжі якісні продукти — це поїхати на найближчу ферму. Поширене у Франції явище — це ferme cueillette.
Принцип такий: на величезній площі, розмежованій на тематичні зони, де росте фактично все, що може вирости, збираєш все, що хочеш у кількості, яка потрібна, по «дорозі» з’їдаєш, скільки можеш, а на виході стоять каси, де ти все важиш (окрім себе) і сплачуєш. Ціни майже ринкові. Популярна серед французів забава на весь день.
Вино (le vin)
Я ще не бачила жодного француза, у якого вдома не було б вина. У гості також прийнято приходити з пляшкою вина.
Вино купують будь-де, але зазвичай це спеціальні винні лавки. Існують навіть цілі мережі винних магазинів, як, наприклад, Nicolas. Там вам дадуть професійну пораду, яке вино до якої страви підходить, і підберуть його на ваш гаманець. Також французи не цураються супермаркетів — тут просто важливо знати, що кому до смаку.
Франція — країна виноробів, і мало не в кожному регіоні є свої особливості. Зазвичай французи віддають перевагу вину того регіону, в якому живуть. Але, звісно, вибір кожному пропонується у всьому своєму розмаїтті — від повнотілих, насичених вин бордоського регіону до вишуканих і елегантних бургундських.
Серед найбільш популярних бордо Saint-Emilion, Pomerol, Médoc, а найбільш коронованими винами Бургундії є ті, що вироблені у так званому золотому поясі Côte-d’Or, який простягнувся від Бону до Діжону.
Є беззаперечні авторитети: не знаєте, яке біле обрати — оберіть шаблі (Chablis)! А хочете екзотики, чогось незвичного — спробуйте так звані «жовті вина» (vin jaune) регіону Jura. І це лише «для затравочки»!
Окрема розвага — купувати вина на виноробнях. Там його можна продегустувати, дізнатися, як і з якого сорту винограду виробляють, відразу купити ящик чи два, або просто пару пляшок різних сортів і років.
Великою популярністю користуються регулярні винні та гастроярмарки — тут багато різних виробників не тільки зі всієї Франції, а й з інших «винних» країн — теж дегустації, історія, закупи.
Вина беруть багато, але це не значить, що його все відразу випивають. Є вина, які можна пити хоч зараз, є ті, які не бажано тримати більше року (особливо, якщо немає умов), а є ті, які при належній турботі можуть зберігатися роками. Якось я нарахувала у нашої подруги близько ста пляшок вина у коморі.
Сири (le fromage)
Сири — це і закуска, і десерт одночасно. Маленькі французи мало не з двох років знають не всі, але багатенько сортів сирів.
У будь-якій фромажері вам розкажуть про своїх постачальників і їхню унікальність, про витримку сирів, порекомендують, як і з чим їх їсти та з яким вином подавати.
Є сезонні сири, і це окремий ексклюзивний атракціон — на них полювати. Як от брійя-саварен (Brillat-Savarin), який залежно від пори року може мати різні начинки. Наприклад у сезон черемші, відповідно, з цією травою, яку французи називають ведмежим часником (ail des ours). А коли він закінчується — настає черга базиліку чи трюфелю.
Про французький сир можна розповідати безкінечно, але це геть не моя мета. Сподіваюся, я змогла поділитися з вами чимось цікавим і показати, що дольче віта, стосовно французів — це не просто красива фраза, а стиль життя, вміння розслабитись та отримувати задоволення від будь-чого.
Profitez-en!